В Україні гряде адміністративно-територіальна реформа, яка має до¬ко¬рін¬но пере¬кроїти карту місцевостей. Активісти громадської ор¬ганізації “Бандерівське зем¬ляцтво” підійшли до постав¬ле¬ного завдання творчо. На їхню думку, за¬мість кост¬ру¬батого укруп¬нення сільських рад мож¬на реформувати устрій мікрорегіону “Банде¬рівсь¬кий край” з користю для громад ряду населених пун¬ктів Калуського та Рож¬ня¬тівського районів Івано-Франківської об¬ласті та ще й із глибоким ідейно-патрі¬о¬тичним зміс¬том. А головне — таке кре¬ативне рішення, за умови вдалої його реа¬лі¬зації, може стати детона¬то¬ром потужного інвести¬цій¬ного буму та справжнього со¬ціально-економічного прриву для депресивної поки що території.
Про що ж конкретно йдеться? Загальновідо¬мо, що ряд сіл на околиці “Чор¬ного лісу” на межі двох райо¬нів мають багато спільного: природно-гео¬графічне ста¬но¬вище; по¬рівняно благо¬по¬лучний рівень охорони дов¬кілля; значні запаси ресур¬сів: ліс, торф, будматеріали, со¬ляна ропа тощо, які з ча¬сом можуть мати і промис¬лове використан¬ня; унікаль¬ний передгір¬ний мікрок¬лі¬мат; чисті водойми, поміж якими зна¬менита річка Лімниця; глибокі історичні тра¬диції, зокрема, численні па¬м’ят¬ки, пов’язані із геро¬їчною боротьбою ОУН-УПА за волю України в 30-50-их рр. ХХ ст.; добре збере¬жені на¬родні обряди і ре¬месла, і, нарешті, перлина Прикар¬паття — Ме¬мо¬рі¬аль¬ний комп¬лекс Степа¬на Бандери у його рідному селі. Все це разом скла¬дає непоганий потенціал для розвитку ту¬ристичної галузі. Подібними є і про¬блеми: віддаленість від діючих промислових цент¬рів, безробіття, катаст¬ро¬фіч¬ний стан інфраст¬рук¬тури. Водночас, нижче наз¬вані села, володіючи дея¬ки¬ми перевагами “на перспек¬ти¬ву”, у даний час не відзна¬ча¬ються висо¬ким рівнем гос¬по¬дарсь¬кого розвитку.
Центром Банде¬рів¬щи¬ни вважається мала бать¬ків¬щина Провідника — Старий Угринів, за ним “ха¬та в хату” прос¬тягається Угринів Се¬ред¬ній, далі (зно¬ву ж “через паркан”) — Пет¬ранка, згідно з іс¬то¬рич¬ними джерелами — колишній Новий Угринів або Угринів-Слобода. Ці три се¬ла — це колишні во¬ло¬діння князів Угринівсь¬ких, які ма¬ли навіть свій замок. Про¬довженням сво¬єрідної “аг¬ло¬мерації” є старовинна Новиця (ко¬лиш¬нє містечко), перша письмова згадка про яку датується далеким 1367 роком. Бережниця — ро¬динне село провідника ОУН-УПА Карпатського краю Ярослава Мельника “Ро¬бер¬та” (1378 р.). Без¬по¬серед¬ньо на межі лі¬сового масиву розки¬ну¬лись Завій та Гра¬бівка — повстанська столи¬ця, на березі Лімниці — Доб¬ровляни і Підмихайля — колишнє місцезна¬ход¬жен¬ня старовинного мо¬на¬стиря.
Отож, що ми маємо у підсумку? Якщо при¬пус¬ти¬ти об’єднання всіх цих насе¬ле¬них пунктів в ок¬ре¬му адмі¬ністративно-те¬ри¬торіальну одиницю, то її населення ста¬новило б більше 15 тис. осіб, сукуп¬на територія — майже 136 тисяч кв. км. Наша об¬ласть знає при¬кла¬ди утво¬рення міст обласного значення і менших масш¬табів. Звичайно, можна дов¬го перелічувати прак¬тичні складності втілення уто¬пічної (?) ідеї (ну, нап¬риклад, складність зако¬но¬давчої процедури тво¬рен¬ня міста), але краще зупинімося на можливих перевагах. Недо¬ліки окре¬мих сіл можуть ста¬ти пере¬вагами, якщо роз¬гля¬дати їх у взаємозв’язку. Мож¬на буде вивільнити частину коштів і спрямувати їх на вирішення нагальних про¬блем за рахунок оптимі¬за¬ції мережі закладів і ус¬танов, уникаючи дуб¬лювання. Цент¬ралізація управління (хоч сільради як базова ланка зали¬шать¬ся, та будуть під¬по¬рядковані новосфор¬мо¬ва¬ній міській раді), додасть чіткості і стратегічності пла¬нуванню та здійс¬нен¬ню цент¬ралізованих за¬ходів із соці¬ально-еко¬номічного і куль¬турного роз¬витку. Набагато ефек¬тивнішою обіцяє стати інвестиційна діяльність, пе¬редусім у туристичній сфері. Варто згадати прик¬лад Ярем¬ча і Болехова, підви¬щен¬ня статусу яких, безсум¬нів¬но, дало свого часу біль¬ше позитиву, ніж незручностей.
Щоб не дражнити пат¬ріотичні почуття жителів кожного із сіл, що ввійдуть но¬вого міста, воно має одер¬жати назву “Бандера” — це буде і вияв пошани до Про¬від¬ника, і могутній ін¬фор¬ма¬ційний ресурс для про¬су¬вання описа¬но¬го проекту.
Невже світла пам’ять про вірного сина України Сте¬пана Бандери не зас¬луговує, щоб ми до його 100-річного ювілею пода¬ру¬вали йому ціле місто? “Іменні” міста в Україні діс¬тались Пет¬ровському, Кіро¬ву, Дзер¬жинському… Нев¬же Бан¬де¬ра менш дос¬той¬ний?! У світлі справж¬ніх, а не під¬тасо¬ваних резуль¬та¬тів проекту “Великі Україн¬ці”, рівень популяр¬ності його імені у країні —ве¬личезний.
Інколи те, що, на пер¬ший погляд, виглядає май¬же абсурдно, згодом набуває глибокого змісту та раці¬о¬наль¬ності.
Ватикан: коли час зупинився