За прийняття законопроекту „Про внесення змін у деякі за¬ко¬но¬дав¬чі ак¬ти України (про вдос¬ко¬налення законодавства Ук¬раїни про протидію на¬сильст¬¬ва в родині)” у цілому проголосували 331 народ¬ний депутат при необхідних 226. Термін проходження курсу лікування від алкого¬лізму чи наркоманії буде встановлювати комісія лі¬карів-психіатрів та нарко¬ло¬гів. Однак згідно із законом вона не може перевищувати шести місяців. За навмисне здійснення будь-яких дій фізичного, психологічного або економічного харак¬теру, у результаті чого була на¬несена шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, винного чека¬ють виправні роботи тер¬мі¬ном до 1 місяця з відра¬ху¬ванням 20% заробітку. Якщо ж за обставинами справи за¬стосування цих мір буде виз¬нано недостатнім, пе¬ре䬬бачається арешт до трьох діб.
Для жертв насильства у сім’ї передбачено створен¬ня спеціальних притулків. Їх організовуватимуть місцеві державні адміністрації за поданням спеціально упов¬но¬важеного органу виконав¬чої влади з питань попе¬редження насильства у сім‘ї відповідно до соціальних потреб регіону. Такі притулки можуть також створювати органи місцевого самов¬ря¬дування, підприємства, ус¬танови, організації, благо¬дійні фонди, громадські ор¬га¬нізації та окремі грома¬дяни.
Сумна статистика
Кожен 10-й українець, який вживає алкогольні напої, стає алкоголіком — це статистичні дані. За ос¬таннє десятиліття кількість осіб, які перебувають у за¬лежності тільки від пива, зросла у 10-12 разів. А за¬гальний показник вживання алкогольних напоїв в Україні досяг оцінки 12 літрів на 1 людину в рік. За даними голови Національної ради з питань охорони здоров’я при Президентові України Миколи Поліщука, у нашій державі щорічно через алкоголізм помирає понад 40 тисяч осіб. Тому за¬про¬вад¬ження системи при¬му¬со¬вого лікування від такої за¬лежності є необхідним та ви¬правданим. А от нас¬кільки дієвою вона буде, покаже час.
За словами заступника начальника Калуського місь¬кого відділу УМВС Ва¬силя Хемича, на сьогодні на об¬ліку у міліції перебувають 104 особи, які зловживають ал¬коголем. Якщо вони у стані сп’яніння наносять шкоду оточуючим чи чинять різного роду дебоші, то пра¬во¬охо¬ронці складають відпо¬від¬ний протокол. Далі за рішен¬ням суду з правопорушника стягують штраф або ж ка¬рають адміністративним арештом.
Як правило, такі заходи не стимулюють залежних від алкоголю людей кинути пити. Більше того, нерідко вони негативно відбива¬ють¬ся на сім’ях хворих та їхніх ді¬тях. Дії правоохоронних органів у цій ситуації — об¬межені. Працівники міліції, реагуючи на заяви гро¬мадян, можуть спробувати вгамувати порушника по¬рядку. Якщо ж він не заспо¬коюється, то його на три години можуть забрати у відділок, де у черговій час¬тині є спеціальна кімната для затриманих. Протвере¬зив¬шись, людина йде геть. Однак це не означає, що вона усвідомила свої дії і більше так не робитиме.
— До 1999 року діяли витверезники, — каже Ва¬силь Хемич. — Зараз усіх осіб у стані алкогольного сп’яніння відправляють до лікарні. Там їх “проколюють” і відпускають. Система при¬му¬сового лікування від ал¬когольної залежності вико¬рис¬товувалася у радянські часи. Вона була досить діє¬вою й ефективною. Тоді, от¬римавши заяву від родичів, міліція оформляла відпо¬від¬ні документи і алкозалежно¬го відправляли на комісію. Остання і визначала пот¬ребу у лікуванні. Каралася тоді і поява у громадському місці у нетверезому стані. Зокрема, не схвалювалися такі вчинки і на роботі пияка. Говорити про те, як діятиме цей закон зараз ще зарано. Хоча, набувши чинності, він трохи допоможе правоохо¬рон¬цям. Адже методи впли¬ву на хворих алкогольною залежністю стануть більш дієвими.
Лікар-нарколог Калусь¬кої ЦРЛ Василь Коцкович по¬відомив, що за радянсь¬ких часів чимало з тих лю¬дей, які потрапляли у нарко¬логічний диспансер, прой¬шов¬ши курс лікування, по¬вер¬талися до нормального життя. Деяким зробити це не вдавалося. Адже ступені залежності різних людей відрізняються.
— Після тривалої ізоля¬ції від алкоголю та відповід¬ної роботи психологів, лю¬дина справді може виліку¬ватися, — каже Василь Коцкович. — Гарантувати, що вона більше ніколи не питиме, ніхто не може. Це вже залежить від самої лю¬дини. Загалом спрогно¬зу¬вати поведінку сп’янілого важ¬ко. Деякі залежні від ал¬коголю люди є справді со¬ціально небезпечними. То¬му їх потрібно лікувати. Ра¬ніше дільничні інспектори готува¬ли відповідні докумен¬ти про таких осіб. Потім хво¬рого оглядала комісія ліка¬рів, за¬ключення якої пере¬да¬вали у суд. За висновками остан¬нього встановлювався тер¬мін проходження курсу лі¬кування, і хворого направ¬ля¬ли у профілакторій на кілька місяців чи навіть на рік. У Калуші такого закладу не було. Залежних від ал¬коголю людей направляли у Га¬лиць¬кий або Долинський ра¬йон, де були спеціалі¬зовані заклади. Як буде зараз — ще не відомо. Поки що директивні документи про запровадження такого примусового лікування до нас не надходили. Думаю, що мине щонайменше пів¬ро¬ку, поки ця система справ¬ді почне працювати. Адже для того, щоб приступити до лікування алкозалежного хворого, потрібно відповідно підготувати медперсонал і лікарню, а також забез¬пе¬чити відповідну охорону.
Що таке алкоголізм і як з ним боротися?
У багатьох людей немає чіткого уявлення про те, що таке алкоголізм. Тому не¬рідко залежність плутають із так званим зловживанням алкоголем. Тим часом ал¬коголізм — це хронічна хво¬роба, яка виявляється у симптомах фізичною і пси¬хічною залежністю від ал¬коголю, а також ураженні різних систем органів. У першу чергу, негативній дії алкоголю піддаються печін¬ка, шлунок, серцево-судин¬на система і головний мозок. Тому у людини можуть ви¬никати нудота, втрата апе¬титу, провали у пам’яті, бе¬з¬соння. На психологічному рівні може відбуватися де¬градація особи: виника¬ють труднощі у спілкуванні, ба¬жання усамітнитися від суспільства, спостерігається відсутність мотивації, втрата інтересу до своєї особи, свого зовнішнього вигляду, пога¬ний настрій, депресія тощо.
Алкоголізм — це проб¬лема, де такий чинник, як який саме алкоголь ужива¬ється і скільки, не грає вирі¬шальної ролі. Від цієї недуги не застрахований абсолют¬но ніхто. Хвороба форму¬ється непомітно для самої людини. Тому вона тривалий час щиро вважає, що може у будь-який момент перес¬та¬ти пити. Пристрасть до алкоголю дає ілюзорну мож¬ливість піти від реаль¬ності і важких життєвих про¬блем, знайти спокій, приглу¬шити невпевненість і нес¬проможність подолати над¬мірні навантаження. При¬чин, через які люди почина¬ють пити — дуже багато. Наслідки від такого захоп¬лення також різноманітні, хоча зазвичай вони руйнівні.
У розвитку алкоголізму виділяють три стадії. Перша характеризується виникнен¬ням психічної залежності від спиртного. При цьому лю¬дина починає використову¬вати для вживання алкоголю будь-які приводи. Їй стає все важче відмовитися від ви¬пив¬ки, а під час вживання ал¬коголю все складніше зу¬пи¬нитися, дотриматися міри.
На другій стадії конт¬роль за кількістю випитого втрачається остаточно. Нас¬тупного дня після приємного проведення часу з’явля¬ється похмілля, основними симптомами якого є голов¬ний біль, запаморочення, прискорене серцебиття. Новий прийом спиртного трохи полегшує важкий стан, тому день починається з цього. Так формується запій. Наприкінці другої стадії нерідко розвиваються ал¬когольні психози, такі, як біла гарячка.
Третя стадія — остання. Тих, хто доходить до неї, че¬кає повна руйнація особис¬тості, фізична, психічна і со¬ціальна деградація. Вплив алкоголю особливо шкідли¬вий для нервової системи. Тому у залежної людини виникають розлади сну. Потім стає невиразною мо¬ва, з’являються порушення координації, хитання при ходьбі, пітливість і тремтіння рук. І якщо на перших стадіях людина може ще спробу¬вати самостійно боротися із захворюванням, то на цій стадії без допомоги спеціа¬ліс¬тів їй уже не обійтися.
Чи можна вилікувати примусово?
Ключ до одужання від будь-якої залежності, у тому числі й алкогольної, зна¬хо¬диться у психіці залежної людини. Тож якщо вона ус¬відомить необхідність ліку¬вання, збере всі сили, то справді зможе звільнитися від недуги. Якщо ж алкоголік йде до лікаря виключно, щоб догодити родичам, то шанси на одужання авто¬ма¬тично знижуються практич¬но до нуля.
Примусове лікування порушує право людини на свободу. Якою б гуманною не була ізоляція людини від суспільства, вона супере¬чить головному праву особи — праву на свободу вибору. Ефективною у боротьбі з алкогольною залежністю була б повноцінна і доступна мережа відповідних медич¬них центрів. До них могли б звернутися ті, хто дійсно хоче вилікуватися.
Ватикан: коли час зупинився