Причиною такої своєрідної екскурсії став запит депутата ра¬йонної ради Ольги Сікори, оприлюднений через ра¬йон¬ну газету. До громадської приймальні депутата що¬денно звертаються по 30-40 мешканців району зі скар¬гами на бездіяльність або упереджене ставлення як районної, так і сільської вла¬ди щодо виплати компен¬са¬ційних відшкодувань по¬тер¬пілим від стихії. Свій запит Ольга Сікора оприлюднила під час сесії районної ради, проте, оскільки достатньої кількості голосів для того, щоб його прийняти не наз¬биралося, вона сподіва¬єть¬ся отримати на нього від¬повідь через ЗМІ.
— Фракція БЮТ крити¬кує владу неза те, що зроб¬ле¬но, а за провали у роботі з людьми, зі захисту їх інте¬ресів як потерпілих. Хіба ми би виступали проти ремонту доріг у районі? Та ні, дяку¬вали би. Стихія стала ви¬п¬ро¬буванням для влади, і вона з цим не впоралася. Ми пе¬реслідували єдину мету — зняти соціальну напругу. Хіба можна викидати заяви, ви¬ганяти людей із сільських рад, обзивати їх нецензур¬ними словами? Як зупинити масове невдоволення лю¬дей? Ми хотіли вирішити це на сесії. Я не стверджую, що кожна заява від людей міс¬тить правдиву інформацію. Але для того і є депутатсь¬кий запит, щоб його пере¬вірити та опрацювати. Проте депутатський, аргументо¬ва¬ний запит просто відхилили. Районна влада продемонст¬рувала свою нефаховість і невміння працювати у над¬звичайних ситуаціях.
У запиті також йдеться про те, що своїм розпоряд¬женням від 8 жовтня голова ОДА Микола Палійчук за¬брав у мешканців Калущини май¬же 3,5 млн. гривень, які районна влада не змогла вчасно використати (тобто видати потерпілим від стихії), та віддав їх у Снятинський район для виплати ком¬пен¬сацій потерпілим.
— Я не знаю, як ці кошти можуть бути зайвими? — дивується Ольга Сікора. — З Державного бюджету не виділяють жодної зайвої копійки — давали конкрет¬но під складені акти. А су¬дячи з того, як люди скар¬жаться, близько четвертої частини постраждалих сі¬мей не отримали компен¬са¬ції через погану роботу комісій. У мене питання: а на яку суму минулих років вторгували землі, майна, що так легко віддали 3,5 млн. гривень? В області з Ка¬лусь¬кого району зняли най¬біль¬ше коштів. Там, де влада добре спрацювала і підійш¬ла фахово, там запит співпав із потребами. Про роботу на¬шої влади свідчить, зокре¬ма, і той факт, що у середу делегація із най¬більш пост¬раждалого села — Луки по¬ї¬хала до ОДА з питань ком¬пенсації постраждалим від стихії.
Інше питання: як влада ліквідовує наслідки стихії? Наприклад, у Кропивнику і Сівці Калуській асфальтують дороги. За приблизно одна¬кову кількість на сьогодні освоєних коштів проклали ра¬зючо різну довжину ас¬фальтного покриття. Як таке може бути, при тому, що використовують одинакові технології? Друге: наприк¬лад, у Завадці відновлюють пішохідні кладки. Згідно із розпорядженням голови РДА, два пішохідні містки у Завадці мають по 150 м. Мене дивує: у Завадці про¬тікає Дніпро? І таких фактів — безліч. Благі наміри, як завжди, у нас повністю пе¬рекриваються вчинками.
У Зборі ремонтують дороги
У вівторок зранку жур¬на¬лісти та посадовці вирушили службовим “Деу” Івана Жи¬ва¬чівського у села Калусь¬кого району. Першою на маршруті була Збора. Голов¬ні ремонтні роботи тут про¬водяться на сільських доро¬гах. Вулиця Довбуша обійш¬лася у 25 тис. гривень, за які тут прокопали фоси, зро¬били грунтування та підси¬па¬ли дорогу. Поодинокі сільсь¬кі мешканці, які на Покрову поспішали до церкви, нес¬по¬діваній делегації не зра¬діли: рекомендують подиви¬тися інші проблемні місця у селі.
Така ж ситуація і у Ку¬линці, яка належить до цієї сільської ради. На віднов¬лення вулиці Зеленої пот¬рібно приблизно у 3,5 рази більше коштів. Проте дорогу відновлюють у гравійному вигляді — такою вона була до пошкодження повінню. А крім того для Збори виді¬ле¬но 388 тис. гривень на від¬нов¬лення доріг із асфальт¬ним покриттям.
— Дороги з асфальтним покриттям у нас заактовані у Сівці Калуській, Кропив¬нику, Тужилові, Голині, Нови¬ці, Завої, Томашівцях, Довпо¬тові, Станьковій, Студінці, Перевозці, Слобідці, Зборі, Кадобній, — каже заступник голови РДА Василь Турчин. — Левова частка — у Тома¬шівцях. Саме тому, що сіль¬сь¬кий голова опера¬тив¬но спрацював і вчасно подав всі необхідні документи. На сьо¬годні у нас відновлено 8 км асфальтованих доріг із 20 км пошкоджених. Якщо буде виділена вся субвенція з Державного бюджету, то зробимо і решту. За обра¬хунками, на відновлення всіх пошкоджених доріг, мостів і пішохідних кладок Калусь¬кому району потрібно 24,2 млн. гривень, з яких 10 млн. гри¬вень — на мости. До ра¬йонного бюджету надійшло 6 млн. гривень, з яких 70% уже освоїли. Ще 5 млн. гри¬вень надійшли на рахунки нещодавно, і ми їх уже роз¬по¬ділили по сільських радах.
Василь Турчин заува¬жує: на сесії прозвучало, що у Тужилові асфальтована вулиця, на якій він живе, мовляв, асфальтне покриття починається саме від його будинку.
— Відразу після повені ми були б раді будь-якій допомозі від районних де¬путатів, проте під жодним дефектним актом їхнього підпису не стоїть, ніхто не прийшов, самостійно не проя¬вив бажання попра¬цю¬вати у комісіях. Тепер хочуть створювати комісії з пере¬вірки, твердять про те, чого не бачили. У Тужилові ріка плила двома вулицями, на одній з яких живу я. І асфальт починається не від мого будинку, а від сільської ради, — резюмує заступник.
Завадка незгідна із рішенням Кабміну
Наступним пунктом призначення стала Завадка — одне із п’яти сіл, де від стихії постраждала школа. Ще у Луці, Середньому, Завої та Боднарові повінь пош¬ко¬дила навчальні заклади. На сьогодні ремонти у школах практично завершені. Із об’єктів соцкультпобуту не відремонтовані ще наразі ФАП у Грабівці, Народний дім у Завадці та адмін¬бу¬ди¬нок у Завої. Для всіх цих об’єк¬тів районна влада про¬сила і отримала 1,2 млн. гривень.
До речі, народний дім у Завадці — як після війни. Ззовні неозброєним оком видно пошкодження, які зазнала будівля від повені. Проте хаос створюють не ці пошкодження, а ремонтні роботи, які проводяться всередині будівлі. На цей об’єкт виділено 209 тис. гривень, частина з яких буде використана на заміну ого¬рожі. Представники сільсь¬кої влади жаліються: люди не зважають, що це заклад культури, випасають тут худобу, а корови культури не знають. Загалом на сільсь¬кий клуб ще очікує заміна підлоги та поточний ремонт.
Проте найбільша проб¬лема Завадки — пішохідні мости. Проблемних журна¬лісти нарахували три: один розташований на дорозі до Болохова і його відновлення обійшлося у 95 тис. гривень. Через руйнування іншої пішохідної кладки без доїзду залишилися 12 будинків села. На сьогодні міст уже встановили. Його віднов¬лення обійшлося у 83 тис. гривень. Перед мостом ще купи гравію, а збоку валя¬єть¬ся стара, практично пов¬ніс¬тю непридатна кладка. Од¬нак від стихії люди отримали і позитив: замість вузенької пішохідної кладки встано¬ви¬ли бетонний міст, ширина якого дозволяє рух автомо¬білів. Планується також під’їзна дорога, хоча коштів на це уже не передбачено.
Коли представники вла¬ди навідались до третьої у селі кладки, то поспілку¬ва¬тися з Іваном Живачівським та Василем Турчином зіб¬рався цілий натовп. На вул. Зарічній-2 розташовані 22 будинки, мешканцям яких стихія також далася взна¬ки: металеву кладку повінь вигнула в інший бік. Крім того, якщо пішки до цієї не¬величкої, але активної час¬тини села ще можна доб¬ратися, то жодний транспорт туди не доїде. Зокрема — ні “швидка”, ні пожежна. Після стихії люди власними си¬лами мінімально повернули кладку у попереднє поло¬ження. Як з’ясувалося — дарма, оскільки при пере¬вірці обласне КРУ встано¬вило: місток не був пошкод¬жений стихією, а відтак його незаконно внесли до пе¬ре¬ліку об’єктів, ремонт яких фінансується за рахунок кош¬тів із державного бюд¬жету. Тож Кабінет Міністрів звернувся до Генеральної прокуратури. У Калуському районі зафіксували ще один такий об’єкт — міст у Під¬михайлі. Його збиралися ре¬монтувати ще до стихії, виготовили проект, який, як з’я¬сувалося, і став основним ар¬гументом для контро¬лю¬ючих органів: значить, об’єкт постраждав ще до повені.
Мешканці Зарічної-2 своє право мати нормаль¬ний міст відстояли. Проте — це тільки половина справи. Адже для того, щоб їм цей міст таки встановили, вони власними силами та кош¬тами мають залити бетонні опори. Максимум — у межах тижня-півтора. Порадитися з владою з цього питання зібралося більше десятка людей. Більшість із них — жінки. Чоловіки від проб¬леми відразу дистанці¬ю¬ва¬лися: “Жінки заллють опори, а ми потім вип’ємо на мості”. Проте остаточної згоди все ж дійшли, і чоловіча участь у цьому має бути активною. Крім бетонних опор, люди за рахунок городів сусідів ма¬ють намір зробити під’їзну дорогу. А стару пішохідну клад¬ку встановлять нижче за те¬чією. Якщо там завад¬ча¬ни також забетонують опори.
Представники сільської влади твердять: у ЗМІ оп¬рилюднені списки людей із Завадки, які не задоволені діями сільської та районної влади. Проте, якби депутат звернулася до сільської ради і поцікавилася кожним окремим випадком, то їй би надали факти неправ¬ди¬вості цих повідомлень.
— У депутатському звер¬ненні, зокрема, йдеться про те, що до громадської прий¬мальні звернувся чоловік із Грабівки, — продовжує роз¬мову Іван Живачівський. — Він твердить, що його буди¬нок затопило, а йому не за¬ак¬тували це і не виплатили компенсацію. А комісія ОДА збитки ствердила і зобо¬в’язала районну владу вип¬латити постраждалому гро¬ші. Проте будинок цього грабівчанина розташованій у найвищій точці села. За такою логікою, компенсацію треба виплатити всім меш¬канцям села. І люди вправі будуть цього вимагати.
Василь Турчин уточнює: 3,5 млн. гривень район не використав. Це — кошти резервного фонду. Причина у тому, що відразу після стихії із резервного фонду Дер¬жав¬ного бюджету Калусь¬кому району надійшло близь¬ко 4 млн. гривень на авансові (по 1 тис. гривень) платежі постраждалим від стихії. Із них використали близько півмільйона гри¬вень. На виплату остаточної суми допомоги використо¬ву¬валися кошти із субвенції Державного бюджету. Гроші резервного фонду на це бути використані не могли, згідно із постановою Кабміну. І така ситуація не тільки у Ка¬луському районі.
Мостище започатковує День моста, а Перекоси поділені навпіл
У Мостищі з самого ранку святковий настрій: попри церковний, святку¬ва¬ли ще один празник — відкриття пішохідної кладки. Як і у Завадці, замість старої вузенької кладки, яку за¬брала вода, збудували нову, бетонну, і значно ширшу. І оскільки це подія неорди¬нарна, то місток прибрали по-святковому, накрили сим¬волічний стіл та пом¬пезно відсвяткували відкрит¬тя. Бути свідками цієї істо¬ричної події зібралися кіль¬ка десятків мостищан. І хоча, як запевняє сільський голо¬ва Галина Пукіш, до від¬криття було чимало скепти¬ків, на святкуванні лунали тільки вдячні та схвальні слова. Відтак, пообіцяла сільський очільник, 14 жовт¬ня стане для села Днем мос¬та. Загалом у Мостищах є 3 пішохідні кладки, які пош¬кодила стихія. Відновлю¬ють¬ся також дороги з гра¬вій¬ним та асфальтним покриттям.
Насамкінець поїздки вла¬да показала і “слабкі” місця. Зокрема, Перекоси і досі залишаються поділени¬ми навпіл. Адже з водою зійшли і місток із бетонними укріпленнями, який сполу¬чав дві частини села. З однієї на ін¬шу сторону проблемно пе¬ребратися людям, не кажучи вже про комбайн чи іншу техніку. На відновлення моста потрібна немала сума — 260 тис. гривень. Їх обіцяють, але ще не скоро. Адже міст потрапив у до¬датковий перелік об’єктів, пошкоджених стихією, які включені до Генплану на відновлення.
Ватикан: коли час зупинився