Вперше конкурс краси від газети “Вікна” під назвою “Міс Чарівність” відбувся у жовтні 2004 року. З того часу кошторис конкурсу зріс майже вдесятеро. Разом з вартістю цього шоу, безперечно, зростала майстерність підготовки, шліфувалася творча складова конкурсу, відточувалися елементи відбору конкурсанток. Про перипетії минулих конкурсів краси “Міс Чарівність” — у розмові з засновником і редактором газети “Вікна”, незмінним головою журі конкурсу Оксаною Гузинець-Мудрик.
— Оксано, з чого усе починалося? Чому раптом газета почала проводити конкурс краси?
— Думаю, для тих людей, хто нас знає, це було абсолютно не дивно. “Вікна” використовували будь-яку можливість, щоб прорекламувати власне видання і, чого приховувати, — заробити. Адже газеті на той час (2004 рік. — Авт.) йшов всього другий рік. І все ще під питанням залишалося майбутнє нашого видання. Адже газета, попри плітки, не мала жодного впливового дядечка, який би утримував “Вікна”. Виживати вдавалося лише завдяки грантам Посольства США в Україні. Саме у 2004 році ми почали реалізовувати свій перший грантовий проект, який матеріально підтримало Посольство, — про дотримання прав людини на Прикарпатті.
— Попри фінансову скруту, “Вікна” все ж наважилися на проведення такого масштабного заходу, як конкурс краси.
— Ініціатором проведення конкурсу “Міс Чарівність” виступив наш рекламний менеджер Петро Дудик. До роботи у “Вікнах” він працював в одній із редакцій у Російській Федерації, і там його газета проводила конкурс „Мисс Очарование”. Тож він „підбив” на цю ідею і нас. Я погодилася лише за умови, що він знайде фінансування. Адже на другому році існування газети ситуація з фінансами у редакції була більш, ніж скромна: ми орендували одну кімнатку у районному споживчому товаристві і у ній тулилися шестеро працівників. У газету тоді прийшла журналіст Катерина Богданів, працювала Лілія Стасюк, Ігор Мудрик, наш незмінний дизайнер Василь Завалко, бухгалтер Лідія Маркова і я.
З першого конкурсу з нами були підприємці Оксана Шутяк та Руслана Вайда (торгові центри „Терези” і „Карпати”), філіал ТзОВ „Дженерал” (Ігор Олійник). Згодом до них приєдналися підприємці Микола Полицький (мережа фотоательє “Сако”), Сергій Барна (ТзОВ “Гостинний дім”, “Стиль”), Володимир Кузик (ТзОВ “Добробуд”), Ольга Сікора (ресторан “Асторія”), Володимир Коваль (крамниця побутової техніки “Орбіта”), Михайло Перегінець (фірма “Юнімекс”).
Концертна програма першого конкурсу була більш, ніж скромною, проте — якісною і професійною: виступила група „Полюс” з Івано-Франківська, калушанки Алла Івашина, Еліза, 11-річна Христина Олійник та учасник телеконкурсу „Шанс” Юрко Яремчук. Такий простий хлопака! Гонорар його був дуже скромний — 150 грн. При цьому він самостійно добирався у Калуш з села Старуня Богородчанського району. А до того спеціально приїжджав у Калуш на інтерв’ю. Журналіст, яка робила інтерв’ю, тоді отримала гроші для обіду у кафе з артистом (сміється. — Авт.). Але така простота не завадила йому підкорити зал своїм чудовим голосом й артистичністю. На третій конкурс “Міс Чарівність” ми знову хотіли його запросити, але Юрко був тоді у Санкт-Петербурзі — заробляв на будові гроші. От така доля артиста в Україні.
— Тож перший млинець, тобто перша “Міс Чарівність”, не вийшов глевким?
— Думаю, для глядачів — ні. Проте колектив “Вікон” як організатор виніс чимало повчальних уроків. Приміром, для престижності конкурсу ми запросили у журі представників одного з продюсерських центрів Івано-Франківська. Як винагороду переможниці ці члени журі обіцяли місячне стажування в одному з модельних агентств обласного центру та участь в одному з їхніх конкурсів краси. Проте ні стажування, ні участі “Міс Чарівність-2004” не отримала. Зате ми довго не могли завершити фуршет через цих парубків, які вимагали продовження банкету. У цій неприємній ситуації тішило тільки те, що „Вікна” усі власні зобов’язання перед конкурсантками виконали.
Цікава історія була і з одним з наших спонсорів — приватним агентством працевлаштування. Наша конкурсантка Уляна Говяда у якості призу отримала сертифікат на безкоштовне навчання у Німеччині впродовж року. Дівчині обіцяли там вивчення німецької мови і проживання у родині німців. На жаль, цієї поїздки не відбулося, а згодом правоохоронці порушили проти власника агентства кримінальну справу. Той виявився просто аферистом.
Чудові були наші перші конкурсантки! Досі пам’ятаю Світлану Гаврилів зі Студінки, що стала “Міс “Вікна”. Вона після кожної репетиції, яка закінчувалася інколи о дев’ятій-десятій годині вечора, з мамою йшли з Підгірок у село пішки, оскільки вже жоден транспорт не їздив.
Цікавою була Вікторія Карпуніна. Досі пам’ятаю її виконання репу. А недавно прочитала, що Вікторія встановила рекорд України з пауерліфтингу і стала чемпіонкою! От такі у нас конкурсантки.
Тоді “Міс Чарівність” і “Міс глядацьких симпатія” заслужено стала Тетяна Голубнича. Найціннішим призом була мікрохвильова піч. А решта призів були скромними: духи, квіти, настільна лампа.
Тоді наші Лілія Стасюк, Василь Завалко і Катерина Богданів взагалі не бачили конкурсу, а різали все для фуршету, а моя мама смажила вдома рибу, печінку. Весело було! Насправді організація конкурсу стала дуже цінним досвідом для колективу “Вікон”: ми довели, що можемо організовувати святкові акції власними силами, починаючи від написання сценарію і до пошуку партнерів та спонсорів.
— Попри деякі накладки, другий конкурс краси “Міс Чарівність-2005” відбувся. Та ще й як! Він був міжнародним — за участі конкурсанток з Польщі.
— Для глядачів все виглядало святково і феєрично. І це — головне! Але у плані організації цей конкурс “з’їв” найбільше наших нервових клітин. За участю наших польських партнерів ми взялися за організацію “Міс Чарівність: Дівчина Євробізнесу (Україна-Польща)”. Задум виглядав дуже помпезно і з розмахом. За попереднім планом, конкурс мав тривати два дні (півфінал і фінал відповідно). Крім того, мав відбутися українсько-польський діловий форум та виставка товарів. До ідеї жваво підключилася міська влада. На жаль, виконати усі умови польська сторона не змогла. Ми взагалі перебували у “підвішеному” стані до останнього тижня перед конкурсом! Довелося відмовитися від грандіозних ідей: конкурс традиційно відбувся тільки в один вечір; бізнес-форум ми відмінили. Тоді ми найбільше молилися за те, щоб польські конкурсантки хоча б приїхали! У той час, коли наші дівчата займалися на репетиціях впродовж майже двох місяців, дівчатам з Польщі довелося вникнути в усю хореографію за 4 дні! Наш незмінний хореограф Ольга Мудрик проявила чудеса фантазії: завдяки світлу і вдалій постановці про різну підготовку конкурсанток знали тільки організатори. Глядачі ні про що не здогадувалися і у цьому був наш спільний успіх.
Тоді участь у нашому конкурсі брала “Міс Долини” Оксана Яремко. Переможницею конкурсу стала Аліна Грищенко. Улюбленицею конкурсанток і залу була Віта Петрович (саме вона постійно допомагала полячкам у підготовці до конкурсу поза репетиціями). Запам’яталися і Оля Смолінська, Людмила Кіндрат. Знаю, що наші конкурсантки досі спілкуються з польськими учасницями. До речі, Кароліна Ромпала стала першою віце-Міс Чарівність: вона поступилася переможниці всього одним балом!
— Наступні конкурси теж були із “сюрпризами”?
— На щастя, уже таких, як із двома першими конкурсами, не було. Третій конкурс мені запам’ятався тим, що у ньому взяли участь дві близнючки — Віра і Вікторія Старун і сестра “Міс Чарівність-2005” Оксана Грищенко. Цікаво були спостерігати за ними, порівнювати. Запам’яталася дівчина-вічний двигун Галина Гуменюк. А які сльози були після конкурсу у Мар’яни Будзович! Її мама спеціально приїхала з Італії, щоб порадіти за донечку. Тоді 20% від проданих квитків були перераховані для потреб Долинської школи-інтернату. До речі, вихованці інтернату виступали на конкурсі разом зі своїм музичним керівником. Це було дуже хвилююче. Наступного року благодійна допомога від нашого конкурсу надійшла для потреб спеціалізованої групи дітей, хворих на ДЦП, садка “Чебурашка”. Мені запам’яталася минулого року переможниця Ірина Кудишин, перша віце-міс Аліна Дорош. Відзначила для себе і Іванку Климентій.
— Яка “родзинка” конкурсу “Міс Чарівність-2008”, який відбудеться завтра у ПК “Юність”?
— Боюся забігати наперед, але думаю, що глядачів ми не розчаруємо. Все має бути вишукано і професійно. Включаючи ведучих, хореографію, музикантів і спецефекти. Приходьте — подивимося разом. Як на мене, конкурсантки цього року дуже сильні.
— Дякую за інтерв’ю. Надіюся, що “Вікна” візьмуть паузу, подумають і “Міс Чарівність-2008” не стане останнім конкурсом краси.
Ватикан: коли час зупинився