У Калуші не так багато місць, де молодь може цікаво провести свій вільний час. Якщо з цього скромного списку виключити зали ігрових автоматів, які просто “викачують” гроші з відвідувачів, та різноманітні кафе, то не залишиться практично нічого.
Для багатьох підлітків улюбленим місцем урізноманітнення буднів і свят був тир. І хоча масово туди не ходили, однак по кілька відвідувачів на день усе ж було регулярно. У вихідні їхня кількість збільшувалася суттєво. При чому, ні вік, ні стать не були перешкодою для відвідувачів.
Попри відносну популярність закладу, його вже кілька років не ремонтували. Досить занедбаним він виглядав і зовні. За словами в. о. першого заступника міського голови Олександра Челядина, приміщення тиру не відповідало сучасним архітектурним вимогам, заклад функціонував із порушеннями чинного земельного законодавства. Тому відповідно до розпоряджень міського голови від 26 лютого 2007 року та 5 листопада 2008 року павільйон був занесений у так званий додаток №3. Це означало, що споруда підлягає знесенню.
— Спочатку тир планували перенести на стадіон “Хімік”, де колись такий заклад і функціонував, — каже Олександр Челядин. — Але демонтувати його та перенести, не завдавши шкоди конструкції, за висновками спеціалістів, було неможливо. Свого часу земельну ділянку під тиром дали в оренду підприємцю Леонідові Виноградову. Поки він не починав будівництва, заклад продовжував свою роботу. Хоча законних підстав для цього і не було. По-перше, за оренду землі платив підприємець, а не керівництво спортивно-технічного клубу, на балансі якого перебуває “Тир”. По-друге, згідно з договором від 9 лютого 2006 року павільйон був переданий у власність цього ж підприємця. Це засвідчує й акт приймання-передачі майна від 9 лютого 2006 року. Незважаючи на це, з якихось причин закладом продовжував “опікуватися” спортивно-технічний клуб.
Як виявилося, причиною не-передачі майна стали гроші. Згідно з договором, який підписали обидві сторони, за павільйон “Тир” покупець мав сплатити 5125 гривень. Ці гроші мали бути перераховані на відповідний розрахунковий рахунок або внесені у касу спортивно-технічного клубу. Крім того, підприємець гарантував, що за власні кошти виготовить нову металоконструкцію павільйону та встановить її у визначеному міською архітектурою місці.
За словами бухгалтера Калуського СТК ТСОУ Оксани Мандрик, гроші на рахунок організації так і не надійшли. Тому з балансу тир ніхто не знімав і він продовжував працювати.
— До липня цього року відвідувачі, які хотіли постріляти, платили всього по 25 копійок за кульку, — каже Оксана Мандрик. — Кілька останніх місяців — по 50 копійок. Однак за місяць ми отримували не більше 300 гривень. За ці гроші закуповували нові кульки, платили єдиний податок та зарплату працівниці тиру. Раніше, коли фінансова ситуація була іншою, ми навіть подарунки давали вдалим стрільцям. Тепер коштів на такі заохочення не вистачає, однак на те, що павільйон зруйнують, ніхто не сподівався. Це державне майно, яке досі перебуває у нас на балансі. Я уявлення не маю, що робити далі? Ми ж не можемо просто взяти і викреслити павільйон зі списку.
За словами директора Калуського СТК Віктора Мандрика, очолювана ним організація займається у місті спортивно-масовою роботою. СТК перебуває на самофінансуванні, тому коштів на ремонт тиру не було. Незважаючи на це, павільйон був тим закладом, у якому можна було принаймні простріляти гвинтівки перед змаганнями.
— Ми були не проти продати павільйон, бо сподівалися, що його відновлять і він функціонуватиме в іншому місці, — каже Віктор Мандрик. — У 2006 році ми підписали відповідний договір, однак досі не отримали обіцяних грошей. Виглядає на те, що нової споруди тиру ніхто зводити вже не буде. Порізали все також без мого відома і моєї участі. Приїхала бригада і дуже швидко з усім впоралася. Звичайно, що така варварська поведінка мене обурила і я одразу ж написав листа до міської влади, сподіваючись на допомогу чи хоча б гідні пояснення. Те, що мені прийшло у відповідь, здивувало мене ще більше. Виявилося, що про знесення павільйону мене попереджали у газеті “Дзвони Підгір’я” і навіть давали час на приведення тиру у відповідність до архітектурних вимог. Крім того, незважаючи на те, що гроші за павільйон ніхто не отримував, він вважається проданим.
Звичайно, що у підприємця Леоніда Виноградова на цю ситуацію є власна думка. За його словами, він не порушує жодних договорів та законодавства. Більше того, гроші за павільйон він заплатив. А куди вони пішли — не його справа.
— Уся ця тяганина почалася ще у 2001 році, — каже Леонід Виноградов. — Згідно з рішенням виконавчого комітету від 12 серпня 2002 року я отримав дозвіл на оренду землі. Я планував будувати там будинок житлово-комерційного призначення. Але оскільки на тій ділянці землі функціонував тир, то почав домовлятися з директором СТК про купівлю цього закладу. Відповідні договори я уклав із Володимиром Мандриком, заплатив йому гроші. Після його смерті, директором СТК став його син Віктор, який заявляє, що грошей я не заплатив. А звідки він знає? І звідки я знаю, куди його батько подів гроші? З 2006 року я платив за оренду землі, а тир і далі працював, приносячи прибуток СТК. Руйнували павільйон ми не з власного бажання, а тому, що іншого виходу не було. Отримавши 13 жовтня цього року дозвіл на будівництво, ми звернулися до керівництва СТК з проханням звільнити землю. Вони проігнорували наше прохання, тому ми були змушені самостійно порізати павільйон. До речі, опору з боку керівництва тиру не було. А це можна пояснити лише тим, що наші дії є законними.
Про те, що павільйон тиру збудують на новому місці, зараз уже не йдеться. Підприємець відмовився від такої ідеї після того, як у січні 2006 року звернувся до відділу архітектури з проханням надати місце для перенесення павільйону. Відповіді він так і не отримав. Тому зробив висновки, що містові такий заклад не потрібний.
А от Олександр Челядин більш оптимістично дивиться на можливість відновлення роботи тиру. За його словами, якщо дирекція СТК виявить бажання, то може звертатися з відповідною заявою, яка обов’язково буде розглянута. Найімовірніше, що новий тир зможе запрацювати на території стадіону “Хімік”.
Щодо майнових претензій Калуського СТК ТСОУ, то вирішувати конфлікт, очевидно, доведеться у суді.
Ватикан: коли час зупинився