— Ігоре Васильовичу, чим нині займаєтеся, не перебуваючи у виконавчій владі? Увесь час займають судові позови проти міського голови і міського голови проти Вас?
— А Ви вважаєте, що мені немає чим займатися не у владі? Помиляєтесь, роботи вистачає. І повсякденної, і політичної. Крім того, стараюсь не втрачати тонусу і тримати руку на економічному пульсі міста. Зустрічаюсь з керівниками підприємств і підприємцями, пробую допомагати їм вирішувати проблеми, особливо — у час кризи. Мені приємно, що багато людей мене сприймає не як чиновника, а як однодумця і партнера.
— Незважаючи на протистояння, Ви все ж погодилися піти на мирову угоду за позовом міського голови проти Вас та газети “Вікна” за заяву, яку оприлюднили у нашому виданні минулого року. Чому?
— Причина проста — до справи у якості співвідповідача долучили Ваш тижневик. Мені було вкрай неприємно спостерігати за цим, адже газета не повинна страждати через спори інших людей. Журналісти повинні займатися творчою роботою, а не судовою тяганиною. Тому і вирішив прийняти запропоновану представником міського голови мирову угоду. Хоча своєї думки щодо тих подій я не змінив. Проте я вмію вибачатися за випадково нанесену комусь образу. На відміну від декого.
— У своєму інтерв’ю “Вікнам” Ігор Насалик назвав своїм єдиним прорахунком призначення Вас і Степана Різника (обіймав посаду заступника з комунальних питань. — Авт.) на посади своїх заступників. Водночас він повідомив, що команда сформована на 90% і зміни ще будуть. Як Ви оцінюєте такі висловлювання і як можете оцінити команду міського голови, адже працювали у ній більше двох років?
— Ну, як їх оцінювати? Як можна оцінювати слова людини, яка називає біле чорним, солоне — солодким і т. д.? І, головне, каже це так щиро, що і сама починає у це вірити… Згадаймо травень 2007-го року. Міський голова звільняє всіх своїх заступників. Четверо з них відмовляються від своїх заяв. Потім одного з них залишають на роботі, іншого — вибачте, „опускають нижче плінтуса”. А через кілька днів Степан Різник стає директором КП „Водотеплосервіс” — ключового і найважчого підприємства у всій міській „комуналці”! Прорахунок? Наступного дня міський голова викликає мене, пропонує утворити і очолити департамент економіки. Знову прорахунок? Кожний вибрав свою стежку — саме тоді я повідомив Ігорю Степановичу, що більше не вважаю себе гравцем його команди. То нащо говорити про прорахунки, якщо сам кликав повернутись назад? Потім Насалик аргументував моє звільнення тим, що не може людина з бізнесу керувати економікою міста. А тепер його думка кардинально змінилась? То коли він був щирим і говорив правду?
До речі, міський голова у своєму інтерв’ю сказав щось на рахунок „якби мені сказали йти…”. Хочу нагадати пану меру вечір 12 травня 2007-го після пленарного засідання міської ради. У присутності кількох осіб, серед яких були всі заступники голови, я сказав майже дослівно: „Ігоре Степановичу! Ми всі пливемо в одному човні. Якщо хтось „гребе веслом” не так чи не у той бік — скажіть. Від імені всіх заступників запевняю: я і будь-хто з моїх колег готові одразу ж написати заяву на звільнення”. Насалик промовчав. А через кілька днів…
Не хочу коментувати нинішню команду міського голови. Некоректно — адже це мої колеги.
— Нові вибори міського голови, за словами Ігоря Насалика, для нього — не самоціль. Не піде він — підуть інші. З його слів випливає, що він готовий навіть пожертвувати новими виборами, тільки б не поновити Вас на роботі. Виглядає на те, що Ви нині — єдиний і сильний подразник для міського голови. Хоча сам він всіляко дає зрозуміти, що Ви для нього — не конкурент на нових виборах міського голови. Ваш погляд на ситуацію.
— І для мене теж не самоціль! Для мене основне — як я буду далі жити у цьому місті? Чи зможу я потім чесно дивитись людям в очі? Скажуть про мене колись — продався, прогнувся, злякався, здався — чи не скажуть? Допоміг я людині чи нашкодив? Це основне. Бо я тут народився. Я тут виріс і живу. І на пенсію я вийду тут, а не у Кончі-Заспі. Конкурент чи ні, подразник чи не подразник… А що, щоб не бути подразником для голови і стати його „намісником”, я маю брехати собі й іншим? Так не буде. Бажаю Ігорю Степановичу вдруге стати міським головою, втретє, вчетверте… Перевезти сюди сім’ю і спокійно доживати віку у його улюбленому європейському місті. Як і більшість калушан.
— У тій частині інтерв’ю міського голови, яке не увійшло у публікацію. він заперечив, що між вами було фізичне зіткнення. Каже: Ви навіть ніколи голосу один на одного не підвищували. Чи так це?
— Саме так. Ми завжди люб’язні і привітні один з одним. Справжні європейці.
— Ви — лідер міської організації політичної партії “Народний Союз “Наша Україна”, і, безумовно, навіть зважаючи тільки на цей факт, не маєте права поступитися. Якими бачите нові вибори міського голови і міської ради? Як налаштована “Наша Україна”? Чи будете знову балотуватися на посаду очільника міста?
— Поступитися чим? Мої справи — то мої справи. Міська організація не є в опозиції до міського голови, зрозумійте! Я вже неодноразово казав: фракція блоку у міській раді підтримує всі рішення, які йдуть на користь місту. Тим більше, якщо вони відображені у нашій програмі, з якою йшли на вибори. Але це не означає, що ми будемо підтримувати абсолютно все лише тому, що за це голосує міський голова. Для цього є інша фракція.
Щодо виборів, то про них говорити ще надто рано. До виборів голови ще більше року, виборів міської ради — більше двох років. Тоді і будемо звітувати перед громадою за свою роботу і приймати подальші рішення.
— За прогнозами, існує варіант, коли Ігор Насалик вдруге стане міським головою, а очолюваний ним блок за результатами виборів може отримати 50-60% мандатів депутатського корпусу міської ради. Тоді, найімовірніше, і секретарем міської ради стане людина, наближена до міського голови. А відтак жодного протистояння між депутатським корпусом і міським головою, у якому рада нині є гідним опонентом, не буде. Які Ваші прогнози як голови міської організації НСНУ, що нині має другу за чисельністю фракцію у міській раді?
— І що, це означає, що тепер всім треба бігти наввипередки займати теплі місця у „списку Насалика”?! Давайте дочекаємося виборів. Нинішня каденція ради є надзвичайно демократичною. А наступне скликання, я переконаний, буде ще професійнішим і „зубатішим”. Я обіцяю.
— Поставлю Вам запитання, на які відповідав й Ігор Насалик: якими були Ваші прорахунки та досягнення на посаді заступника міського голови? Чого б зараз не зробили або навпаки — що зробили б знову?
— Щодо професійної діяльності скромній людині про свої успіхи хочеться говорити, але якось не пасує. А про невдачі — пасує, але не хочеться. Міський голова нещодавно у Вашому тижневику про „конюшні” розповідав, оцінки ставив… Я вже пропонував Ігорю Насалику „двобій” у прямому ефірі телебачення. Він чомусь запрошення не прийняв. Шкода. Користуючись нагодою, пропоную Ігорю Степановичу таку зустріч ще раз — для обговорення будь-яких тем економіки нашого міста! Якщо його не влаштовує міське телебачення — можемо зробити це на районному. От і поговоримо про успіхи, прорахунки і зелені аури з жовтими стрілами.
— Нині новостворений земельний відділ міської ради піддається нищівній критиці. Над ним кепкує міський голова, відкрито і цілеспрямовано критикує його роботу начальник відділу Держкомзему у м. Калуші Анатолій Собчук. Зокрема, останній в інтерв’ю у газеті “Дзвони Підгір’я” зазначив: “Мене дивує ставлення окремих людей до земельних питань: попри свою некомпетентність вони вважають, що мають право робити публічні заяви щодо землі… пану Очкуру не зайве було б дослідити реальний стан справ”. Ваш коментар?
— Давайте підійдемо з іншого боку. От є у громади Калуша нерухоме майно. Приміщення, будівлі. І є Фонд комунальної власності, який займається управлінням цим майном, приватизацією. З року у рік майна у громади Калуша не прибуває — його навпаки стає менше, бо щороку якась його частина приватизовується. Але роботи у Фонду не меншає. Бо доки майно ще є, ним треба управляти! Згідно з українським законодавством земельні ресурси — це теж майно, яким вправі управляти органи місцевого самоврядування. Їм надані такі повноваження. Але чи користуються вони ними? Хто, який відділ у структурі виконавчої влади міста займається цим? До недавнього часу це була лише одна людина, яка слідкувала за продовженням договорів оренди на землю. Порівняйте: майном управляє Фонд у статусі окремого управління, а земельними стосунками — один спеціаліст, до того ж — не профільний. От і створили відділ.
Коли я відстоював ідею створення земельного відділу, я пропонував для початку ввести три посади за рахунок скорочення в інших відділах. Цей відділ мав потроху входити у процес земельних відносин, навести спочатку лад з діючими угодами оренди, потім братися за інші завдання, розширюватися. Для цього треба не спеціалістів-землевпорядників! Їм же не у поле ходити! Але від самого початку діяльність відділу почала торпедуватись. Тому що дехто побачив загрозу монополії, що утворилась за певний час. Візьмемо приклад: йде підприємець містом, побачив пустир, де можна збудувати крамницю, офісний центр чи аптеку. Як йому дізнатися, чи ця ділянка вільна, чи вона продана або в оренді? Ви що, проти того, щоб інформацію про вільні земельні ресурси міг побачити кожен бажаючий у мережі Інтернет? Прозоре і зрозуміле управління землею — ось основна мета утворення земельного відділу міської ради. Людей, які працюють у відділі, треба берегти, на семінари їх посилати і курси, вчити їх треба, допомагати! А ті, кому це невигідно, — навмисно „убивають” його. Ще і дають розлогі коментарі щодо власної незамінності і професійності. Я би просив Вас зробити журналістське дослідження: провести опитування калушан, які виходять із дверей відомого будинку на Шептицького на предмет задоволення роботою відділу Держкомзему та інших фірм і фірмочок, „випадково” розташованих там же. А результати — подарувати пану Собчуку. Для досліджень.
— Незважаючи на критику Ігоря Насалика, дайте оцінку його успіхам та досягненням на посаді міського голови? Калуш з Насаликом більше втратив чи здобув?
— Можливо, дехто не може визнавати чиїсь успіхи, але я — не з таких. Я підтримую стратегію на заміну магістральних комунікацій водо- і теплопостачання. Це стратегічно правильний крок, інвестиція у майбутнє. Абсолютно на краще змінилася також ситуація з вивозом сміття, освітленням мікрорайонів, перекриттям дахів. Хочу додати також, що всі ці проекти знайшли повну підтримку і депутатів міської ради, тому це успіхи обох гілок влади. А от із джерелом теплопостачання міста — явний провал. Потрібно було продовжувати будівництво локальних котелень — сезон 2008-го це ясно показав. А про те, що вулиця Хіміків вже рік, як мала стати вулицею „європейського типу”, і говорити незручно.
А от пан голова у своєму інтерв’ю мене лише критикував, вказував на якісь розпочаті і не закінчені справи… Але не казав, які саме. Не можу не відповісти Ігорю Степановичу „компліментом”. Згадуючи обіцяні безкоштовні комунальні послуги, Пантеон Героїв, поля для гольфу, трюфельні плантації та планетарій — переконуюсь: деколи краще не змогти закінчити, ніж не змогти розпочати.
Щодо здобутків і втрат Калуша. Пам’ятаєте, міський голова Ігор Насалик ще на початку каденції замовляв незалежний аудит діянь попередньої влади. Звучали жахливі цифри боргів, чим раз — тим більші. Ось-ось ці цифри мали бути опубліковані. Але так і не були оприлюднені. А може і не було тих боргів? Щиро бажаю Ігорю Степановичу, якщо комусь захочеться порахувати борги міста „після Насалика”, щоб теж не мав що опубліковувати.
— Дякую за розмову, Ігоре Васильовичу.
Ватикан: коли час зупинився