Із нагоди свята в урочисто прикрашеному актовому залі школи зібралися майже всі вихованці інтернату. Вони з нетерпінням чекали, коли ж приїдуть довгоочікувані гості. Найбільшою несподіванкою для них стало те, що команда приїхала у повному інтернаціональному складі. Більше того, незважаючи на мовний бар’єр, спортсмени щиро вітали дітей зі святом, бажали здоров’я, хорошого настрою та успіхів у спортивних починаннях. Щоб останні були продуктивними, дітям подарували баскетбольні м’ячі та запросили подивитися найближчі ігри “Говерли”, які пройдуть в Івано-Франківську у рамках Української баскетбольної ліги.
Звичайно, діти дуже зраділи можливості побачитися та поспілкуватися зі спортсменами; сподобалися їм і подарунки, які ті привезли. Однак справжній фурор, особливо серед хлопців, викликали плакати із зображенням баскетболістів та можливість сфотографуватися з ними у стінах школи. З непідробною цікавістю дивилися вони на темношкірого Деміена Кінлока із США, який разом із деякими іншими спортсменами спілкувався зі школярами (щоправда, через перекладача. — Авт.)
Те, що баскетболісти привітали вихованців школи-інтернату, не є збігом обставин. Їхня співпраця відбувається через організацію “Інваспорт”, що діє в Івано-Франківську. Завдяки цьому зв’язку діти зі зниженим слухом мають можливість активно займатися спортом, брати участь у спортивних турнірах із тенісу, футболу, легкої атлетики. Нерідко вони навіть ставали призерами різноманітних змагань.
У школі-інтернаті — 90 вихованців
Єдина в області спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат для дітей зі зниженим слухом функціонує у Калуші уже 32 роки. У ній навчаються діти не тільки з усієї Івано-Франківської області, а й із Львівської, Тернопільської та Закарпатської областей. За роки свого існування школа випустила у світ 20 поколінь випускників, які сьогодні впевнено почуваються у суспільстві та продовжують навчання у технікумах та вищих навчальних закладах.
За словами заступника директора з навчально-виховної роботи Світлани Галій, школа розташована у семи корпусах, із яких два — спальні і п’ять — навчальні приміщення. На сьогодні у школі навчаються 90 дітей віком від чотирьох років. Із такими малятами займаються у дошкільній групі, що функціонує при школі. Діти не тільки здобувають знання, а і вчаться сприймати звернену мову, розвивають слухове сприймання на основі залишкового слуху.
— Останнім часом у нашій школі спостерігається тенденція до зменшення школярів, — каже Світлана Галій. — Це пов’язано не тільки з демографічною проблемою, а й із популяризацією інклюзивної освіти, яка зараз дозволена та практикується. З одного боку, добре, що дитина залишається у колі сім’ї та має можливість щодня бачити рідних. Однак заняття у звичайній школі не приносять користі дітям із фізичними вадами. Вчителі фізично не можуть приділяти такій дитині належної уваги, бо змушені орієнтуватися на увесь клас, а не окремих учнів. У результаті — дитина зазвичай починає відставати у навчанні, нерідко з неї сміються однокласники. Тому помилковими є вчинки батьків, які, віддаючи дитину до нормальної школи, вважають, що її вада залишиться непоміченою. У школі-інтернаті учні живуть повноцінним життям, знаходять друзів та здобувають освіту. Допомагає їм колектив у складі 70 фахівців, серед яких педагоги, няні та вихователі. У кожного з них — свої обов’язки. А разом вони несуть відповідальність за життя і безпеку дітей протягом усього дня.
Діти із вадами слуху як ніхто потребують спілкування
Навчати дітей, які не мають стовідсоткового слуху, — завдання не з легких. Це дуже довготривалий і тяжкий процес, який потребує врахування індивідуальних особливостей кожної дитини. Зв’язок центру мови із центром слуху є дуже сильним, тому рівень засвоєння знань прямо залежить від того, наскільки чує дитина. Не останню роль відіграє також те, чи займалися з дитиною батьки вдома до того, як вона прийшла в інтернат. Для цього не обов’язково знати методику роботи зі слабочуючими дітьми. Достатньо просто постійно розмовляти з дитиною та просити її повторювати окремі звуки і слова.
— Звичайно, наш навчальний заклад відрізняється від усіх інших, — каже Світлана Галій. — А відмінність насамперед полягає у тому, що заняття у школі-інтернаті відбуваються з використанням звукопідсилювальної апаратури колективного користування. На деяких уроках діти працюють тільки з індивідуальними слуховими апаратами. А мова жестів використовується лише як допоміжний засіб спілкування. Крім того, щоденно дефектологи, які мають спеціальну освіту і є сурдопедагогами, індивідуально займаються з кожним вихованцем школи-інтернату. Такі 20-хвилинні уроки стимулюють розвиток слухового сприймання та формування вимови. До речі, у школі 70% педагогів володіють умінням сурдоперекладу.
Розвиткові, корекції та відновленню слуху допомагають музично-ритмічні заняття, які також є важливим складовим елементом навчально-виховального процесу.
Учні школи-інтернату гірше чують, аніж здорові діти, але, можливо, краще за них відчувають і розуміють світ мистецтва. Вони беруть активну участь у міських, обласних та всеукраїнських конкурсах, концертах, фестивалях і тематичних програмах, де вже традиційно посідають призові місця. Наприклад, у II Всеукраїнському фестивалі художньої самодіяльності серед учнів спеціалізованих загальноосвітніх шкіл для дітей із вадами слуху за виконання пантоміми “Голуби” Вікторія Рипаленко і Наталія Лукинів у Києві посіли перше місце. Щороку управління освіти і науки ОДА проводить конкурс художньої самодіяльності серед шкіл-інтернатів. Минулого року вихованці калуської школи для дітей зі зниженим слухом посіли третє місце, цього року — друге. Уже зараз вони рішуче налаштовані на перемогу у наступному році.
Ватикан: коли час зупинився