На цей випадок Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачає добровільну участь у згаданій системі.
Під добровільною участю у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування слід розуміти сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України протягом певного терміну, який особа бажає зарахувати у свій страховий стаж. Ці відносини набувають чинності з моменту укладення відповідного договору про добровільну участь у системі страхування між органом Пенсійного фонду України та фізичною особою.
Згідно зі ст. 11 згаданого Закону обов’язковому державному пенсійному страхуванню зокрема підлягають:
— особи, які працюють за трудовим договором, контрактом, договором цивільно-правового характеру або на інших умовах, на підприємствах, в організаціях, створених відповідно до законодавства України, у фізичних осіб;
— особи, які перебувають на обліку в центрі зайнятості й одержують допомогу по безробіттю;
— особи, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років;
— особи, які проходять строкову службу;
— фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності;
— особи, які забезпечують себе роботою самостійно, займаються адвокатською, нотаріальною, творчою й іншою діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності.
А ось категорії осіб, які можуть брати добровільну участь в обов’язковій системі пенсійного страхування відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”:
— іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України;
— громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
— студенти;
— інші особи, які досягли 16-річного віку та отримують дохід від діяльності, не забороненої законодавством.
Щодо пенсіонерів слід зазначити, що згідно зі статтею 13 даного Закону участь особи у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування припиняється, якщо їй відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати. Тобто пенсіонери, яким на підставі Закону призначено пенсію за віком, по інвалідності або у зв’язку зі втратою годувальника, та які після призначення пенсії не працюють, уже не є суб’єктами системи пенсійного страхування. Тому положення Закону щодо добровільної участі у цій системі на них не поширюються.
Особа, яка укладає договір, сама для себе обирає строк добровільної участі і суму страхових внесків.
Частиною другою статті 12 Закону передбачено, що строк добровільної участі особи у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні співпадає з терміном дії договору, який згідно з цією нормою повинен бути не менше одного року.
Сума внесків, що сплачуються за договором, не може бути меншою мінімального страхового внеску на той час, за який здійснюється розрахунок страхових внесків.
До речі, слід пригадати, що мінімальний страховий внесок — сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Частиною п’ятою статті 12 Закону визначено, що договором може бути передбачена одноразова сплата застрахованою особою страхових внесків за попередні періоди. Зі змісту цієї норми випливає, що сплата внесків за минулі періоди може бути виключно додатковою умовою договору, основним змістом якого має стати сплата внесків протягом терміну дії договору, починаючи з дати його укладення. Обчислення сум страхових внесків за минулі періоди у договорі здійснюватиметься органом Пенсійного фонду, виходячи з розміру страхового внеску, що діяв у час, за який він сплачується. Звісно, сума сплачених страхових внесків за кожний місяць не може бути меншою мінімального страхового внеску.
Особи, які бажають узяти добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та укласти відповідний договір, звертаються до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання та подають наступні документи:
— заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування за затвердженою формою;
— завірену копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;
— завірену копію трудової книжки;
— документ, що посвідчує особу.
Сплачувати страхові внески потрібно у строки, визначені договором, але не рідше одного разу на квартал (за попередні три місяці).
Управління Пенсійного фонду, отримавши заяву про добровільну участь у системі страхування, має право перевіряти викладені у заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь, у термін не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі пенсійного страхування.
Закон передбачає, що орган Пенсійного фонду відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа підлягає пенсійному страхуванню, подала неповні або недостовірні відомості, вже уклала договір про добровільну участь, строк дії якого не припинено або за яким не виконала передбачені договором умови, а також якщо особа бажає укласти договір на строк менше одного року.
Застрахована особа може достроково розірвати договір за умови, якщо договір на час розірвання діє понад один рік, у разі систематичного порушення територіальним органом Пенсійного фонду умов договору, а також за згодою сторін, якщо договір діяв не менше одного року.
У випадку, якщо особа, що уклала договір добровільного страхування, вступає у трудові відносини або стає на облік у центрі зайнятості і починає одержувати відповідну допомогу, дія договору на припиняється.
Що ж дає участь в добровільній системі страхування?
Це, по-перше, дозволяє включити у стаж період, коли відповідна особа не підлягає обов’язковому державному страхуванню.
По-друге, за цей період враховується дохід відповідно до розміру сплачених страхових внесків. Так, якщо сплачується мінімальний страховий внесок, то і дохід буде врахований мінімальний, а якщо, наприклад, заплатити 300 грн., то це відповідатиме доходу у розмірі 903,61 грн. (300 грн. : 33,2 %) х 100 .
Проте, навіть сплата тільки мінімального внеску згідно із Законом дозволяє при розрахунку пенсії виключити з періоду, за який береться дохід, до 60 місяців підряд (не більше 10% загального стажу). При цьому із загального стажу цей період не виключається.
Оскільки у формулі розрахунку пенсії основними величинами є саме стаж і заробіток, то відповідно участь у добровільному страхуванні дозволяє вплинути на розмір пенсії у бік її збільшення.
Кому ж необхідно подумати про укладення договору про добровільне страхування?
У першу чергу, це стосується таких категорій:
— тих, хто офіційно ніде не працює і не одержує допомогу по безробіттю;
— тих, хто виїжджає на заробітки за кордон;
(До слова, пенсійний фонд робить послуги щодо страхування старості без з’ясування того, звідки у людини, яка звернулася до нього, з’явилася готівка)
— тих, хто працює у приватних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності (хатні робітниці, няні і т. д.) і з ними не оформлені трудові договори;
— студентів денної форми навчання. З 1 січня 2004 року час навчання у стаж не зараховується. Багато хто із студентів зараз підробляє, але навряд чи легально зі сплатою внесків до Пенсійного фонду.
Привабливість добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування полягає у тому, що особи, які не мають необхідного страхового стажу, проте мають фінансову можливість забезпечити собі повний страховий стаж, і, відповідно, збільшити у майбутньому розмір пенсії, здійснюють це цивілізовано — шляхом, визначеним законодавством.
Ватикан: коли час зупинився