Степанчик — наразі єдина дитина у молодих батьків. Він хворіє на ДЦП і досі не відвідував жодного дитячого навчального закладу — батько шкодував малого і за ним доглядала мама Тетяна. Тепер і вибору особливого немає: у звичайну школу хлопчика не приймуть, бо не говорить і без допомоги не ходить. У спеціалізовану школу-інтернат для дітей із вадами мови та слуху йому дороги теж немає — чує добре і все розуміє. Дитина обділена спілкуванням із однолітками. Тому Тетяна була б задоволена навіть можливістю соціально-психологічної реабілітації сина, адже медикаментозним лікуванням займаються самі батьки.
— Я не соромлюся своєї дитини, завжди беру його із собою у місто, — розповідає Тетяна. — Хочу спробувати дати йому можливість відвідувати реабілітаційний центр. Якщо все буде гаразд, подумаю і про працевлаштування. Звичайно, бажано, щоб він отримав і медичну допомогу, проте лікування ми йому завжди надаємо вдома: ліки, курси масажу. Відвідували із ним реабілітаційний центр у Черкасах.
Повний комплекс лікування дитини обходиться сім’ї приблизно у тисячу гривень на місяць. Відвідування реабілітаційного центру не тільки відкрило б хлопчикові можливість до соціальної адаптації, але і його матері — шлях до самореалізації.
У центрі соціальних служб координати молодої сім’ї прийняли, проте одразу ж повідомили: реабілітаційного центру як такого ще не існує. Зроблений тільки перший крок до його створення — юридичне оформлення установи. Наразі зрозуміло тільки одне: там зможе отримати соціально-психологічну допомогу надзвичайно обмежена кількість дітей. І не тільки через обмеженість фінансування, але і з огляду на розміри запланованого під Центр приміщення. Так, реабілітаційний центр планують створити на базі недіючого дитячого садка “Дюймовочка”. У розпорядженні потенційних відвідувачів Центру — дві невеликі кімнатки.
Центр зможе прийняти 20 дітей-інвалідів із 387
— Над ідеєю створення реабілітаційного центру ми працюємо уже три роки, — каже начальник Центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді Галина Дидич. — Адже одним із напрямків роботи нашої служби є робота із молоддю та дітьми-інвалідами. Таких калушан, згідно із даними управлінь праці та соціального захисту населення, Пенсійного фонду, освіти, медичних установ, у Калуші є 387 осіб, з яких 133 — діти шкільного віку. І якщо у навчальних закладах вони ще соціально задіяні, то після закінчення належать самі собі. Роботу із такими дітьми ми починали із оздоровчо-реабілітаційних таборів у Мислівці. Їх щороку відвідує близько 30 дітей та молоді із функціональними обмеженнями. Цього року ці діти та їхні батьки об’єдналися у громадську організацію під назвою “Діти сонця”. Це не тільки надало їм іншого статусу, але і дозволило батькам згрупуватися і спільно вирішувати проблеми. Фактично, цей напрямок роботи ми “посунули” на плечі самих батьків.
Зараз діти та молодь із “Дітей сонця” займаються по дві години на тиждень у ПК “Мінерал”. Діти там навіть співають і танцюють. І надзвичайно радісно сприйняли ідею про створення у місті реабілітаційного центру. Адже саме ця громадська організація активно домагалася вирішення питання. Тож цілком реально, що якщо не повністю, то принаймні у більшій мірі відвідувачами реабілітаційної установи стануть “Діти сонця”. Галина Дидич твердить: фахівці соціальних служб провели опитування серед тих сімей, з якими працюють. 47 із загального числа висловили думку про те, що їхні діти потребують занять у реабілітаційному центрі. Поки що планується, що установу відвідуватимуть 20 дітей, які мають бути поділені на вікові групи від 7 до 35 років. Реабілітацію дітей та молоді проводитимуть вчитель-реабілітолог, соціальний педагог, психолог, медичні працівники. Всього передбачено 13 штатних одиниць. Щоб забезпечити їх заробітною платою, з міського бюджету потрібно виділити як мінімум 176 тис. гривень на рік. Це — не враховуючи коштів, які потрібні на ремонт приміщення та одноразове харчування вихованців Центру.
На сесії міської ради міський голова Ігор Насалик повідомив: на його думку, запланованих 176 тис. гривень буде профінансовано не з міського бюджету, який переживає не найліпші часи, а з інших коштів. Проте соціально-психологічну реабілітацію отримуватимуть тільки калушани. Якщо ж до ідеї хочуть долучитися, приміром, діти-інваліди Калуського району, то влада району повинна своє бажання підтвердити фінансово. Звісно, з одного боку, це явна дискримінація стосовно дітей та молоді з функціональними можливостями та диференціація їх за місцем проживання. З іншого — навіть серед калушан буде відбуватися строгий відбір. Коли ідея зі створенням Центру перебуватиме на стадії завершення, усі заяви розглядатиме медична комісія, члени якої і визначатимуть можливість відвідування тією чи іншою дитиною-інвалідом цієї установи. Про повноцінну медичну реабілітацію наразі не йдеться. Адже для цього потрібні не тільки фахівці-реабілітологи, але і спеціалізоване обладнання, індивідуальний медикаментозний підхід тощо.
На сесії прозвучало чимало критичних зауважень на адресу новоствореного комунального закладу. Зокрема, вони стосувалися і Статуту та назви. Галина Дидич не заперечує: так, ідея трохи сира. Але якби четверо працівників її служби займалися тільки створення Центру, то вона була б відшліфована до блиску. Насправді у Центру соціальних служб — шість рівноцінно важливих напрямків діяльності (робота із дітьми-сиротами, багатодітними, особами, які повернулися з місць позбавлення волі, робота із вагітними тощо. — Авт.).
— Головне — ми зробили перший крок у напрямку втілення цієї ідеї, — каже Галина Дидич. — Адже, як засвідчили літні табори, діти потребують не тільки медичної реабілітації, але і насамперед психологічної та соціальної. Мені доводилося спостерігати випадки, коли у літньому таборі 18-річна дівчина вперше у своєму житті мила підлогу. Батьки занадто опікуються дітьми, не усвідомлюючи, що роблять таким чином їм “ведмежу” послугу.
Отож, насправді до створення реабілітаційного центру зроблено всього перший крок. Чи матиме ця ідея продовження, залежатиме від того, чи візьме на себе міський бюджет фінансування ще одного комунального закладу. Батьки хворих дітей тим часом уже займають чергу.
P.S. На функціонування комунального закладу “Добродія Калуська” у бюджеті-2009 року депутати 10 січня передбачели 228,5 тис. гривень. Усі кошти закладені на заробітну плату, відрахування та оплату комунальних послуг. І ні копійки — на капремонт, технічне забезпечення тощо. Тож під питанням сама можливість функціонування “Добродії”: де працюватимуть фахівці, яким уже передбачили зарплату? Зауваживши цей момент, депутати міської ради доручили виконавчим структурам міської ради опрацювати можливість виділення коштів для матеріально-технічного наповнення закладу. У іншому випадку існування реабілітаційного центру, найімовірніше, стане неможливим.
Ватикан: коли час зупинився