З ініціативи громадської організації “Молодий Рух” вчора у місті пройшла акція “Молодь єднає Україну!”. Живий ланцюг єднання утворили за маршрутом: барельєф Михайла Грушевського — пам’ятний знак Степану бандері — площа Героїв — погруддя В’ячеслава Чорновола — Монумент Незалежності.
— До акції приєдналися більше 1000 людей, — повідомив один з організаторів акції, голова Калуської міської організації Народного руху України Олег Нижник. — До акції “Молодь єднає Україну!”, крім “молодорухівців”, приєдналися Спілка української молоді, громадська молодіжна організація “Батьківщина молода”, Спілка католицької молоді, Молоде православне братство. Нас підтримали і студенти та учні ВПУ-7, Калуського коледжу культури і мистецтв, шкіл міста і політехнічного коледжу.
Аналогічні акції пройшли у регіонах України. Зокрема, у Києві рано-вранці створили живий ланцюг через міст Патона. Учасники акції символічно з’єднали береги Дніпра. Організатор — братство козацького бойового звичаю “Спас”.
Цього ж дня Президент України Віктор Ющенко відвідав місто Батурин (Чернігівська обл.) для участі у заходах на території Національного історико-культурного заповідника “Гетьманська столиця”.
День Соборності затверджено у 1999 році указом президента, враховуючи політичне й історичне значення об’єднання Української народної республіки (УНР) й Західно-Української народної республіки (ЗУНР) у 1919 році для створення єдиної соборної української держави.
22 січня 1918 року у Києві було підписано IV універсал, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною й незалежною державою. А 1919 року цього ж дня на Софіївській Площі в Києві було проголошено Акт Соборності українських земель.
Століттями розірваний український народ визволився з неволі — Лівобережна Україна вийшла з Російської, а Правобережна — з Австоро-Угорської імперій — і возз’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.
Акт возз’єднання, злуки двох Україн був, швидше, символічним знаком прагнення єдності, бо у керівництві країни спільності тоді не було. “Безпорадність проводу впливала на загальний настрій, — писала сучасниця тих подій, історик Наталя Полонська-Василенко. — Україна, затиснута між двома потужними силами — Антантою з півдня і більшовизмом з півночі, — не мала сил для боротьби. Військо розбігалося, ширилося безладдя. У таких умовах пройшла майже непоміченою подія, яка мала велике ідейне значення: свято Соборності України. 22 січня 1919 року на Софійській площі проголошено злуку УНР і ЗУНР… Але під тиском невідрадних подій свято пройшло сухо, тихо”.
“Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу”, — пролунало 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.
22 січня 1973 року у Чорткові на Тернопіллі гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув’язнили у радянському концтаборі), пише “Народний оглядач”.
22 січня 1978 року на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка у Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша. Вчора опівдні біля меморіальної дошки Олексі Гірнику відбулося пам’ятне віче, присвячене 31-й річниці з часу самоспалення. На початку віча традиційно відбулася поминальна панахида.
До присутніх звернулися в. о. заступника міського голови з гуманітарних питань Галина Романко та голова міської організації КУН Олег Кушлик. На вічі була присутня також онука Олекси Гірника Галина. Вона подякувала усім, хто прийшов: і тим, хто вперше, і тим, хто щороку приходить помолитися та згадати подвиг Олекси Гірника. “Олексі Гірнику потрібна Ваша молитва, а народу — пам’ять про минуле”, — зазначила Галина Гірник.
22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши “живий ланцюг” від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.
А у 2008 році 22 січня відбулася виставка, присвячена Дню Соборності. На ній можна було побачити результати акції колективного вишивання “Рушник національної єдності”, у якій брали участь понад тисяча осіб віком від 6 до 80 років з усіх регіонів України, а також з української діаспори в Польщі. У цілому з травня 2007 року відбулося 39 “колективних вишивань” в усіх регіонах України. За цей час рушник “проїхав” понад 50 тис. км.
Ватикан: коли час зупинився