У середу на своє перше засідання зібралася створена перед тим робоча група, завдання якої полягає у розробці проекту концептуального використання земельних ресурсів Калуша. Група складається із відповідних фахівців, депутатів міської ради та заступників міського голови.
Згідно із Генеральним планом від 1978 року планувалося, що у 2006 році у Калуші проживатиме 135 тис. людей і Калуш буде виключно містом багатоквартирних будинків. Сьогодні у місті проживає близько 67 тис. калушан. За словами головного архітектора міста Петра Пострильоного, Київський інститут стратегічного розвитку міст розробив прогноз щодо збільшення кількості населення міста до 2025 року. За найоптимістичнішими розрахунками, через 15-16 років у місті проживатиме 70 тис. мешканців, а за мінімальним прогнозом Калуш буде містом із 60-63-тисячним населенням. Збільшення кількості міських мешканців можливе за рахунок незначного природного приросту та повернення додому заробітчан.
Де жити?
До 2025 року місце для поселення шукатимуть близько 19 тис. калушан (або орієнтовно 6,8 тис. сімей. — Авт.). Петро Пострильоний пояснив: це не тільки заробітчани, але і ті сім’ї, які зараз проживають в аварійних будинках, “малосімейках”. З часом люди розселятимуться, оскільки місця для проживання кількох осіб у таких квартирах обмаль. Крім того, уже зараз потрібно подумати про відселення людей із зон просідань. Так, у Калуші 610 садибних будинків розташовані у такій зоні, 193 садибних та 7 дев’ятиповерхових будинків перебувають у санітарно-захисній зоні.
— Територія міста є обмеженою, — твердить Петро Пострильоний. — Площа Калуша — 6,4 тис. га, з яких 3,1 тис. га займають об’єкти промисловості разом із санітарно-захисною зоною. Нам потрібно від 380 до 800 га землі під забудову. Проте вільними у Калуші є близько 200 га.
Куди рухатися?
Варіантів небагато, але вони є. За словами заступника міського голови з питань будівництва Василя Петріва, Калуш у своєму розвитку обмежений промзоною, річкою Лімницею, Домбровським кар’єром, землями Калуського Держлісгоспу та забудованими землями с. Копанки. Також через місто проходить магістральний газопровід, який має санітарно-захисну зону, що суттєво “урізає” використання прилеглих до нього земель під будівництво.
— Згідно із державними будівельними нормами, категорично забороняється проходження магістрального газопроводу через місто, — каже Василь Петрів. — Про його перенесення ми вже зверталися кілька разів, у тому числі — й у НАК “Нафтогаз України”.
Загалом місця для будівництва у Калуші небагато. Наразі фахівці вирахували можливі зони забудови: між дорогою на Івано-Франківськ і залізничною колією, у Хотіні за магістральним газопроводом у напрямку Лімниці (проте насамперед там має бути зведена захисна дамба), на території у напрямку Студінки (між дорогами Калуш-Бурштин та Калуш-Івано-Франківськ) та у районі вулиці Антонича у напрямку Копанок. Пріоритетним вважається напрямок на Студінку.
Потребу у багатоквартирній забудові вирішить завершення будівництва мікрорайонів вздовж пр. Лесі Українки та нове будівництво у Підгірках. Для садибного будівництва можна використовувати землі у районі Підгірок. Також є невеличкі ділянки у центрі.
Окрім розселення, питання має й інший аспект — обдумане планування розвитку міста у майбутньому. Так, торік міська рада затвердила перелік земельних ділянок, які планують продати з аукціону. Таким чином, депутати намагалися впорядкувати ситуацію із продажем землі у місті і уникнути хаотичної приватизації землі. Проте такі дії все одно не вирішили питання планування розвитку міста на перспективу, і насамперед тому, що у місті і досі не проведена повна інвентаризація земель, а Генеральний план від 1978 року втратив свою актуальність. Наразі немає коштів ні на одне, ні на інше. Разом із тим, інвентаризація не тільки, можливо, визначила б нові місця забудови, але і поповнила міську скарбницю додатковою платою за землю.
Звичайно, продавати треба, бо потрібно, щоб місто за щось жило і розвивалося. Але перед тим, як віддавати у приватну власність землю, не зайве спрогнозувати: а що на цьому місці буде за 10-15 років, чи достатньо у місті скверів і зелених насаджень, чи не потребуватиме у майбутньому місто саме цієї території для розв’язки транспортних потоків.
Наприклад, нині на завершенні перебуває вулиця Помаранчевої революції, яка мала б вирішити питання із рухом великогабаритного транспорту через місто. Але, ймовірно, що проблема із перевантаженням міста транспортними потоками не вирішиться повністю. Як прозвучало на нараді, є варіант здійснити транспортну розв’язку через вулицю Пушкіна і Вітовського. Зрозуміло, що зараз коштів для цього немає, але такі дії можливо передбачити на майбутнє, а при виборі земельних ділянок для продажу зважати на це рішення.
— Нам потрібно повністю заборонити промислове будівництво у місті, адже у промзоні чимало вільного місця, — пропонують члени комісії.
Будівництво промислових об’єктів у місті має свої негативні аспекти. І не тільки з погляду екології. Так, до прикладу, виробництво (як і магістральний газопровід) має охоронну зону 150 метрів, у межах якої забудова заборонена. У вигляді компенсації можна було б сприйняти плату від підприємства, яку воно зобов’язане вносити за охоронну зону. Проте досить сумнівно, що такі платежі існують. Таким чином, місто від розташування промислових об’єктів у місті втрачає двічі: зменшується і без того невелика територія для забудови і немає матеріальної компенсації.
До концепції були також внесені пропозиції про визначення щільності забудови та специфіки винесення на продаж земельних ділянок. До прикладу, у Києві прийнята стратегія так званої щільності забудови, за якою 50% від виділеної під забудову земельної ділянки має становити ділянка для обслуговування будівлі. У Калуші ж, якщо виділено, наприклад, 400 кв. метрів, то зведена будівля проходить “по контуру”. Крім того, варто повністю вільні земельні ділянки залишити на перспективу, а ті, які зараз не використовуються, проте містять комунікації, — пропонувати інвесторам та перекласти на їхні плечі перенесення комунікацій.
Голова Фонду майна спільної власності територіальної громади міста Богдан Когут підняв питання озеленення міста. За його словами, зараз у Калуші сквери практично відсутні. За підрахунками, під озеленення міста потрібно виділити додатково не менше 1000 га землі. Про таку кількість вільної території для зелених насаджень можна лише мріяти. Тим часом для ілюстрації ситуації із зеленим фондом міста варто навести факт: як йдеться в енциклопедії від 1935 року (ці дані прозвучали на засіданні комісії), на той час у місті проживало 6,6 тис. мешканців. Уже тоді існував парк із практично аналогічною до сьогоднішньої територією. Зараз кількість мешканців збільшилася в 11 разів, а парк залишився той самий (його площа навіть зменшилася. — Авт.).
Підсумок досить невтішний: якщо місто продовжуватиме розвиватися хаотично і стратегія буде спрямована тільки на комерцію та наповнення бюджету, то вже за 10-15 років матимемо невтішну картину: “насаджені” одна на одну багатоповерхівки, відсутність місць для будівництва та відпочинку для калушан.
Не далі планів?
Начальник відділу земельних ресурсів у м. Калуші Анатолій Собчук на даному етапі сумнівається у реальності створення концепції використання земельних ресурсів у місті. Причина — та ж: відсутність інвентаризації землі, адже на сьогодні є дані тільки по основних землекористувачах.
— Будь-яка концепція повинна починатися з інвентаризації, — твердить керівник. — Проте ще жодного разу на інвентаризацію не було виділено ні копійки, хоча у бюджеті ці видатки були передбачені.
Загалом сама концепція досить “сира”. Проект концепції розглядатиме земельна депутатська комісія, а відтак його запропонують на обговорення депутатів міської ради.
Загалом створення подібної стратегії розвитку міста — справа фахових інститутів. Приміром, якщо б Калуш мав Генплан, то будь-які роздуми на цю тему відпали б самі собою. За відсутності коштів, Калуш намагається хоч якось подумати про майбутнє. Цілком вірогідно, що все залишиться на рівні планів, адже наразі немає жодних передумов до її створення і розвитку. Як зазначив керівник робочої групи, в.о. першого заступника міського голови Олександр Челядин, основне те, що “вже почали над цим думати”.
Ватикан: коли час зупинився