Найбільше відвідувачів Льодовий палац приймає у вихідні дні. Хтось приходить, щоб покататися, хтось — щоб повболівати на хокейних матчах, а хтось — просто подивитися на людей, які розважаються. Так, минулої неділі відвідувачів було стільки, що навіть досвідченим ковзанярам було важко втриматися на ногах. Аматори ж цієї справи без синців точно не обійшлися.
Студентки п’ятого курсу Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Христя та Уляна у Льодовому палаці — вперше. За їхніми словами, найважчим для них у недільний вечір виявилося знайти людину, яка зможе позичити на кілька годин ковзани.
— Ідея піти покататися прийшла якось несподівано, — ділиться Христя. — До мене подруга приїхала з Тлумача на кілька днів, поки ще канікули в університеті. Сиділи, думали, куди б піти, і вирішили, що каток може стати чудовою розвагою. Довго обдзвонювали знайомих і знайомих своїх знайомих, але підходящих ковзанів для себе так і не знайшли. Тоді вирішили йти без них, сподіваючись, що візьмемо на прокат. У парку ми спочатку намагалися обійти якось болото, але чим ближче до ковзанки, тим це ставало нереальніше. Проте до катка ми таки дісталися. Взуття добряче було обліплене брудом, але, побачивши, що з такою ж проблемою заходять й інші відвідувачі, ми заспокоїлися. Дуже зраділи, що кататися можна безплатно. Але тут же розчарувалися, що на прокат ковзани нам ніхто не дасть. Вирішили: принаймні, подивимося, як інші катаються.
Завгосп хокейного клубу “Олімпія” Роман Дмитрович, який щоденно слідкує за порядком на катку, каже, що льодова арена майже не буває пустою. Приходять і діти, і дорослі різного віку. Деяких дітей приводять батьки. А ближче до вечора на катку з’являється чимало людей, які приходять покататися після роботи.
— На вихідні було стільки людей, що якщо так і далі буде, то, мабуть, доведеться, якусь чергу встановлювати, — твердить Роман Дмитрович. — Чим більше людей катається одночасно, тим більше вони ризикують травмуватися. Хоча, на щастя, поки що обходиться тільки падіннями, і загалом всі відвідувачі катаються акуратно, намагаючись не заважати іншим. Чималий відсоток людей приходить без власних ковзанів і дуже розчаровується, що немає прокату. Його просто необхідно відкривати якомога швидше. Також, як виявилося, у Калуші немало шанувальників хокейного спорту, які постійно приходять дивитися матчі та вболівати за нашу команду.
За всіма прогнозами, як тільки відкриють прокат ковзанів, відвідувачів одразу стане у кілька разів більше. Купити власні ковзани може дозволити собі не кожен, бо коштують вони дорогувато. Крім того, навіть знайшовши кругленьку суму (у середньому — 400-600 гривень. — Авт.), не так легко у Калуші знайти магазин із таким, виявляється, рідкісним спорядженням, і тим більше — підібрати відповідний розмір. Як альтернативу можна розглянути можливість придбання ковзанів на “гуманітарці”. Щоправда, знову ж таки, скоріше за все, доведеться їхати як мінімум до обласного центру. Однак, задля економії власного бюджету, можна пожертвувати кількома годинами. Ненові ковзани можна придбати за 100-150 гривень.
Калушанка Світлана на каток прийшла разом із усією сім’єю — чоловіком та двома дітьми. Поки 15-річний Сергій та 10-річна Іринка катаються, батьки терпляче чекають та дивляться на інших ковзанярів.
— Ми сюди через день приходимо, — розповідає Світлана. — Дітям дуже подобається кататися, і ми з чоловіком підтримуємо їхнє захоплення. Нещодавно спеціально з Чернівців привезли їм ковзани, бо у Калуші їх просто не знайшли, хоча обійшли все місто. Діти зовсім не вміли кататися, коли вперше ставали на ковзани, але швидко навчилися і зараз у них непогано виходить. Щоправда, покатаються отак трохи, а потім кажуть, що їх ноги болять. Хоча це швидко минає — і вони знову хочуть на каток. Я думаю, що навіть, якщо вхід зроблять платним, то ми все одно приходитимемо. Готові платити по 10-20 гривень за годину.
А от учениці ЗОШ №6 Вірі Рабик, щоб покататися у середу, довелося чекати, поки покатається її подруга. Ковзани у дівчат — поки що одні на двох. А приходять покататися, як тільки знаходять час.
— Я взагалі не вміла на ковзанах стояти, — посміхається Віра. — Навіть на роликах ніколи не каталася, хоча всі кажуть, що це майже те саме. Тут училася. Спочатку падала кілька разів, але загалом швидко навчилася. Це не важко. Головне — не боятися падати. Стаючи перші рази на слизький лід, можна підстрахуватися, тримаючись поближче до бортика. Завдяки цій обережності можна себе уберегти від падінь. Хоча жодне падіння не здатне зіпсувати задоволення від ковзання.
У Льодовому палаці ім. Степана Бандери стверджують: лід облюбували і представники міської влади. Зокрема, чи не щодня тут катається заступник міського голови з комунальних питань Ігор Матвійчук. Відвідують лід і в. о. міського голови з питань економіки Руслана Вайда та в. о. заступника міського голови з гуманітарних питань Галина Романко.
Ватикан: коли час зупинився