Мистецтво не для калушан?

Персональна виставка відомої калуської художниці Тетяни Чаборик експонується в арт-галереї уже півтора місяця. Через кілька днів її змінить нова колекція картин та фотографій. І для більшості калушан цікава та різностильова експозиція “Жити завтра”так і залишиться непоміченою. Адже подивитися на неї прийшли одиниці. Повністю проігнорували мистецьку подію і всі школи міста, за винятком ЗОШ №1.
Переглядів: 331

Як виявилося, організувати персональну виставку для багатьох художників надзвичайно важко, насамперед — матеріально. В Україні не налагоджене власне виробництво фарб для малювання і навіть немає матеріалу, з якого виготовляють рами для картин. Усе це імпортують. Відповідно — вартість цих матеріалів “прив’язана” до курсу долара. Зважаючи на останні економічні події, можна стверджувати, що найближчим часом організація будь-якої художньої виставки може стати непосильною для багатьох митців.
У таких умовах, коли незважаючи на колосальну нерентабельність, художники все ж виставляють для всезагального огляду свої картини, байдужість громадськості не може не дивувати. За словами старшого наукового співробітника історико-краєзнавчого музею Калущини Уляни Паньо, у будні бажаючих ознайомитися з виставкою практично немає. Рідко в арт-галереї можна побачити когось із числа школярів чи студентів, хоча вхід для них завжди безкоштовний.
Раніше школярів спеціально звільняли з одного чи навіть кількох уроків та відправляли їх у заклади культури. Для когось — це було вагомою причиною, щоб прогуляти урок-два. Однак частіше такі походи все ж мали характер добровільно-примусових. При цьому ніякої попередньої підготовки зазвичай не проводилося, тому діти не могли зрозуміти суті того, що їм показують, скажімо, у виставковій залі.
Переривати навчальний процес, як це практикувалося раніше, тепер не можна. Тому працівники закладів культури останнім часом неодноразово пускали дітей на виставку навіть у неробочі години, виконуючи попередні домовленості з педагогами, які приводили дітей після уроків. Однак проблема залишається: діти не розуміють, навіщо їм такі походи.
За словами зберігача фондів виставкової зали Мар’яни Коваль, дітей нерідко просто “зганяють” на ту чи іншу виставку. Ефект від цього — нульовий, оскільки для того, щоб по-справжньому зацікавити дітей, потрібно їм чимало пояснити.
— Наша молодь постійно скаржиться, що їй немає куди піти у Калуші, немає, чим зайнятися та розважитися, — каже Уляна Паньо. — При цьому, чомусь нікому не спадає на думку піти до музею чи подивитися на мистецьку виставку. Раніше, коли працював виставковий зал, активність людей була трохи більшою. З одного боку, це можна пояснити тим, що працівники виставкової зали та арт-галереї просто “перенаправляли” відвідувачів одні до одних, заохочуючи їх ознайомлюватися з усіма експозиціями. Значно більшою була й активність шкіл. Зараз фактично ні шкільні педагоги не приходять, ні їхні учні. Хотілося б знати, чим ті ж вчителі керувалися, коли масово вели дітей на ярмарковий балаган під назвою “Виставка воскових фігур”? У мене абсолютно немає претензій до організаторів цієї виставки, які заплатили за орендоване приміщення і загалом виконали всі домовленості. Та я не розумію, чому педагоги та батьки вважають, що дітям корисно дивитися на ляльок, які не відповідають реальним історичним особам, та, без сумніву, деякою мірою можуть бути шкідливими для дитячої психіки. Справжнє ж мистецтво, досконало виконане технічно, добре оформлене та по-справжньому пізнавальне, чомусь залишається поза увагою. За огляд воскових фігур батьки платили по 10 гривень, навіть не задумуючись, що деяким дітям було страшно дивитися на все те моторошне видовище.
Культура як галузь в Україні загалом та у Калуші зокрема практично не розвивається. На державному рівні підтримуються хіба що такі способи активності, як музичні школи та деякі гуртки. Про художні школи майже не йдеться, а більшість мистецьких заходів відбувається за участю самих митців і для них же. За словами Уляни Паньо, це не питання влади, а питання громади, безініціативність якої породжує повну байдужість до культурного життя міста. Прикро, що у деяких, значно менших за Калуш містах, слабших економічно, музеї — більші та кращі.
— Низька активність людей, як на мене, пояснюється відсутністю пропаганди мистецтва як такого, — переконана Уляна Паньо. — Учителі та батьки не працюють у цьому напрямку, не розвивають пізнавальний інтерес своїх вихованців. У результаті — з’являється покоління школярів, які не звикли нікуди ходити, не вміють пізнавати справжнє мистецтво і навіть висловлювати власну думку. Ця тенденція страшна тим, що може призвести до повного культурного занепаду. Тож хочеться вірити, що поки є на що дивитися, поки є адепти, які працюють на чисто громадських засадах без будь-яких меркантильних планів, калушани не будуть байдужими. Із 15 лютого в арт-галереї демонструватиметься фотовиставка і живописні полотна викладача Калуського коледжу культури і мистецтв Вітольда Сеньковського. Вхід для школярів і студентів, як завжди, вільний у будь-який день. Безкоштовно можуть побачити виставку і всі калушани щонеділі.


До теми
Бережанці були у захваті від полотен калуських митців
Нещодавно живописні полотна калуських художників були представлені у виставковому залі Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережанах. Виставка “Архітектурна естетика краю” об’єднала інтерпретації містобудівних комплексів та храмів Калуша, Бережан, Івано-Франківська та Чернівців, а також окремих пам’яток житлово-оборонного характеру, зокрема замків у Бережанах та Свіржі.
Організаційну частину цієї виставки взяв на себе завідувач науково-дослідного відділу Бережанського заповідника Володимир Парацій. Фактично — він усе зробив за власні кошти, і навіть картини перевозив власним транспортом. Однак чималі витрати були виправдані увагою та активністю з боку громадськості.
За словами старшого наукового співробітника історико-краєзнавчого музею Калущини Уляни Паньо, незважаючи на невелику кількість населення цього міста, подивитися на виставку прийшло багато людей. Усі вони з цікавістю розглядали полотна, писали похвальні відгуки та спілкувалися з калуськими художниками.
— Загалом — виставка пройшла на “ура”, — резюмує Уляна Паньо. — Тому ми планували повторити її й у нашому місті. Однак, поки виставкова зала на ремонті, зробити це нереально, оскільки приміщення арт-галереї — надто мале.