— Коли наприкінці січня у кафе пролунав телефонний дзвінок, — ділиться враженнями 37-річний Євген Зеленяк, — я спочатку не зрозумів, що від мене хочуть. Приємний жіночий голос, відрекомендувавшись співробітником Інституту соціології, запропонував мені відповісти на декілька запитань, пов’язаних із веденням мого бізнесу. Я погодився, і вже за півгодини у кафе приїхала науковий співробітник Київського міжнародного інституту соціології, яка є керівником групи інтерв’юерів в Івано-Франківській області, Інна Бочкур. Провівши анкетування, вона запропонувала мені стати учасником однієї з найближчих програм “Свобода” на телеканалі “Інтер”. Я погодився, бо мені завжди було цікаво, як відбираються учасники різних ток-шоу і як вони там почуваються під час ефіру.
Як з’ясувалося згодом, окрім Євгена Зеленяка, до участі у передачі був запрошений ще один калушанин — підприємець Василь Сербін, а також ще кілька людей із інших районів області.
Склад глядацької аудиторії на “Свободі” повинен відповідати реальній Україні, — розповіла “Вікнам” у телефонній розмові Інна Бочкур. — Для цього ми відбираємо учасників із кожного регіону країни. Крім цього, глядачі мають бути пропорційні представлені мешканцями міст і сіл, чоловіками і жінками, усіма віковими групами. Відбір учасників проводиться вибірково, у телефонному режимі, а тому у всіх без винятку прикарпатців є шанс потрапити на участь у багатьох подібних ток-шоу, і не лише на “Інтері”. З Калущини участь у таких передачах уже брали мешканці Верхні, Підмихайля, Бережниці та інших сіл.
За словами Євгена Зеленяка, ця поїздка до Києва йому насамперед запам’яталася новими приємними враженнями. Перш за все, учасники програми були забезпечені безкоштовним проїздом Калуш-Київ-Калуш у залізничному транспорті. Коли потяг прибув до столиці, на пероні групу прикарпатців уже чекали співробітники телеканалу “Інтер”.
— Із вокзалу нас двоповерховим автобусом відвезли до готелю “Турист”, — каже Євген, — який розташований поблизу станції метро “Лівобережна”, де для нас були заброньовані комфортабельні номери. Там кожному учасникові роздали по 40 гривень “кишенькових” грошей. Оскільки потяг із Івано-Франківська прибуває вранці, то до початку телеефіру було достатньо часу і для відпочинку, і для екскурсій столицею. Я особисто відвідав Софіївський і Михайлівський собори, пройшовся іншими визначними місцями Києва. Збір учасників програми був призначений у фойє готелю о 17.30. Через годину ми уже були на “Інтері”. Місцевість, куди нас привезли, була скоріше подібна на промзону, аніж на телецентр. Це було дивне враження. Адже, коли я вийшов з автобуса, то побачив не якусь грандіозну телевежу зі скла і бетону, а кілька величезних ангарів, біля яких гуділи численні автомашини з логотипами різних телеканалів, кабелями та антенами.
Коли ж ми зайшли всередину одного з ангарів, то побачили подібне до циркового шатро, у якому власне й обладнана студія. Усім учасникам видали карточки з позначеними місцями у глядацькій аудиторії, запропонували гарячі напої, хоча, незважаючи на холодну погоду, у приміщенні було доволі тепло. Темою випуску були газові проблеми, безробіття та економічна криза. Десь за 20 хвилин до початку ефіру почали приходити політики — Юрій Луценко, Петро Порошенко та інші запрошені. З їхньою появою у студії спостерігалося деяке пожвавлення серед людей, адже не кожен мав змогу побачити відомих політиків держави близька. Але з початком ефіру у студії все стихло. І хоча акцент програми був зроблений на безробітті, вже за півгодини усі перевели тему розмови на газ і кризу. Ми повинні були голосувати, відповідаючи на запитання, чи віримо ми у своєчасну виплату пенсій та зарплат. Я особисто натиснув кнопку “Вірю”, оскільки я за натурою — оптиміст, і вважаю, що вірити треба завжди. Такої ж думки були лише 23% глядачів. На інші запитання мені не вдалося відповісти, бо пульт постійно виходив з ладу. До першої перерви на рекламу час сплив неймовірно швидко. На перерві усім було дозволено встати з місць, фотографуватися “на пам’ять” з політиками. Але вже за дві хвилини до продовження учасники програми сиділи у своїх секторах. Як завжди, диспути політиків вичерпали ефірний час і для запитань глядачів залишилися лічені хвилини. І хоча програма затягнулася майже до першої години ночі, жоден із присутніх навіть не думав про сон, настільки напруженою і цікавою була атмосфера у студії.
Після закінчення запрошені з усієї України люди мали змогу ще трохи поспілкуватися з політиками, але зовсім недовго, оскільки від більш, ніж 3-годинного сидіння втомилися всі. Зранку у готелі на калушан чекав безкоштовний сніданок, що також було досить приємним сюрпризом.
Коли Євген повернувся додому, то дізнався, що того дня “Свободу на “Інтері” дивилися усі його рідні і знайомі. “Не знаю, чим я так зацікавив операторів у студії, але усі кажуть, що перший кадр із глядацького сектору студії був відведений саме мені”, — каже Євген Зеленяк.
За словами калуського підприємця, він був би не проти взяти участь і в інших подібних ток-шоу. Щоправда, для цього потрібно трохи везіння, щоб потрапити у число випадково вибраних осіб.
Ватикан: коли час зупинився