39-річна Люба Л. познайомилася із калушанином Ігорем О. більше дев’яти років тому. Розлучившись із першим чоловіком, вона утримувала двох маленьких дітей. Невдовзі Ігор перебрався жити до її села і 8 років вони перебували з Любою у громадянському шлюбі. Спочатку сімейне життя складалося нормально, як і у більшості родин: Ігор працював слюсарем на одному з найбільших підприємств Калуша, а його співмешканка, не маючи постійного місця роботи, їздила на сезонні роботи.
Та за кілька років ситуація змінилася не на краще. Люба все частіше почала заглядати у чарку, через що у сім’ї постійно виникали сварки та непорозуміння. Часом і до кулаків доходило. Такі “розбори” на обійсті Л. траплялися чи не щотижня, а тому Ігор на два-три дні переїжджав до матері. Потім надходило перемир’я, сім’я налагоджувала стосунки, але знову ж таки — ненадовго.
Напередодні того фатального дня між подружжям знову “заіскрило” через ту ж оковиту і нерозділену чоловікову зарплату. Вранці Ігор О. поїхав із дому з тяжким серцем, а його “половинка” вирішила “зняти напругу” за допомогою спиртного. Щоправда, грошей на горілку у неї не було. Розв’язати цю фінансову проблему їй допоміг швагро, який саме заїхав із сином власною автівкою по справах. Люба попросила гостя позичити їй грошей, оскільки заборгувала у місцевій крамниці. Швагро погодився і, сівши в автомобіль, вони поїхали до магазину. Дорогою Люба не пропустила нагоди поскаржитися на чоловіка, що той, мовляв, сякий-такий, ображає її постійно, залишає без копійки у кишені. А щоб полегшити таке “горе”, їй вистачило б і кілька гривень хоча б “на чвертку”. Біля одного з сільських обійсть, де була “точка” з розливу спиртного, машина зупинилася: Любі вдалося “розкрутити” швагра на “чвертку” за 2 грн. 50 коп. А щоб не вживати її у “гордій самотності”, вирішила почастувати свою подругу, яка мешкала неподалік. Закускою їм тоді послугувала солена тюлька з печивом.
Споживши одну “чвертку”, послали “гінця” — племінника — за іншою. А от третю вирішили випити не у холодній машині, а у теплих домашніх умовах. Захмеліла і повеселіла Люба запросила усіх до себе у гості — мовляв, заодно і з чоловіком помирюся. Хоча навряд чи, кажучи це, про щось добре вона у той момент думала. На подвір’я родини Л. компанія “зарулила” близько дев’ятої вечора. Вийшовши з машини, господиня відразу ж пішла у літню кухню готувати трапезу: кілька бутербродів із маслом. На світло фар із хати вийшов Ігор. Він підійшов до авто, привітався з прибулими гостями. Навіть пожартував про щось. Поклавши кілька куснів хліба і масла на тарілку і прихопивши кухонного ножа, Люба поспішила до гостей. Ігор дорікнув дружині за надто “веселий” настрій і запитав, чому їй не сидиться вдома. Замість відповіді Люба розмахнулася і вдарила “кривдника” ножем у шию.
Лезо, прорізавши шкіру, зайшло під ключицю і пошкодило підключичну артерію та вену, пристінкову плевру та верхівку правої легені. Долі секунди вистачило, щоб тіло практично здорового молодого чоловіка втратило можливість жити: рана виявилася несумісною із життям. Ігор встиг викрикнути кілька останніх слів: “Викликайте “швидку”, вона мене вдарила ножем”. Але горлом потекла кров, і він, ступивши кілька кроків до хати, впав без жодних ознак життя.
Бригаді швидкої допомоги, яка приїхала за півгодини, залишилося лише констатувати смерть 37-річного чоловіка через ножове поранення, несумісне з життям.
— На суді Любов Л. змінила свої ж свідчення, — каже прокурор Калуського району, радник юстиції Василь Ковалюк. — Під час досудового слідства жінка визнавала свою вину частково, намагаючись подати навмисне убивство як ненавмисне у результаті самозахисту (мовляв, чоловік сам ініціював того вечора бійку, почав її жорстоко бити, а вона, забувши, що тримає у руці ножа, просто хотіла відмахнутися від нападника). Хоча жоден зі свідків тієї кривавої драми у своїх свідченнях не підтвердив факту, що між Ігорем О. та Любою Л. розгорілася бійка. У судовому розгляді справи Любов Л. не визнала вини взагалі. 28 жовтня Калуський міськрайонний суд виніс вирок, згідно з яким Любов Л. визнано винною за ст. 115 ч. 1 та призначено їй покарання у вигляді восьми років позбавлення волі. Ми вважаємо такий вирок надто м’яким, а тому подали апеляцію з вимогою переглянути справу і покарати убивцю відповідно до тяжкості скоєного нею злочину. Апеляцію подала і підсудна. Наприкінці січня цього року Івано-Франківський Апеляційний суд виніс рішення, яким удвічі пом’якшив вирок міськрайонного суду. Таким чином, жінка має відбути 4 роки ув’язнення.
Ватикан: коли час зупинився