Як повідомила “Вікнам” Ярослава Масляк, у товариства захисту дітей-інвалідів, хворих на ДЦП — чималі плани. З того часу, як “Надія” два роки тому отримала приміщення на вул. Біласа і Данилишина, 14, тут коштом самої Ярослави Масляк й Ірини Ліберсбах встановлені металопластикові вікна, броньовані двері і перекрито дах. Нині Ярослава Масляк передала повноваження голови товариства, оскільки виїжджає разом з донькою на роботу за кордон.
— Хочемо заробити гроші і викупити приміщення, яке нині орендує “Надія”, — стверджує Ярослава Масляк. — Хоча ми двічі зверталися до міської ради з проханням звільнити нас від орендної плати, проте результату це не дало: двічі секретар міської ради Роман Боднарчук письмово відповідав, що ліміт коштів для таких потреб у міському бюджеті вичерпано. Тож орендну плату (а це — близько 100 гривень на місяць) також доводилося платити з власної кишені. Тому вирішили подбати про те, щоб “Надія” мала власне приміщення.
Нині товариство має завдяки благодійній допомозі 20 комп’ютерів, які будуть встановлені після ремонту. Також тут планують закупити комп’ютерну програму “Віртуальна ходьба”, яка допоможе дітям, хворим на ДЦП, які ніколи не ходили, бодай у комп’ютерному світі відчути радість пересування, нехай — і уявного.
Ватикан: коли час зупинився