Друге життя нашого взуття

Теплі весняні дні неминуче приносять із собою вбивчу для взуття снігову “кашу”. Тому у цю пору року зазвичай частішають звернення калушан до майстрів із ремонту взуття, які можуть “відродити”практично будь-які знищені часом чи погодою чобітки та черевики. А от взуття, яке клеїли вдома, уже практично “невиліковне”.
Переглядів: 585

Майстри зі стажем із захопленням пригадують 1980-ті роки, коли майстерні ледь справлялися з величезним обсягом роботи, що у багато разів перевищував сьогоднішній рівень попиту. У особливо напружені періоди деякі майстерні працювали у дві зміни. Так, швець із 30-річним стажем роботи Василь Мішко, який працює у взуттєвій майстерні підприємства “Зоря” (приміщення колишнього Будинку побуту. — Авт.), каже, що у Калуші колись було дуже мало взуттєвих майстерень. Тому на відремонтовані чоботи клієнти могли чекати навіть 3-4 місяці. Тепер, за його підрахунками, у місті є 16 таких “точок” та ще чимало людей, які ремонтують взуття вдома. Тому зазвичай замовлення виконують максимум за два-три днів. Деякі майстри справляються за кілька годин: усе залежить від складності роботи.
— Якщо людині потрібно терміново відремонтувати взуття, то, звичайно, будь-який майстер спробує зробити це якнайшвидше, — каже Василь Мішко. — Але краще все ж подумати про це заздалегідь та не відкладати ремонт на останній день. Утім ніхто не застрахований від того, що, скажімо, зламає каблук посеред вулиці чи загубить набійку. Таким люди моєї професії повинні допомагати у першу чергу. А загалом взуття зараз виготовляють дуже погане. Колись воно у нас було дешевим, але дуже важким, бо його повністю виготовляли зі шкіри. Імпортне європейське взуття вже тоді було дуже легеньке. Щоправда — дороге. Зараз на наших ринках та у магазинах здебільшого пропонують зручне на вигляд та легке взуття. Однак, купуючи його, люди вже за кілька тижнів, а то — і днів змушені звертатися у майстерні. Справа у тому, що більшість виробників економлять на натуральних матеріалах. Нерідко їх замінюють звичайним папером та клейонкою, які дуже швидко зношуються та починають пропускати вологу.
Дешеве взуття майстри називають горем для себе і для людей, які його купують та носять. Не рекомендують вони і купувати взуття на “гуманітарці”.
— Більшість ношеного взуття потрапляє на наші ринки у жахливому стані, — ділиться майстер із 20-річним стажем Микола. — Воно майже не придатне для подальшого використання. Тому люди, які на цьому заробляють, нерідко звертаються у майстерні, щоб спеціалісти допомогли надати їхньому “краму” товарного вигляду. Звичайно, ми можемо відремонтувати взуття і воно буде цілком добротне. Однак такі підприємці частіше просять зробити, так би мовити, поверхневий ремонт, щоб було і дешево, і на вигляд якісно. У результаті — покупець бачить перед собою “новеньку” пару, дефекти якої “вилазять” уже за кілька днів. Я б узагалі нікому не рекомендував купувати взуття на “гуманітарці”.

Ремонт краще довірити майстру
Загалом сьогодні черг до майстрів немає. Ціни на послуги останнім часом суттєво зросли. Для прикладу, заміна підошви для туфель коштує близько 100-120 грн. За такі гроші можна спробувати пошукати, скажімо, на ринку таку-сяку пару зі шкірзамінника. Відтак до майстра люди звертаються в основному з приводу дрібних “негараздів”, усунення яких обійдеться у 10-15 грн. Для багатьох і це — чималі гроші. Тож прості види ремонту (прошивання, підклеювання) незаможні чи просто економні громадяни виконують власноруч.
Спеціаліст із ремонту взуття Микола та його колега Василь, майстерня яких розташована на вул. С. Бандери, застерігають, що клеїти взуття потрібно не популярним у народі “Супер-клеєм”, після застосування якого вже практично нічого не можна зробити, а спеціальним засобом чи хоча би будь-яким іншим клеєм для взуття.
— Цим розрекламованим горе-клеєм користуються всі, хто хоче, — ділиться Василь. — На перший погляд здається, що він — справді прекрасний засіб, який миттєво склеює навіть мокре взуття. Однак люди не знають, що насправді такий клей дуже перепалює шкіру чи її замінник. У результаті — поверхня стає твердою і незабаром починає тріскати. Більше того, жоден інший клей після “Супера” уже не діє. Замість такого саморемонту можна піти у будь-яку майстерню, де спеціалісти зроблять усе якісно та надійно. Коштує це всього кілька гривень. Також можна прошити взуття, зробивши його таким чином міцнішим. У середньому прошивання коштує 15-25 гривень.
Загалом ціни на послуги у різних майстернях відрізняються. Але не суттєво. Скажімо, якщо дорожчими є набійки, то дешевшою — профілактика (заміна передньої частини підошви. — Авт.). Майстри з ремонту взуття стверджують, що навіть одна і та ж послуга може по-різному оцінюватися залежно від кількості та якості використаного на неї матеріалу. Деяким клієнтам нерідко роблять знижки, а то і взагалі безкоштовно лагодять стареньке взуття. Цінують майстри і постійних клієнтів, які зазвичай також отримують невеличкі знижки.

Чоловіки взуття
не ремонтують?
За оцінками майстрів, близько 85% клієнтів — жінки, причому — усіх вікових категорій. Чоловіки носять акуратніше, а підбори у них широкі. Тому взуття служить довше. Дитяче також рідко ремонтують, хіба що мами приносять замки поміняти чи прошити підошву.
— Діти швидко ростуть, тому не встигають зношувати взуття, — розповідає майстер Микола. — У основному зараз нам доводиться ремонтувати жіночі чоботи, міняти набійки та супінатори. Найякіснішими і відповідно найдорожчими (15-30 грн.) є поліуретанові набійки. Чимало людей вибирають металічні набійки (15-20 грн.) чи гумові (12-20 грн.). Важко сказати, які з них кращі. Багато залежить від ходи людини. Дуже добре носяться набійки з поліуретану. До того ж, підбори з ними не стукають так, як із залізними. Коли надворі — дощовий сезон, то люди часто звертаються, щоб залатати взуття. Це вартує від 8 до 15 гривень. Однією з найдорожчих послуг є заміна каблуків, яка обійдеться приблизно у 65-85 гривень. А от прибити каблук, який відлетів, але не зламався, ми зможемо за 10-12 гривень.
Донедавна усі ці послуги були значно дешевшими. Однак матеріали, які потрібні шевцям для ремонту взуття, за останні кілька місяців подорожчали на 150%. Відповідно — подорожчали і послуги.

Про що скаже стоптане взуття?
Біля однієї з майстерень, яка, на жаль, виявилася зачиненою, з “Вікнами” поділилася власним досвідом із ремонту взуття калушанка Катя, яка хотіла поміняти замок у зимових чоботях. Проблема у тому, що її чоботи — червоного кольору, а замки у майстрів найчастіше чорні.
— Моя біда у тому, що я дуже погано ношу взуття, — переконує Катя. — Набійки гублю одні за одними. Тому останнім часом, купивши нову пару взуття, одразу ж несу її у якусь майстерню та ставлю залізні набійки. Вони добре тримаються і носяться. Був у мене випадок, що я на весіллі у подруги каблук зламала. Ті туфлі у мене досі вдома стоять, бо я їх не ремонтувала. Я щось навіть не пригадую, чи було у мене хоч якесь взуття, яке я відносила хоча б два сезони або закинула через те, що на нього мода минула. А взагалі я колись читала, що майстри із ремонту взуття — це своєрідні психологи, які за стоптаною парою можуть сказати, чим вирізняється її власник. Пам’ятаю, що оптимісти швидше зношують підбори з зовнішнього боку, педанти, які ставлять ноги рівно і впевнено, зношують підбори по центру. А люди із комплексом невдахи — з внутрішнього боку.