Днями калушани мали змогу познайомитися та особисто поспілкуватися із засновником та Верховним Учителем бойового гопака, президентом Міжнародної федерації бойового гопака Володимиром Пилатом та старостою Всеукраїнської дівочої громади Христиною Секундою. Громадськості була представлена книга Володимира Пилата “Жовтяр”, що стала вже дванадцятою у доробку автора.
— Це книга для тих, хто вперше відкриває для себе світ бойового гопака, — розповів Володимир Пилат. — У ній детально викладена базова техніка мистецтва бою, а також чимало уваги зосереджено на понятті та законах чоловічої дружби, яка допомагає чоловікам ставати сильнішими.
Гопаківці не
палять і не п’ють
В Україні про бойовий гопак знають дуже мало, хоча він розвивається у нас уже трохи більше двох десятків років. Своїй появі у теперішньому вигляді цей стиль завдячує львів’янину Володимиру Пилату, який, вивчаючи джерела бойової культури українців, звернув увагу на багатство і різноманітність рухів у народних танцях, зокрема, у гопаку. Удари ногами у стрибку, присядці чи “павучку”, різноманітні кроки, відбивання, підсікання, характерні для цього танцю, — дуже схожі на бойову техніку. Ці рухи і склали основу технічного арсеналу нового бойового мистецтва, яке зараз уважається системою послідовного тілесного, розумового та духовного самовдосконалення — від елементарного самозахисту до вершин бойової майстерності.
Осередок бойового гопака з’явився у Калуші чотири роки тому. Наразі це бойове мистецтво опановують чоловіки та дівчата віком від 6 до 32 років. За словами вчителя бойового гопака, голови Калуського осередку Міжнародної федерації бойового гопака, президента осередку Міжнародної федерації бойового гопака в Івано-Франківській області Віктора Павліва, щоб досягти результатів у цьому бойовому мистецтві, потрібно не тільки багато тренуватися, а і дотримуватися суворих правил. Скажімо, гопаківці не палять і не п’ють. Кожне заняття розпочинається з молитви, після якої традиційно співають козацькі пісні та розминаються.
Структура Школи та правила змагань із бойового гопака підпорядковані давнім традиціям, хоча і відповідають усім вимогам сучасності. Гопаківські рівні майстерності легко вписуються у загальноприйняту спортивну класифікацію: учнівські рівні — “Жовтяк”, “Сокіл” і “Яструб” відповідають ІІІ, ІІ та І спортивним розрядам відповідно; кандидат у майстри спорту по-гопаківськи називається “Джура”. А три мистецьких рівні — “Козак”, “Характерник” і “Волхв” — відповідають званням майстра спорту, майстра спорту міжнародного класу та заслуженого майстра спорту України. Віктор Павлів переконує: для того, щоб отримати звання “Жовтяка”, потрібно займатися щонайменше три роки тричі на тиждень. За цей час необхідно вивчити техніку бою, здати тести та виграти 12 боїв. Хоча цей рівень є найнижчим, однак він цілком достатній для самозахисту.
— Загалом є чотири напрямки розвитку бойового гопака: оздоровчий, культурно-мистецький, спортивний та власне бойовий, — пояснює Віктор Павлів. — Оздоровчим гопаком можуть займатися люди будь-якого віку. Прихильники культурно-мистецького гопака беруть участь у фестивалях, презентаціях та інших показових виступах. Спортивний — дає змогу застосувати гопак у міжстильових змаганнях, зокрема, в універсальних змаганнях у восьмикутнику (боях без правил. — Авт.). А власне бойовий гопак — це володіння різними видами зброї: булавою, шаблею, ціпом, серпом, топірцем, списом, косою, палицею. Від східних єдиноборств нас відрізняє те, що тут є низова техніка, тобто ми можемо битися навприсядки. Останнім часом почали з’являтися різні організації, які працюють під нашим брендом, хоча насправді ніякого відношення до бойового гопака вони не мають. Важливо, щоб люди, яких цікавить це бойове мистецтво, знали, що справжній бойовий гопак — це цілісний оздоровчо-виховний процес, а не просто стиль бою. Ми зареєстровані як громадська організація, тому фінансуємося виключно із добровільних внесків.
Дівчата вчаться бити долонями
Загалом в області налічується майже 200 вихованців школи бойового гопака, серед яких є чимало дівчат. Саме тому постало питання створення дівочої громади, яка слухатиме спеціальні лекції та вивчатиме відповідну техніку бою. Експериментальна школа жіночого бойового мистецтва — Асгарда — базується на бойовому гопаку, але відрізняється тим, що жінок-воїнів вчать бити долонями, а не кулаками.
Нещодавно в Інтернет-виданнях з’явилася інформація, що жінки готуються захопити владу в Україні. Як доказ цього, були розміщені фотографії молодих дівчат, які тренуються у Карпатах із шаблями у руках. На їхніх майках чорного кольору — портрети Юлії Тимошенко.
Як з’ясувалося, на знімках — вихованки школи бойового гопака, які наразі не мають абсолютно ніякого відношення ні до політики, ні до прем’єрки (футболки вони замовили під час Помаранчевої революції ще у 2004 році. — Авт.). Фотосесію ж провів відомий французький фотограф Гійом Ербо для журналу, у якому публікувалася стаття про українських амазонок.
Ставлення до сучасних жінок, які володіють бойовими мистецтвами, — неоднозначне. Однак самі вихованки школи бойового гопака стверджують, що їхня мета — гармонійний розвиток, який включає не лише фізичний, а і духовний поступ.
— Дівоча громада створена не для того, щоб ми ходили із синцями та били всіх, — зазначила Христина Секунда. — Нашою метою є відродження українських звичаїв та традицій, українського способу життя та відновлення поняття здорової жінки, яка здатна народити здорових дітей та виховати їх в українському дусі. Наші жінки здавна могли самі захищати себе та свій дім. Вони не раз ставали з чоловіками до бою зі зброєю у руках. Крім того, вони знали народну медицину, володіли різними ремеслами та вмінням правильно вести домашнє господарство. Зараз, на жаль, нам нав’язують непритаманний образ жінки, пропагують розпусту, пияцтво та нездоровий спосіб життя. Тому наша громада намагається сприяти духовному розвитку дівчат та утвердженню поняття української жінки як берегині сімейного вогнища та сім’ї.
Детальнішу інформацію про школу бойового гопака у Калуші можна отримати, зателефонувавши за номером: 8 (067) 737-68-71 або написавши електронного листа на e-mail: viktor.fmg@inbox.ru.
Довідка. Відродження бойового гопака у наш час розпочалося 1985 року, коли Володимир Пилат почав систематизувати знання, зібрані від українців — майстрів двобою. Значну частину техніки вдалося розшифрувати завдяки дослідженню українських народних танців. Саме звідси народилася і нова назва відродженого мистецтва предків — бойовий гопак.
На ІV всесвітньому фестивалі бойових мистецтв у місті Черджоу у Південній Кореї збірну команду України з бойового гопака журі фестивалю визнало однією з кращих. Бойовий гопак так сподобався гостям і учасникам фестивалю, що навіть монахи з монастиря Шаолінь виявили бажання поділитися деякими секретами свого бойового мистецтва, а натомість — вивчити кілька елементів техніки бойового гопака.
Ватикан: коли час зупинився