За словами лікаря-офтальмолога Калуської дитячої поліклініки Наталії Харченко, найпоширенішими вадами зору у дітей є короткозорість, далекозорість, астигматизм і косоокість. Зазвичай захворювання очей у дітей розвиваються у шкільному віці, коли розпочинається активна зорова робота.
— Однією із основних причин зростання кількості дітей із порушенням зору є недостатня увага як батьків, так і лікарів та вчителів до питань освітлення під час роботи та гігієни зору, — переконує Наталія Харченко. — Насамперед, коли дитина працює за столом, у неї має бути зафіксована пряма спина, а відстань від книжки до очей повинна становити не менше 30 сантиметрів. У школяра — це відстань приблизно від ліктя до кінця пальчиків. Світло має падати з лівого боку, тобто вікно чи лампа мають бути ліворуч. Якщо дитина — шульга, то світло має падати справа. Дуже небажаним є поєднання денного і штучного світла. Бажано змалку привчити дітей робити всі важливі справи (уроки, малювання, читання. — Авт.) у світлий період дня, бо навантаження на очі при денному світлі є набагато меншим, ніж при штучному. Якщо ж із якихось причин зробити це неможливо, то необхідно принаймні через кожні 30-45 хвилин робити невеликі перерви. У цей час дитина може походити, зробити легеньку гімнастику для очей, щоб поліпшити кровопостачання. Утім, довго працювати ввечері все одно не бажано.
На функціональні властивості зорового аналізатора негативно впливає також дефіцит руху сучасної людини та, водночас, надмірне інформаційне навантаження на очі та мозок. Усе це може призвести до серйозних порушень та захворювань. Особливо актуальним це питання є саме зараз, коли більшість дітей мають вільний доступ до телевізорів, комп’ютерів та дисплеїв.
— Дивитися телевізор і бавитися у комп’ютерні ігри діти повинні якомога менше: хоч яким би захищеним був екран чи монітор, навантаження на очі — надзвичайно велике, — твердить офтальмолог. — Окрім того, батькам варто пам’ятати, що зорові розлади можуть бути пов’язані з багатьма іншими соціальними та побутовими умовами, зокрема — кліматом та харчуванням. Загальновідомо, що морква корисна для очей. Вона містить каротин — провітамін А, який є надзвичайно корисним для очей. Однак, щоб цей вітамін добре засвоївся, потрібно “заїсти” моркву шматочком вершкового масла чи ложкою сметани. Улітку незамінними для очей є чорниці, суниці, чорна смородина, червона горобина, обліпиха, хурма та гарбузи. Зрештою, всі фрукти, овочі, зелень, а також молочні продукти є корисними. Тому, поки є можливість, потрібно їсти все свіже. Узимку ж доречно збагачувати свій раціон вітамінними препаратами але натуральними, а не синтетичними.
Також неабияке значення має ріст і розвиток самого органа зору, спадковий фактор і навіть стан нервової системи. Не менш важливе значення для зору має сон. До речі, спати дитина повинна у добре провітреному приміщенні.
Короткозорість, далекозорість та косоокість зараховують до спадкових захворювань. Однак усі вони піддаються лікуванню та при своєчасному виявленні можуть бути виправлені. За словами Наталії Харченко, короткозорість — зазвичай набута. Для її лікування використовують розсіюючі окуляри чи контактні лінзи. У крайніх випадках — переломлюючу силу рогівки зменшують оперативним шляхом. Щодо окулярів, то носити їх можна від одного-двох років. Щоб досягти результату, дитина протягом дня практично не повинна їх знімати. Саме тому зазвичай окуляри дітям призначають у трошки пізнішому віці, коли вони стають свідомішими, а окуляри перестають становити для них загрозу.
— На відміну від короткозорості, далекозорість — частіше вроджене захворювання, пов’язане з особливістю очного яблука, — ділиться Наталія Харченко. — Першою ознакою появи далекозорості зазвичай є погіршення гостроти зору зблизька та бажання віддалити від себе текст. Якщо на цій стадії проблемі не приділити достатньо уваги, то вона розвиватиметься та у подальшому характеризуватиметься різким пониженням зору вдаль, швидкою втомою очей та їхнім почервонінням. Дуже часто у своїй практиці я зустрічаюся з тим, що батьки несвоєчасно звертаються до спеціалістів. А чим швидше офтальмолог діагностує захворювання, тим легшим та ефективнішим може бути процес лікування. Тому навіть при незначних проявах порушення зору потрібно, не гаючи часу, звертатися до лікаря. Батькам варто уважно придивлятися до своїх дітей, бо іноді залишаються непоміченими такі симптоми, як прижмурювання очей чи бажання сісти ближче до телевізора.
Садочок замість лікарні
Із 2000 року у дошкільному навчальному закладі “Калинка” функціонує спеціальна група для дітей із порушеннями зору. За словами завідувачки садочка Любові Дзундзи, на сьогодні у групі є 13 дітей віком від двох до шести років. Усі вони навчаються за спеціальною програмою, яка дає змогу лікувати порушення зору.
— Загалом кількість дітей у спеціалізованій групі не повинна перевищувати 10 осіб, — каже Любов Дзундза. — Але ми щороку практикуємо трохи більшу кількість. Адже не всі діти відвідують садочок кожного дня. Зазвичай є 2-3 відсутніх. Причому, це характерно для усіх груп, а не тільки для спеціалізованої. Оце і є той резерв, за рахунок якого ми можемо загалом зарахувати у групу 12-13 дошкільнят. Усі вони харчуються безкоштовно. Займаються діти за спеціальною програмою, деякою мірою — полегшеною, яка враховує діагноз кожного малюка. Із минулого року у штат дошкільного закладу була введена посада лікаря-офтальмолога (група для дітей із порушеннями зору на базі садочка була створена ще у 2000 році. — Авт.), який має розроблену спеціальну програму та постійно займається із дітьми. Спеціальне обладнання дає змогу не тільки діагностувати порушення зору, але і коректувати їх та усувати. Корекційно-відновлювальною роботою займаються і вихователі.
— Режим дня розрахований так, що ми використовуємо багато часу на відновлювально-корекційну роботу, — каже вихователь Тетяна Мельник. — Ми регулярно проводимо гімнастику для очей, розвиваємо зорову увагу та зорову пам’ять. Загалом вправи нескладні та не вимагають великих фізичних зусиль. Більшість із них батьки можуть робити зі своїми дітьми й удома. Скажімо, мами можуть, пораючись на кухні, насипати різних круп, щоб діти їх відсортовували. Також корисними для зору є вправи із нанизування намистин.
Узагалі робота із дітьми, які мають порушення зору, — нелегка. Адже більшість із них ще не вміють зосереджуватися та бути уважними. Утім, ці діти нічим не відрізняються від інших. Вони — такі ж грайливі та безпосередні, як і їхні однолітки, які не мають проблем із зором. Вихователі переконують: завдяки заняттям у дитсадку діти стають більш упевненими та соціально адаптованими. Більше того — вони перестають відчувати себе не такими, як усі, вчаться товаришувати та допомагати один одному.
— Батьки дуже часто бояться афішувати будь-які проблеми зі здоров’ям своїх дітей, — твердить Любов Дзундза. — Ще рідше вони погоджуються на те, щоб їхня дитина займалася у спеціалізованій групі. Цим вони тільки шкодять власним малюкам. Адже проблеми від цього нікуди не зникають. Натомість — з’являються нові: дитина гостро відчуває свій недолік та не хоче спілкуватися із ровесниками. Тому у неї можуть з’являтися комплекси. Батьки повинні розуміти: заняття у спеціалізованій групі — це не діагноз про інвалідність. Більше того: цілком можливо, що після кількарічних занять зі спеціалістами у дитини поліпшиться зір та вона зможе ходити до звичайної школи. Саме тому дитина повинна відвідувати садок хоча б із трьох років. Бодай на кілька годин у день.
Ватикан: коли час зупинився