Резонансні куполи

Більше п’яти років греко-католицька громада Калуша зверталася до всіх гілок місцевої та обласної влади із проханням допомогти зробити перекриття храму на майдані Шептицького. Писали калушани і до столичних посадовців найвищого рівня. Проте парафіяни та священики так і не дочекалися ні реальної фінансової допомоги, ні бодай письмової відповіді. А тому вирішили покладатися на власні сили. Зрештою, столітній храм почали перекривати. Проте це сподобалося не всім.
Переглядів: 652

Замінювати стару бляху на куполах святині почали кілька тижнів тому. Однак резонансу ця подія набула в останні кілька днів, після того, як калушанин Юрій Візнюра звинуватив декана Калуського деканату УГКЦ о. Михаїла Бігуна у нищенні пам’ятки архітектури місцевого значення.
— Священики різних конфесій по всій Україні масово нищать історичну церковну культуру, — переконує Юрій Візнюра. — Можна навести чимало прикладів, коли забілювали старовинні малюнки та давні орнаменти, а безцінні світильники замінювали дешевим “ширпотребом”. Черговою жертвою “омолодження” стала калуська святиня. Громада протягом багатьох років збирала гроші на позолоту створеного видатними митцями минулого століття храму. Однак у результаті гроші пішли на знищення класичної форми узору покриття куполів. Адже греко-католицькій сакральній культурі не властива форма покриття у вигляді “шишечки-луски”. Як наслідок — храм, який за сто років свого існування створив неповторну духовну атмосферу Калуша, став обличчям міста, у найближчому майбутньому стане нецікавим навіть пересічним туристам. Із цього приводу я спілкувався із багатьма спеціалістами. Як з’ясувалося, такі “шишечки” чудово пасують православним куполам, які мають форму кулі. Із них добре стікає вода, а світло справді відбиває. Куполи греко-католицьких храмів трохи видовжені. А тому робити із них “шишечки” — протиприродно. Вони будуть лише затемнювати поверхню. Крім того, вода із таких куполів стікає гірше. Затримуючись на численних стиках, вона руйнуватиме поверхню та позолоту. У результаті — за кілька років усе почне ржавіти. 
Декан Калуського деканату УГКЦ о. Михаїл Бігун із такими твердженнями категорично не погоджується. За його словами, він діє виключно в інтересах громади, за ініціативою якої і почали відповідні роботи. Більше того, декан переконаний, що ніякі церковні канони та норми ніхто не порушує.
— Аналогічне покриття до того, яке роблять спеціалісти на нашому храмі, можна побачити як на церквах, що будуються зараз, скажімо у Пасічній в Івано-Франківську, так і на стародавніх храмах Івано-Франківщини, Тернопільщини, Львівщини та інших регіонів, — твердить о. Михаїл Бігун. —  Зокрема, булатною бляхою “під луску” покрита святиня на Ясній горі у Гошеві, старовинні храми у Зарваниці, селах Черніїв та Крихівці нашої області. Куполи відомого собору святого Юра у Львові також виблискують подібною “лускою”. Більше того, патріарший собор УГКЦ святого Воскресіння у Києві, де служить кардинал Любомир Гузар, також перекрили таким способом. Із огляду на все це, хіба можна говорити, що ми привносимо у греко-католицькі традиції щось нове? Чекати далі — не можна. Адже храм руйнує надмірна волога. Церкву св. Михаїла Архистратига будували ще у 1904-1913 роках. Із того часу влада жодного разу не допомагала святині матеріально. Відповідно її утриманням займалися виключно парафіяни. У 2003 році ми почали звертатися до місцевих, обласних та народних депутатів із проханням допомогти відремонтувати святиню. Адже незабаром вона святкуватиме свій столітній ювілей. Спеціалісти інституту “Укрзахідпроектреставрація” провели обстеження храму і виявили механічні пошкодження покрівлі, на якій залишилися сліди від куль із часів війни. Крім того, спеціалісти фактично винесли вирок унікальному розпису на стінах храму (його авторство належить відомим митцям — Павлові Ковжуну і Михайлові Осінчуку. — Авт.), який на той час був уражений грибком. Щоб хоч якось уберегти унікальний розпис, що є чи не єдиним збереженим на сьогодні екземпляром Бойчуківської школи, громада власними силами виконала дренажні роботи зовнішньої частини храму та внутрішні роботи, зокрема відновили святий вівтар. Цим вдалося частково відвести вологу. Проте необхідність перекривати храм залишилася. За п’ять останніх років ми так і не дочекалися фінансової допомоги від влади. Натомість до мене усе частіше зі словами: “Рятуйте святиню” почали звертатися парафіяни храму.
За одну службу Божу люди зібрали близько 1500 підписів та подали їх декану разом із письмовим проханням негайно розпочати ремонтні роботи у храмі та перекрити його куполи. “Наші з Вами звернення до владних структур міста, області та Верховної Ради з 2003 року не дали жодного результату. Тому, ознайомившись із висновками спеціалістів “Укрзахідпроектреставрація” та зважаючи на плачевний стан нашого храму, котрий незабаром буде святкувати свій столітній ювілей, звертаємось до Вас із проханням негайно розпочати ремонтні роботи та перекриття даху бляхою (золото під луску).
Запевняємо Вам повну нашу підтримку у цій Божій справі. Ми не байдужі до святині, якій складали пожертви наші предки. Ми, як їхні добрі нащадки, відчуваємо моральний обов’язок не тільки зберегти, а і примножити духовну спадщину нашої святині, вболіваючи за майбутнє нашого храму для прийдешніх поколінь. У важкий час економічної кризи, беремо на себе цю важку ношу по витратах на ремонтні та реставраційні роботи храму”, — ідеться у проханні греко-католицької громади.
Настоятель храму переконує: порадившись зі спеціалістами, зваживши на думку парафіян, він дійшов висновку, що найкраще буде покрити куполи булатною бляхою.
— Таке покриття служитиме щонайменше 100 років, — твердить о. Михаїл Бігун. — Тоді як куполи, накриті теперішньою оцинкованою бляхою, почнуть протікати щонайпізніше через 20-25 років. Відповідно — її знову доведеться міняти. Усі витрати знову ж таки ляжуть на плечі парафіян храму. Тому вирішили зробити справді якісну покрівлю, яка служитиме багато років.
Спеціалісти, які виконують роботи, також упевнені у тому, що куполи виблискуватимуть на сонці багато років. За словами майстра Богдана Яніцького, церква св. Архистратига Михаїла — це вже 75-а святиня, яку перекриває його бригада.
— У нас дуже великий досвід роботи, — ділиться Богдан Яніцький. — Перекриттям церков займався ще мій дід. Потім він навчив цього ремесла мого батька. А він — мене. Успадкував я і давній інструмент, куплений ще за Австрії, аналогів якому зараз практично немає. Особисто я перекриваю церкви вже близько 30 років. Досвід роботи інших майстрів — також чималий. Тож нас знають по всій Україні. Ми міняли покрівлю на святинях Львова, Тернополя, Закарпаття, Харкова та багатьох інших соборів. Кілька років тому перекривали мечеть у Києві. Щонайменше 12-15 останніх років практично на куполах усіх храмів роблять покрівлю у вигляді “луски”. Можу назвати щонайменше з десяток накритих таким способом церков. Причому, православна це конфесія, греко-католицька чи ще якась інша — значення не має. Калуський храм — це пам’ятка архітектури. Тому дуже важливо не пошкодити її під час проведення робіт. Щоб зробити точну копію покрівлі, ми знімаємо її частинами, замінюємо їх на нові і так поступово церква отримує нові куполи.
Утім, попри благі наміри та величезний досвід роботи майстрів, перекривати храм усе ж таки почали без будь-яких погоджень із відповідними органами влади. Так, згідно із законом “Про охорону культурної спадщини”, реставрація та ремонт пам’яток архітектури повинні здійснюватися лише з письмового дозволу органу охорони культурної спадщини обласної адміністрації та на підставі погодженої з ним науково-проектної документації. Наразі відповідного дозволу відділ охорони культурної спадщини та музейної роботи ОДА не дав. Відповідно усі роботи із перекриття храму повинні бути припинені.
Фактично у Калуші немає відповідних ліцензованих організацій, які могли б дати дозвіл на початок реконструкції чи перекриття храму. Утім, головний архітектор міста Петро Пострильоний погодився розповісти “Вікнам”, про методику реставрації пам’яток архітектури, зокрема місцевого значення, згідно із чинним законодавством:
— Після проголошення незалежності України вийшов указ Президента про передачу пам’яток архітектури, зокрема храмів, релігійним громадам. У 2000 році був прийнятий Закон України “Про охорону культурної спадщини”, згідно із яким між органами охорони культурної спадщини та релігійними громадами, яким передавалися пам’ятки, мали бути підписані охоронні договори. Це — типова схема, яка передбачає різні форми використання, а також ремонту, реконструкції і реставрації пам’яток. Крім того, на кожній із них мали бути встановлені дошки із вказаною назвою пам’ятки, роком її будівництва та охоронним номером (така дошка є на ратуші. — Авт.).
Згідно із Законом “Про охорону культурної спадщини”, реконструкція храмів повинна відбуватися на основі паспорту опорядження фасаду та проекту зміни покриття даху (якщо таке відбувається), розробленого проектною організацією, що має реставраційну ліцензію.
Калуш — місто нове. А тому кількість пам’яток, якими можна пишатися, — обмежена. Це, переважно, культові споруди. Відповідно — до них потрібно ставитися надзвичайно обережно. Храм св. Архистратига Михаїла, який був посвячений 21 листопада 1913 року, і незабаром святкуватиме своє сторіччя, цікавий насамперед тим, що внутрішні розписи у ньому робили відомі українські митці Михайло Осінчук та Павло Ковжун. Якщо роботи першого ще збережені, зокрема у Долині, то доробок Павла Ковжуна можна побачити лише у Калуші.
Як калушанин, враховуючи те, що покрівля на церкві уже давно протікала, до її заміни ставлюся позитивно. Це вбереже цінні розписи відомих митців. На мій погляд, при фаховому опорядженні фасаду зовнішній вигляд храму набуде відповідного вигляду.