— Підходить до завершення 4-річний термін Вашого перебування на посаді міського голови Калуша. Яких стратегічних помилок допустилися?
— Звичайно, помилки були, і я їх не приховую. Ми щойно зі Степаном Васильовичем Різником (колишній міський голова Калуша. — Авт.) розмовляли: якщо 2009-й нині всі вважають роком кризи, то для Калуша роком кризи був 2006-й. Я не знав проблем міста. І не забуду першого прийому громадян на посаді міського голови, який тривав до першої години ночі. Тільки тоді я зрозумів, куди я потрапив і скільки доведеться працювати. Величезна кількість скарг була на дахи, які протікають, відсутність тепла у квартирах, холодні батареї. Робота всіх ЖЕО тоді була просто паралізованою, а комунальники не отримували заробітну плату. Стан шкіл був просто катастрофічним. На вирішення проблем освітніх закладів з міського бюджету було виділено 20 млн. гривень, тож для наступного міського голови цієї проблеми не буде.
Ще гіршою була ситуація з дошкільними навчальними закладами: діти пили чай із майонезних баночок, не було належної постільної білизни для дітлахів, дахи текли. Станом на сьогодні залишилося зробити тільки “Калинку” і “Ластівку” — і проблема садків також буде знята з порядку денного.
Уявіть, що таке зробити у місті 140 дахів зі 250 — тобто більшу половину усіх дахів міста? У середньому це 200-250 тис. гривень. Це близько 35 млн. гривень. Їх не видно — вони “зверху”, але люди позбулися проблеми. У мене ще залишилися (обов’язково напишіть!) Хіміків, 2, Коновальця, 15, Б. Хмельницького, 43. Я винайду кошти і дахи цих будинків будуть зроблені.
Калуш — єдине місто в Україні, де медичні заклади не беруть благодійних внесків. Особливу увагу було звернуто на придбання сучасної медичної апаратури.
Згадайте: три роки тому у місті не було жодного діючого басейну. Нині у “Посейдоні” триває ремонт. Наш басейн стане кращим у західному регіоні.
Змінив обличчя міський парк: там постала льодова арена, ресторан, навколо якого стільки списів було зламано, очищено паркове озеро. Нещодавно для молоді у парку споруджено скейтборд-парк. Нині маємо запевнення австрійського інвестора про спорудження тут аквапарку, який стане подарунком для міста.
— Таким чином, територія парку, яка є чи не єдиною зеленою зоною міста, знову буде “урізана”.
— При спорудженні скейтборд-парку не постраждало жодне дерево. Так буде і цього разу. Під аквапарк планується відвести земельну ділянку позаду Льодового палацу, де нині пасовище.
— Безумовно, до своїх перемог можете додати отримання кредиту від Світового банку.
— Тільки з часом калушани зможуть гідно оцінити користь і переваги, які отримає місто у результаті підписання зі Світовим банком угоди про кредит терміном на 30 років. Ми вже отримали варіант угоди і, якщо не трапиться якихось катаклізмів, то у серпні Калуш отримає 9,5 млн. доларів на модернізацію і реконструкцію мереж водопостачання міста. Загалом плануємо отримати від Світового банку кредит у розмірі 32 млн. доларів. Колись “Вікна” скептично поставилися до інформації, що Світовий банк виділить Калушу 32 млн. доларів, у той час, як усього для Міністерства ЖКГ України — 140 млн. доларів. От перший транш — 9,5 млн. доларів — уже буде у Калуші.
І таких, здавалося б, для багатьох алогічних рішень на користь Калуша було прийнято чимало. Вже забулося, але у 2006 році ми зуміли отримати з Держбюджету безнадійних 11 млн. гривень, завдяки яким освітяни отримали так звану тринадцяту зарплату. Нині ми повертаємо, здавалося б, втрачені борги ВАТ “Оріана”. Не надавши жодних пільг, нині ми щороку отримуємо від “ЛУКОРу”-“Карпатнафтохіму” 15 млн. гривень за оренду землі. До речі, ми отримуємо за оренду землі більше, ніж Івано-Франківськ.
Довго тривала дискусія навколо КП “Водотеплосервіс”: мовляв, треба піднімати тарифи до економічно обгрунтованих, бо Насалик веде підприємство до банкрутства. А час показав, що Насалик був правий. Але я вдячний долі, що ми не підвищили тарифи, а значить — не залізли у кишеню калушанам. Як результат — місто отримало з Держбюджету 30 млн. гривень як різницю у тарифах. Не було б цієї різниці, а ще плюс борги мешканців за комунальні послуги, то ми би нині стояли над прірвою, у якій нині опинився Івано-Франківськ: різниці у тарифах немає, а заборгованість — 70 млн. гривень.
Тож наступному меру я не залишаю і боргів по теплу, водопостачанню та водовідведенню. Він матиме запас міцності. Мені не буде соромно. Я задоволений зробленим на 75%.
— І все ж, чого не вдалося зробити за час перебування на посаді міського голови?
— Звичайно, не все. Не на 100%. Приміром, не побудовано сміттєпереробного заводу. Не реалізували проект футбольної академії. Не реалізована ідея Пантеону Героїв, у який я готовий був вкласти власні кошти. А він міг би привабити у Калуш людей з багатьох країн. Сесія Калуської міської ради відмовилася від ідеї перепоховати Євгена Коновальця у нашому місті, хоча вже була домовленість про сприяння з тодішнім міністром закордонних справ Арсенієм Яценюком. Прикро, що тоді не вдалося переконати депутатів, адже у Києві Коновальця перепоховають ще не скоро.
Шкода, але не вдалося “добити” ідею передачі Калуської ТЕЦ у комунальну власність. Ми мали чотирьох інвесторів, які готові були негайно вкладати кошти у реконструкцію підприємства! Це німці, австрійці, греки, бізнесмени з Південної Кореї.
Те, що ще обов’язково зроблю, — це референдум про надання Калушу статусу зони екологічного лиха. Це буде або під час президентських, або під час виборів міського голови Калуша. Бо нині я можу взяти дотацію з Держбюджету, а наступний мер невідомо, чи зможе це зробити. Статус зони екологічного лиха дасть можливість місту отримувати державні кошти не за формульним підходом.
— Не фаховість команди міського голови — один із основних аргументів у критиці Ваших опонентів. Чи проводили б нині конкурс на заміщення вакантних посад заступників?
— Кадрове питання завжди було бичем. І не тільки моїм. Але, коли мені говорять про слабку команду, я завжди прошу: уявіть себе мером і зберіть таких людей. Не так просто все це зробити. Але маю сказати: у мене нині немає жодних претензій до заступника з комунальних питань Ігоря Матвійчука, який починав у Калуші з директора ЖЕО, працював у “Водотеплосервісі” у непростий час, коли ми не знали, як підприємство витримає опалювальний сезон. Він пройшов усі щаблі, перш, ніж стати заступником міського голови.
Щодо конкурсу, то це був вимушений захід, оскільки я взагалі по великому рахунку не знав людей. І конкурс давав можливість познайомитися з кадровим потенціалом міста. Звичайно, моєю великою помилкою було те, що заступниками стали колишні кандидати на посаду міського голови, тим більше — керівники політичних сил. Не можна було цього робити. Політика і економіка в окремо взятому місті — несумісні.
— Йдеться про Ігоря Очкура?
— Ні, не тільки. Заступниками мають бути фахівці, менеджери. На жаль, через кризу не вдалося реалізувати цікаву ідею — відправляти на навчання в Оксфорд коштом міського бюджету талановитих випускників нашого міста. Приміром, нам треба архітектора — відправляємо на навчання майбутнього фахівця з архітектури, який потім зобов’язується 5 років попрацювати на благо міста (рівно стільки, скільки тривало б навчання). Потрібен фінансист — відправляємо на навчання майбутнього фінансиста. Ці люди, здобувши освіту, могли б працювати заступниками міського голови. Те, що ідея не була реалізована, зараховую собі як величезний мінус.
— У кого більше можливості вирішити проблеми міста: у міського голови Насалика чи у депутата Верховної Ради Насалика?
— Все залежить від міського голови. Але, звісно, легше, якщо міський голова був народним депутатом і не має ворогів у Верховній Раді. Однаково йдуть назустріч що Андрій Клюєв з Партії регіонів, що В’ячеслав Кириленко з “Нашої України”, що Андрій Шевченко з БЮТ. Адже мало, щоб міська рада прийняла те чи інше звернення — треба ще цьому зверненню “приробити ноги” і пройти весь ланцюжок, щоб прийняте рішення дало ефект.
У той же час народний депутат не буде знати всіх проблем міста, скільки б він про них не читав у газеті.
— Поки що “Голос нації” утримався від висунення Вас на посаду міського голови Івано-Франківська. Але Ви вже неодноразово заявляли, що повторно на мера Калуша балотуватися не будете. Якими є Ваші плани як політика на найближчих кілька років?
— Нині немає сенсу бути народним депутатом. Має змінитися система виборів. Я не йшов у Верховну Раду на дочасних виборах свідомо. Усе вирішує четверо-п’ятеро людей, решта — статисти. В Україні ще не було такого, щоб 93% виборців не довіряли народним обранцям! Знову буду балотуватися, якщо у державі буде група людей з іншим мисленням. От у нашій області з’явився “Голос нації”. Обласні структури формуються у Львові, Києві, Донецьку, Дніпропетровську. Днів через десять “Голос нації” оприлюднить власну програму кандидата у Президенти. Я працював над нею півтора року. Хто підтримає цю фундаментальну програму — того підтримає “Голос нації”.
Спочатку “Голос нації” зародився у Калуші, щоб дати людям альтернативу “Нашій Україні” та БЮТу на виборах у міську раду. Незабаром я представлю першу десятку нашої організації на виборах у міську раду. Калушани побачать достойних людей, які можуть багато зробити для Калуша.
— Чому, на Вашу думку, нині не видно ознак підготовки місцевих політиків до виборів міського голови? Адже вибори — “на носі” — у березні 2010 року? Здається, нині єдиним подразником для “Голосу нації” є поки що доволі квола і неорганізована депутатська група “За Калуш”.
— На закінчення своєї каденції я запропоную політсилам, які представлені у міській раді, дати звіт громаді про свою діяльність. У мене є програми, з якими ці політсили йшли на вибори, які обіцянки давали. Я зроблю свої коментарі. На мою думку, вибори у міську раду від політичних партій деформувало раду. Думаю, що як результат 80-85% калушан на виборах у міську раду проголосують за нову громадсько-політичну організацію.
Щодо депутатської групи “За Калуш”, то, за моїм прогнозом, її поведінку оцінять виборці і видалять, як ракову пухлину, що дає метастази. Адже зривати потрібні для громади рішення, бо, приміром, 2,5 млн. гривень на дороги “підніме Насалику рейтинг”, — неприпустимо. А взагалі, чим менше думаю про рейтинг, тим більше він зростає. Нещодавно у Калуш приїжджав голова ОДА Микола Палійчук, який ознайомив мене із даними соціологічного дослідження. Так-от, рейтинг Насалика такий, як у всіх інших міських голів області разом. У декого рейтинг довіри громади не дотягує і до 5%.
— Чи пам’ятаєте свої передвиборні обіцянки?
— Основна обіцянка — поновлення цілодобового холодного водопостачання — виконана. Щодо 2000 кв. метрів соціального житла, то вирішив цього не робити свідомо. Розподіл такого безкоштовного житла призвів би до непередбачуваних результатів. Тому я усі кошти спрямував на молодіжні програми. Приміром, кілька років переможці міського чемпіонату КВК їздять на екскурсії у найкрасивіші міста світу. Вони бачили Рим, Париж, Санкт-Петербург. Переможці цьогорічного чемпіонату 7 серпня їдуть у Ватикан. Кажуть, що хто бачив Ватикан — той бачив півсвіту.
— А чи став Калуш європейським містом?
— У крайньому разі потрохи починає підніматися свідомість людей. З Києва приїжджають і дивуються, що у Калуші сортують сміття. Місто за ці роки розвивалося, воно не деградувало.
— Нині кандидати на посаду Президента України розпочали активну фазу підготовки до виборів. Які дали б орієнтири простим виборцям, які не мають друзів-народних депутатів, щоб отримати інформацію з перших уст?
— За кожним з кандидатів стоїть фінансова група. Кого б не вибрали — система державного управління не зміниться. Тому можу тільки порадити з гіршого обирати краще.
— Дякую за інтерв’ю, Ігоре Степановичу.
Ватикан: коли час зупинився