Диплом є, роботи — немає

Днями з ініціативи районної влади пройшов конкурс на заміщення вакантних посад учителів сільських шкіл. Участь у ньому взяли близько ста претендентів на вакантні місця педагогів, проте лише кожен п’ятий із них знайшов роботу. Щоправда, або тимчасову, або з неповним тижневим навантаженням. Як показала практика, молоді спеціалісти готові працювати навіть у найвіддаленішому куточку району, щодня доїжджати та викладати предмети, яких вони не знають. Усе — заради кількох уроків на тиждень.
Переглядів: 492

Ще всередині серпня у навчальних закладах району було кілька вакантних посад учителів. Щоправда, дуже мало: кілька тимчасових та близько двадцяти — із неповним тижневим навантаженням. Незважаючи на це, у відділі освіти РДА вирішили: потрібно провести конкурс і на вакантні місця взяти найдостойніших.
Протягом кількох місяців у відділі освіти реєстрували претендентів на роботу. За цей час загалом звернулися більше 100 людей із відповідною освітою, які уже з 1 вересня готові були працювати у сільських школах. На конкурс, який відбувся днями, прийшли майже усі. Тож зал засідань був ущент заповнений людьми.
За словами начальника відділу освіти РДА Михайла Срібняка, головна мета конкурсу — демократичний і прозорий відбір спеціалістів на вакантні посади у школах.
— На жаль, ми не зможемо забезпечити роботою усіх, хто сьогодні прийшов, — наголосив Михайло Срібняк. — Вакансій є дуже мало. Звісно ж, якби пенсіонери своєчасно йшли на заслужений відпочинок, то таких проблем було би значно менше. Однак змусити людину, яка все життя пропрацювала у школі, піти на пенсію — дуже складно. До того ж, нині пенсіонери отримують копійки. Отож, і тримаються роботи, поки можуть. Якби вчителів прирівняли до державних службовців, то ми одразу ж могли б “убити кількох зайців”. По-перше, пенсію вчителі отримували б у розмірі 90% від своєї ставки. По-друге, вже на наступний день після того, як педагогу виповнилося б 55 чи 60 років (залежно від статі. — Авт.), він ішов би на пенсію і, відповідно, його місце займав би молодий фахівець. Як наслідок — ми не мали б такої великої кількості педагогів із вищою освітою, але без роботи. Однак на місцевому рівні такі питання не вирішуються.
Сам конкурс тривав більше двох годин. Спеціально створена комісія почергово слухала кожного вчителя, звертаючи, у першу чергу, увагу на відповідну фахову освіту. Як показав конкурс, більшість педагогів мають дипломи Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, значно рідше — дипломи інших вишів. Ліцеї та коледжі також закінчували одиниці. Переважна більшість із числа зареєстрованих на конкурс — цьогорічні чи минулорічні випускники вишів. Більшість — без досвіду роботи.

Без претендентів
Із претендентом на 0,25 постійної ставки у село Мостище комісія визначилася без проблем. Із чотирьох учасників конкурсу, які мали закінчену вищу освіту та диплом учителя початкових класів і практичного психолога, лише один педагог мав “червоний” диплом. До того ж — рік стажу у школі. Так само без проблем і за тим же принципом визначилися і з вакансіями вчителів початкових класів та іноземної мови, яких бракувало у Перекосах та Кудлатівці. А от із вчителями фізики, інформатики і математики виникли труднощі. Справа у тому, що різні навчальні заклади по-різному поєднують ці предмети. От і виходить, що частина спеціалістів може викладати фізику і математику, частина — математику та інформатику. А школі, скажімо, потрібен фізик-інформатик. Як наслідок — важко підібрати відповідного спеціаліста.
— У мене — закінчена вища освіта та диплом із відзнакою, — повідомила комісії одна із претендентів на посаду вчителя фізики у село Пійло. — Крім того, 15 років педагогічного стажу та досвід підготовки школярів до міських та обласних олімпіад. Зараз я працюю в одній зі шкіл міста, маю неповне тижневе навантаження. Тож хочу працювати за сумісництвом у районі.
Попри такі, здавалося б, переконливі аргументи, брати на роботу у район пані Ірину не поспішили. По-перше, вона — працевлаштована, хоча і має всього кілька уроків на тиждень, а конкурс має на меті забезпечити роботою, найперше, безробітних. По-друге, вона — живе і працює у місті, а переваги у конкурсі, хоча і незначні, мають все ж таки мешканці району. Отож, Михайло Срібняк поставив умову: якщо вчитель переходить працювати у район, а місто залишає як сумісництво, то їй дають 9 годин у Пійлі. Почувши відмову, начальник відділу освіти завершив обговорення запевненням, що, якщо до 1 вересня на місце у Пійлівській школі ніхто не знайдеться, то його віддадуть пані Ірині.
Загалом, схоже, що вчителів фізики у районі не вистачає. Адже, хто викладатиме цей предмет у Довжці, наразі невідомо. Серед кількох претендентів на цю посаду, у жодного не було диплома фізика. Схожа ситуація й у Тужилівській школі, де фізику читатиме вчитель інформатики. Цьогорічний випускник вишу мав цільове направлення у Тужилів, яке давало йому перевагу перед іншими претендентами. І хоча фізика не була його профільним предметом під час навчання, він запевнив, що готовий опановувати предмет разом із дітьми.
Не вистачає у районі і спеціалістів, які знають французьку мову. Так, у Середньому на цей предмет передбачено 15 годин на тиждень, але вчителя досі немає. Тож, на дипломованого спеціаліста все ще очікують.
Кілька директорів шкіл на конкурсі сподівалися познайомитися із соціальними педагогами, які готові працювати з дітьми. Проте на 6 вакансій у різних куточках району був лише один претендент, який, до того ж, уже має 0,5 ставки у Станьковій. Відтепер він працюватиме ще й у Завадці. Решта шкіл — в очікуванні.
Бракує наразі і вчителів трудового навчання та образотворчого мистецтва. Щоправда, пропозиція всього на 2-3 години у тиждень.

Школам не вистачає чоловіків
Натомість у нашому районі — надлишок істориків, філологів, учителів початкових класів та біології. Так, для вчителів української мови та літератури у відділі освіти РДА не знайшлося жодної вакансії, хоча у пошуках роботи прийшли п’ятеро спеціалістів. Схожа ситуація і з вчителями іноземної мови (для шести претендентів — одне місце. — Авт.) та історії (чотири претенденти на одну вакансію. — Авт.). До речі, конкурс серед істориків був чи не найсерйознішим. Серед претендентів на роботу у Луку були і такі, які мають 14 років педагогічного стажу, і диплом магістра з відзнакою та три роки аспірантури. На роботу у Калуський район був готовий доїжджати навіть мешканець Рожнятівщини.
— Не засмучуйтесь, — підбадьорював вчителів Михайло Срібняк. — Можливо, протягом року з’являться вакансії: хтось у декрет піде, хтось — на пенсію. Тож звертайтеся: до 1 вересня — хоч щодня, а потім — щопонеділка. Будемо шукати вільні робочі місця.
Якщо у деяких випадках члени комісії за того чи іншого претендента на робоче місце голосували одноголосно, то інколи доводилося зважати на думку директорів шкіл чи враховувати інші моменти. Так, в особливо спірних питаннях, коли і дипломи свідчили про високий фаховий рівень, і додаткових пільг у претендентів на роботу не було, комісія віддавала перевагу чоловікам. І справа — не у статевій дискримінації, а просто у тому, що у школах зараз катастрофічно бракує вчителів-чоловіків. Виходячи з цього, вакантне місце географа у Довпотові зайняв пан Роман, який тепер до роботи буде доїжджати двома автобусами, роблячи пересадку у Калуші.
Рішення щодо тимчасової вакансії вчителя фізкультури у Пійлі також далося нелегко. Серед претендентів на це місце були магістр і спеціаліст без стажу роботи або ж спеціаліст із трирічним досвідом роботи. Причому, останній кілька місяців працював саме у Пійлівській школі. Крім того, одна із претенденток — кандидат у майстри спорту з вільної боротьби. Але вона поки що не має вищої освіти, оскільки закінчила коледж фізичного виховання.
Перший заступник голови РДА Віктор Романів, який до цього неодноразово наголошував, що школам потрібні чоловіки, у даному випадку проголосував за кандидата у майстри спорту.
— Дівчина має спортивні досягнення і може подати добрий приклад дітям. Ймовірно, учні за нею потягнуться, — переконував Віктор Романів.
Думки інших членів комісії також розійшлися. Тож остаточну крапку у дискусії поставив директор школи. Він схвально відгукнувся про хлопця, який працював у його школі, і висловив сподівання, що його подальша робота з дітьми буде такою ж успішною.
Загалом можна відзначити, що хоча конкурс відбувався вперше, він проходив дисципліновано та демократично. Комісія намагалася чітко дотримуватися критеріїв відбору педагогічних кадрів, які були сформульовані раніше. І хоча роботу отримали лише кожен п’ятий із числа зареєстрованих, Михайло Срібняк висловив сподівання, що такі конкурси стануть традицією, яку перейматимуть і відділи освіти інших районів.