За даними Державного комітету статистики, протягом 2000-2008 років в Україні було усиновлено 54 200 дітей. За останні три роки ситуація з усиновленням у державі кардинально змінилася: лише торік українці всиновили понад дві тисячі дітей, а закордонні родини — півтори тисячі, тоді як до 2008 року все було з точністю до навпаки.
Аналогічна ситуація й у Калуші. Так, за словами начальника служби у справах дітей Калуської міської ради Лесі Дзундзи, якщо у 2006 році у нашому місті було зареєстровано всього одне усиновлення українською родиною, то у цьому році таких усиновлень уже шість.
— Це — позитивна тенденція, що є безпосереднім результатом наполегливої роботи всіх, хто не байдужий до долі дитини у нашій країні, — переконана Леся Дзундза. — У першу чергу, ми намагаємося знайти батьків дитині в Україні, і лише, коли всі можливості вичерпані, розглядаємо можливість усиновлення за кордон. На сьогодні у нас на обліку є 5 сімей, які мають намір усиновити дитину. Водночас дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, у Калуші — 16. Наймолодшій із них — сім років, а найстаршій — сімнадцять. Більшості із них знайти батьків дуже складно, адже близько 90% родин факт усиновлення тримають у таємниці і від самих дітей, і від оточення. Відтак найчастіше беруть маленьких дітей.
Натомість міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко днями заявив, що за останні роки українці по-новому поглянули на проблему усиновлення. Зокрема, 70% громадян вважають, що усиновлення заслуговує на повагу, а у 60% українців цей факт викликає захоплення, повідомляє УКРІНФОРМ.
— За останні роки тема усиновлення з табу стала відкритою, — запевнив Юрій Павленко. — До того ж, усе більше українців схиляється до думки, що таємниці усиновлення не повинно існувати. У майбутньому це позбавить дитину від психологічних проблем. І хоча більшість потенційних батьків обирають маленьку дитину, починає зростати тенденція до усиновлення дітей, старших 6 років. До прикладу, за минулий рік було усиновлено 155 дітей віком від 7 до 18 років, а за 8 місяців поточного року — 120 дітей. Це — позитивна тенденція. Адже на сьогодні у банку даних на усиновлення перебуває 32 тис. дітей, із яких майже 30 тис. — старші 7 років. І ще одне: українці почали значно активніше усиновлювати і важко хворих та ВІЛ-інфікованих дітей. Так, батьків собі знайшов уже 21 ВІЛ-позитивний малюк; 20 дітей із цим діагнозом виховуються у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу, а 45 — передані під опіку. Загалом в українських родинах наразі виховується 35 тис. усиновлених дітей. Ще 62 тис. — перебувають під опікою. У дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях виховується 7 617 дітей. Протягом січня-серпня наші співвітчизники усиновили 1 тис. 528 дітей, а до кінця року очікується, що ця цифра зросте до 2 200 дітей. Крім того, близько півтори тисячі сімей перебувають зараз у стадії оформлення документів на усиновлення.
У листопаді минулого року процедуру усиновлення завершила й одна із калуських сімей, яка зараз виховує п’ятирічну Іринку.
— Ми не приховуємо, що взяли дівчинку з дитбудинку, — каже Ніна Винник. — Іринка це також розуміє. Однак на наші взаємини це не впливає. Ми добре ладнаємо і вважаємо її рідною. Мені було дуже складно уявити, як я обиратиму дитину. Адже їх багато і всі хочуть мати сім’ю. Тож, ідучи у дитбудинок, ми з чоловіком не знали, кого ми там шукатимемо. Ми навіть не визначилися щодо статі дитини. Можна сказати, що все сталося само собою. Адже Іринка підбігла до нас сама й одразу ж кинулася мене обнімати. Після цього ми вже не могли її там покинути. Як з’ясувалося трохи згодом, за своє коротке життя наша дівчинка вже була у кількох сім’ях. Проте прижитися у них їй не вдалося. Ми ж твердо переконані, що вже ніколи нікому її не віддамо. Минулого року ми її хрестили у церкві. Також дали наше прізвище та по батькові. Зараз помаленьку готуємося до школи, вчимо букви і цифри, а заразом — і лікуємося, оскільки наша донечка має цілий “букет” захворювань, пов’язаних із нирками, лімфовузлами та очима.
Чимало сімей, які з певних причин не можуть мати своїх дітей, задумуючись про усиновлення, вважають, що це — дуже тривалий і клопіткий процес. Проте, за словами спеціаліста з питань усиновлення служби у справах дітей Лесі Сенюк, це не завжди так.
— Ми робимо все для того, щоб усиновлення відбувалося у якомога коротші терміни, — стверджує Леся Сенюк. — Так, сім’я, яка бажає усиновити дитину повинна звернутися у службу у справах дітей за місцем свого проживання. До заяви потрібно буде додати копію паспорта; довідку про заробітну плату за останні шість місяців або копію декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчену органами державної податкової служби; копію свідоцтва про шлюб (якщо заявники перебувають у шлюбі); висновок про стан здоров’я кожного заявника; засвідчену нотаріально письмову згоду другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним із подружжя); довідку про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видану органами внутрішніх справ; документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням. Після цього протягом 10 робочих днів ми складаємо акт про обстеження житлово-побутових умов усиновлювачів і робимо відповідний висновок. У разі прийняття позитивного рішення, заявників ставлять на облік як кандидатів в усиновлювачі. Після цього вони ознайомлюються з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені. Для особистого знайомства видається спеціальне направлення. Після встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі можуть звертатися із заявою про бажання її усиновити.
Після завершення процесу усиновлення більшість сімей змінюють імена та прізвища дітей. За словами начальника відділу РАЦС по м. Калушу Ірини Очкур, таке право передбачене статтею 231 Сімейного кодексу України.
— Якщо батьки носять одне прізвище, то і дитині вони зазвичай хочуть його дати, — каже Ірина Очкур. — Я не пригадую такого випадку, щоб усиновлювачі не хотіли бути батьками дитині. Загалом зміна особистих даних дитини — часте явище, особливо, коли сім’я бере маленьку дитину, плануючи тримати у таємниці її усиновлення. Нерідко змінюють дату та місце народження дитини. Щоправда, останнім часом намітилася тенденція залишати дитині її ім’я і паралельно давати нове.
Ватикан: коли час зупинився