Із часом любов до “стокового” одягу набула обрисів справжньої манії — в усіх містах десятками відкриваються “сток”-центри. Частина людей абсолютно перестала відвідувати звичайні магазини та базари. Що ж означає це нове слово і звідки воно у нас з’явилося?
Зародилася “стокова культура” у США — саме тут уперше з’явилися магазини, в яких розпродували брендові речі старих колекцій. Це було зумовлено тим, що заможні люди рідко носять речі більше одного сезону. Через це бутіки та фірмові магазини обов’язково оновлюють увесь асортимент двічі на рік, завозячи колекції найновіших моделей. А все, що не встигли продати за сезон, переходить у “сток”-центри — магазини, де менш заможні люди купують їх за значно нижчою ціною. Знижки в таких центрах можуть сягати до 80% від початкової ціни.
Не дивно, що така система швидко поширилася у всьому світі — товар зі “стокових” магазинів, окрім доступності, відрізняється високою якістю і тим, що кожна річ має власне ім’я — світовий бренд.
Важко звикнути до того, що якісні речі можуть продаватися дуже дешево? В нашій країні акції та знижки, як правило, невеликі, до того ж часто передбачені у початковій ціні. Але ті з нас, кому доводилося бувати за кордоном, мали можливість переконатися, що там дуже поширена практика великих розпродажів, коли речі справді продають, навіть менше, ніж за півціни для швидшого вивільнення торгової площі під нові колекції.
Ще одним джерелом поступлення товару в “стокові” магазини є самі фабрики. Надлишково виготовлений і нереалізований товар, партії неходових розмірів, партії із незначним браком (приміром нерівний шов, неправильне розміщення гудзика) — також ідуть у “сток”-центри за особливо заниженими цінами.
Є чимало торгових марок, у які систематично оптом збувають продукцію “стоковим” дилерам — такі як Mexx, Blend, S.Oliver, Tom Tailor, Mango, Morgan, Pimkie, Next та ще багато інших. Вони складають основну частину асортименту “стокових” магазинів. А бувають посередники, які поштучно скуповують речі на сезонних розпродажах у європейських бутіках. Таким чином у “стокові” магазини можуть потрапляти одиничні варіанти зовсім ексклюзивних брендів. Відповідно варіюються і ціни. Та у будь-якому разі вони — надзвичайно вигідні: річ, яка коштує, наприклад, 200 євро, можна знайти за 400-500 грн., а іноді — й за 200 грн.
Коли в Україні з’явилися перші “стокові” магазини, частина людей не повірила у справжність їхніх пропозицій — дехто підозрював що це китайські підробки відомих брендів, дехто сприйняв такий товар як “секонд-хенд”. Та особливість саме у тому, що “стоковий” одяг справді фірмовий та абсолютно новий. Часто він буває навіть з етикетками, на яких вказана початкова ціна. Якщо річ була хоча б один раз одягнена це — “секонд-хенд”, і за кордоном він збирається на спеціальних пунктах прийому вживаного одягу. А “сток” надходить виключно від виробників або з магазинів.
Попри великі переваги існують і деякі незручності при купівлі “стокового” одягу:
по-перше, як правило, речі не мають повної лінійки розмірів, тому потрібна певна доля везіння, щоб річ, яка подобається, виявилася ще і потрібного розміру;
по-друге, не завжди можна знайти саме необхідну річ. Приміром, Вам потрібні джинси, а на даний момент хороший вибір лише курток;
по-третє, найкращі речі розбирають відразу ж після завозу, тому, якщо ставити за ціль знайти щось особливе, потрібно постійно слідкувати за поповненням у магазині.
Враховуючи всі ці нюанси, покупки у “стокових” магазинах часто носять хаотично-випадковий характер. Але ті, хто полюбляють одягатися в “стоку”, з часом звикають до того, що підібрати річ тут дещо складніше, ніж просто сходити на базар, адже переваги європейських фірмових речей говорять самі за себе.
Як правило, у “стоковий” магазин варто іти не за чимось конкретним, а просто шукати речі, які підійдуть. Сьогодні, приміром, джинси, через тиждень — куртка, наступного разу — футболка. Таким чином, гардероб поступово заповниться справді якісними речами і за невеликі гроші.
Ватикан: коли час зупинився