Авторка зізнається, що більшість творів, які увійшли до збірки “На вернісажах серпня”, вона написала ще у 80-90-х роках минулого століття. Проте видати книгу тоді не вдавалося.
— Аналізуючи свою збірку, я прийшла до висновку, що через усі вірші та поеми пройшли три образи: із серпнем (а саме цього місяця я народилася) було пов’язано чимало ключових моментів мого життя; кінь став символом моєї долі і, можливо, саме тому цей образ зустрічається так часто; млин і вітряк — це наче пам’ять про мій рід і народ, — ділиться Любов Маланій.
На презентацію книги зібралося чимало людей. Серед них — і представники влади, і колеги по роботі, і друзі та рідні, а також учні ЗОШ №10, у якій Любов Маланій працювала чимало років, та учасники театру “ЛюбАрт”.
— Любов Маланій завжди була поетесою, вірші якої важко піддавати аналізу, — поділилася своїми міркуваннями заслужений учитель України, вчитель гімназії Ліна Стефаник. — Цю поезію потрібно просто читати чи слухати. Поетів є багато. Адже навчитися писати вірші — нескладно. Проте навчитися писати поезію — неможливо. Кожна поезія Любові Маланій це — відкриття, це — якась дивна ворожба над словом; це — філософське осмислення себе і світу. Ця лірика просто вражає.
Загалом презентація пройшла на одному подиху, хоча і тривала близько двох годин. Зі сцени лунали вірші авторки, які читали її гості і вона сама, улюблені всіма пісні, а також численні побажання успіхів у нелегкій поетичній праці, здоров’я та наснаги до написання нових збірок.
— Я дуже схвильована, — підсумувала Любов Маланій. — Навіть не сподівалася, що збереться стільки людей. — Дякую всім присутнім: Ользі Кравчук (спеціаліст управління освіти Калуської міської ради. — Авт.) за допомогу у проведенні презентації та підтримку; Оксані Бігун і Каті Лісовській — за виконання моєї улюбленої пісні “Хлопці-риболовці”; педагогам ЗОШ №10, зокрема Лідії Корінь та Альбіні Зайцевій, а також усім, хто допомагав мені видати книгу, та присутнім.
Ватикан: коли час зупинився