Як повідомила начальник відділу культури та туризму районної державної адміністрації Тетяна Молдавчук, за 9 місяців у районі загалом було проведено 414 концертних програм. Аматори народної творчості взяли участь у міжнародному фестивалі, двох всеукраїнських фестивалях та десяти — обласних. Крім того, цьогоріч вдалося організувати 10 районних фестивалів та конкурсів, а ще — 3 благодійні акції для дітей-інвалідів.
— У липні ми започаткували творчу акцію “Від села до села”, — каже Тетяна Молдавчук. — За цей період відбулося 209 виїзних концертів. Найкращі із них підготували селище Войнилів та села Голинь і Завій. До цієї акції залучені всі села, і жодне з них не проігнорувало захід.
Однак до таких слів голова РДА Василь Іванишин поставився скептично і зауважив:
— Деякі сільські ради ставлять цілий концерт, а інші — лише кілька номерів. І це неправильно. Потрібно, щоб до підготовки всі ставилися серйозно та відповідально. Я особисто триматиму це на контролі. Адже, побувавши на кількох концертах, можу сказати тільки одне: людям уже набрид “ящик з попсою”, вони хочуть живої української пісні. Тож фактично сільські громади мають необмежене поле діяльності і повинні добросовісно готуватися до концертів. Адже талановиті люди, безперечно, є у всіх населених пунктах. Їх потрібно тільки зорганізувати.
Утім, із деякими моментами погодитися важко. Звичайно, охочих прийти подивитися та послухати виступи односельців чи колективів сусідніх сіл знайдеться чимало навіть у найменшому населеному пункті району. Адже більшість із них таких свят позбавлені. Проте не так легко зорганізувати самих виконавців. По-перше, їхня участь у всіх заходах — неоплачувана. По-друге, у селах немає художніх керівників, які могли б допомогти при підготовці концерту, немає відповідної апаратури, а часом — і музичних інструментів та бодай кількох музикантів. Більше того, не у кожному клубі можна повноцінно проводити репетиції. Відтак, виснажені роботою люди, які з певних причин не можуть відмовити завклубам чи сільським головам, змушені замість вечірнього відпочинку ставити концертні програми. І добре, коли у великому селі є чимало співочих та обдарованих людей, із яких можна вибрати кілька добровольців, які не тільки приємно дивуватимуть глядачів своїми виступами, але і самі отримуватимуть від нього задоволення. Але що робити маленьким селам, у яких і талантів обмаль, і бажання бракує? От і виходить, що для деяких сіл і десяток концертів за сезон — не проблема, а для інших і один-два — тягар.
Однак, схоже, що численні концерти — це лише початок радикального “окультурення” сільського населення, яке районна влада має намір втілювати і надалі. Так, днями Василь Іванишин заявив, що молодь потрібно привчати до української музики. Ідею активно підхопили і сільські голови, які пропонували мало що не зобов’язати молодь розважатися тільки під музику українських виконавців.
Абсурдність ситуації у тому, що нині більшість хлопців, які на благодійних засадах “крутять” дискотеки у своїх селах, диски записують власним коштом, і навряд чи захочуть витрачати час і гроші на пошук україномовної музики, під яку, до того ж, можна танцювати. Найімовірніше, що чим більше влада намагатиметься контролювати, під яку музику танцюють підлітки, тим більше вони тягнутимуться до іноземних виконавців. Натомість, якби подбати про те, щоб у кожному клубі була нормальна апаратура та нормальні умови для відпочинку, то і молодь, можливо, швидше згадала б про українське. Тим часом, більше 10 клубів щозими мерзне, а 9 із них навіть не мають звукопідсилювальної музичної апаратури.
06.11.2009 р.
Ватикан: коли час зупинився