До громадсько-патріотичної акції “Перехрестя пам’яті і чину”, яка відбулася минулої п’ятниці у Старому Угринові і була присвячена присвоєнню Степанові Бандері звання Героя України, долучилися не тільки громада малої батьківщини провідника, але і перші особи наших області та району, делегації з усіх районів та міст обласного підпорядкування.
Акція розпочалася з молитви, після якої до слова запросили голову облдержадміністрації Миколу Палійчука. У своєму виступі посадовець наголошував на здобутках Степана Бандери, називав його символом української непокори та спротиву у ХХ столітті, який допоміг українцям повірити у свою самодостатність та всеосяжну спроможність.
— Ще у Давньому Римі вважали, що справжній переможець той, хто напише історію переможеного народу. Після століття надій, десятиліть боротьби на 19 році нашої держави нам і далі пробують абзац за абзацом писати нашу історію, пробують розказувати, кому народ має поклонятися, а кого забути. Але є у нашого народу дати і постаті, котрі ніби Говерли височіють над Україною і не дають принизити нашу пам’ять, нашу національну гідність, — наголосив Микола Палійчук. — На цій землі побачила світ людина, чиє прізвище на древньоримській мові означає “прапор”. У цій людині, у її біографії та діяннях небеса зібрали воєдино усю українську сутність, усі українські пориви і надії. Саме це знакове прізвище стало символом української непокори та українського спротиву у 20 столітті. Сьогодні постать Степана Бандери все могутніше виринає в українській суспільній свідомості і рано чи пізно намагання тих, хто волає про роз’єднуючу сутність бандерівського руху, стануть очевидно безпорадними і смішними з погляду вічності. Адже вся діяльність Бандери була спрямована на те, аби згуртувати народ від Сяну до Дону, від Чернігова до Севастополя.
Далі голова ОДА додав своєму виступові кілька політичних ноток, зазначивши зокрема, що Віктор Ющенко — мужня людина, котру сучасники не змогли належно оцінити й осягнути. Проте нове покоління ще зрозуміє ціну втраченого і складе вдячність за здобуте. Відтак уже ніхто не зможе нав’язати українцям суспільне безпам’ятство.
— У непрості для України останні п’ять років у наших душах просто витало питання “коли?”: “Коли держава наважиться сказати про Степана Бандеру, що він — Герой?”, — зазначив Микола Палійчук. — Прикро, але доходило уже до політичних спекуляцій. І не заради рейтингів, не заради самоутвердження український президент Віктор Ющенко підписав Указ про присвоєння Степанові Бандері звання Героя України. Підписав тоді, коли ніхто не може закинути йому і слова про те, що це зроблено заради політичної вигоди. Це мужній крок мудрої людини, котру сучасники не змогли оцінити і осягнути належно.
Дещо політичною була і промова Голови Братства ОУН-УПА Карпатського краю Фотія Володимирського, який відверто назвав команду Віктора Януковича бандитською, а деяких інших нинішніх політиків — мерзотою.
Натомість голова обласної ради Ігор Олійник нагадав учасникам акції про ще одну, важливу дату — чергову річницю подвигу героїв Крут, які загинули за Україну.
— Степан Бандера та герої Крут, мабуть, визначають нашу сутність, — переконував Ігор Олійник. — Більше того, вони — поєднані. Адже Степан Бандера вчився на подвигу тих молодих студентів, які зупинили московську навалу, що йшла на Київ. Це — наглядний приклад того, якої самопожертви вимагає будівництво своєї держави. В одній зі своїх праць Степан Бандера писав: “Тільки за рахунок великих жертв можна побудувати свою державу”. Стаючи провідником ОУН у свої 26 років, наш земляк знав, куди приведе його ця дорога. “Я приймаю цей свій смертний виклик”, — говорив він, розуміючи, яке майбутнє його чекає. Але водночас він знав, що без боротьби не буде вільної держави. Тож, коли ми говоримо про всі ці речі, мабуть, варто згадати ще одні слова Степана Бандери, який стверджував, що “кожен свій крок людина повинна звіряти з тим, що останньою метою має бути визволення своєї держави”. Про це він заявляв уже в еміграції після багатьох років смертельної боротьби, знаючи, що Україна таки буде. Тож, сьогодні хочеться не тільки привітати всіх присутніх, але і подякувати депутатам обласної ради, які свого часу одноголосно проголосували за звернення до Президента України із проханням присвоїти нашому землякові звання Героя України.
Узяв участь в акції й онук Провідника — Степан Бандера, який пообіцяв, що передасть орден діда у музей Старого Угринова.
— Я тільки жалкую тільки про одне: про те, що тут є тільки одна зірочка, — акцентував Степан Бандера. — Насправді їх мали би бути тисячі, якщо не мільйони. Зірочка для кожного, кого звуть “бандерівцем”, кожному, хто воював у карпатських лісах, кого називають “Бандерою” на Донбасі тільки за те, що він говорить українською мовою. Їм усім належить це звання героїв України. Цей орден я обов’язково повезу показати дочці мого діда — Лесі Бандері у Торонто, а також іншим його онукам, які живуть у Канаді і Німеччині. А після того цей орден повернеться сюди, у музей. Цей орден повинен працювати (думаю, дідо Бандера хотів би цього) для того, щоб робити просвітницьку роботу не тільки про постать діда Бандери, але і просвітницьку роботу про цілий визвольний рух і про потребу не тільки пам’ятати славні минулі віки, але і бути готовим стати на захист України, що не виключено, також буде потрібне у майбутньому.
Загалом після усіх полум’яних промов, які уважно слухали всі учасники акції, представники молодіжних організацій від вогню, освяченого у капличці, що розташована на родинному обійсті Степана Бандери, запалили ватру слави біля пам’ятника Провідникові. Відтак представники кожного району взяли часточку цього вогню і повезли його до своїх міст і сіл.
Тетяна КІНДЮХ, журналіст