Конкурс, після якого підприємець мав виготовити документи на будівництво трьох зупинок на проспекті Лесі Українки, відбувся майже рік тому за принципом відкритих торгів. У ньому взяли участь четверо підприємців. За торгами спостерігали заступники міського голови, представники земельного відділу та депутати міськради. Згодом — ще і прокурор все перевірив. Претензій — не виникло.
Однак, підприємець Любомир Андріїв, якому автобусна зупинка з торговими приміщеннями загородила фасад торгового комплексу “Проспект”, вважає даний конкурс незаконним.
— Конкурс можна вважати недійсним, виходячи вже хоча б із того, що документи в Івано-Франківський відділ капітального будівництва, де погоджують відповідні проекти, були подані не зовсім коректні. Справа у тому, що будівництво автобусних зупинок у вигляді капітальних споруд повинно відповідати генеральному плану міста. Але у Калуші генплан — застарілий, адже йому вже понад 30 років. Поновлень на ньому не проводили хтозна відколи. Але, попри це, депутати міськради продовжили дію генплану ще на рік. Вочевидь, усі нові торгівельні комплекси, які є зараз на проспекті Лесі Українки, це — міраж. Тому і виникли значні порушення закону: у документах були відображені старі хати, але не позначено новобудов, у тому числі — і мого торгового комплексу. Я переконаний, що, якби такі позначення на генплані були, то ніхто б не дозволив будувати зупинку з приміщеннями комерційного призначення безпосередньо за два метри від центрального входу до торгового комплексу. Адже її можна було пересунути всього на кілька метрів — і проблема була б знята.
Категорично не погоджується з такою думкою заступник міського голови з питань будівництва Василь Петрів, за словами якого будівництво — законне. Більше того, цю зупинку взагалі можна було би будувати як капітальну споруду, а не тимчасову.
— По-перше, генплан міста рішенням сесії продовжений ще на рік. Тому те, що він непридатний — абсолютна неправда. Більше того, визначені генпланом зони червоних ліній нове будівництво не порушує. По-друге, ми маємо розроблений проект реконструкції проспекту Лесі Українки. А розроблення проекту — це вже уточнення містобудівної документації, — стверджує Василь Петрів.— Саме на основі цього проекту і були визначені зупинки. Їхнє розташування відповідає державним будівельним нормам. А проект пройшов експертизу. Тому все — законно. Ще один момент: у межах червоних ліній можна будувати тільки ті об’єкти, які служать для обслуговування транспорту. Зупинка і є таким об’єктом. До речі, згідно з Правилами забудови Івано-Франківської області, які ще ніхто не відміняв, відповідна будова може бути навіть капітальною. Ми передбачили як тимчасову, щоб у перспективі можна було розширити дорогу. Тож, фактично, проблема тільки у тому, що одному чоловікові заступило фасад. Але ж у місті від такого ніхто не застрахований. Скажімо, коли починали будівництво на бульварі Незалежності, 6, мешканці сусіднього будинку також виступали проти. Але ж будинок будують.
Рада дозволила, а потім… передумала
Наприкінці травня минулого року міська рада затвердила результати конкурсу на право отримання в оренду земельної ділянки для влаштування автобусної зупинки з приміщенням комерційного призначення на пр. Лесі Українки та дала дозвіл на підготовку матеріалів місця розташування об’єктів.
Проект відводу земельної ділянки розробило земельно-кадастрове госпрозрахункове бюро Калуської міської ради. Оплатив — забудовник. Затвердити ж документи знову мала сесія міської ради. Депутати розглянули це питання 1 березня цього року. Однак, окрім жвавої дискусії, обговорення питання результату не дало. Депутати ставали на захист то одного, то іншого підприємця, погоджувалися, що через чужу помилку обоє опинилися у глухому куті. У підсумку — думки також розділилися. Десятеро депутатів при голосуванні вирішили утриматися, і, як наслідок, рішення не пройшло.
Любомир Андріїв розцінює цю ситуацію як спробу повернути все у законне русло і сподівається, що будівництво буде припинено.
— Правда у тому, що такі приватні підприємці як Станіслав Чумичкін, Василь Бабій, Любомир Андріїв та інші прийшли на той убогий проспект Лесі Українки, викупили там землі за немалі гроші, заплативши сотні тисяч гривень у бюджет міста, розбудували вулицю, за свій рахунок підняли інфраструктуру проспекту та ще і вулиці Олени Пчілки, провели людям каналізацію, замінили лінії електропостачання та газопостачання. Завдяки усьому цьому значно зросла вартість землі у мікрорайоні, а сьогодні такі приватні підприємці, як Лучко, говорять про конкуренцію попереду центрального входу у торгівельний коплексу “Проспект”, — акцентує Любомир Андріїв.
Натомість його опонент підприємець Олександр Лучко рішення міської ради вважає дивним.
— Це — абсурд. Рада відхилила не моє клопотання, а клопотання власного підрозділу, який просто виконав свою роботу, — стверджує Олександр Лучко. — Між іншим, згідно з Правилами забудови населених пунктів Івано-Франківської області (окремих правил Калуш не має, тому користується обласними. — Авт.), робити відведення земельних ділянок, які вже і так передбачені для обслуговування транспорту, не потрібно. Проте, я не сперечався і виготовив необхідні документи. Хоча це і потягнуло за собою певні витрати. Тепер ці проекти рада не затверджує. Як можна давати дозвіл на початок робіт, а коли вони вже на завершальній стадії — несподівано міняти рішення? Будівельні проекти вже давно виготовлені. Вони пройшли всі передбачені експертизи. Тож, технічна документація — у порядку. Єдине, що залишилося, оформити оренду земельної ділянки. За право зробити це я заплатив ще рік тому. Виконавши всі зобов’язання перед містом, я очікую, що і місто виконає свої і затвердить, нарешті, проекти відведення земельних ділянок, без яких я не можу орендувати землю. Хочу наголосити, що я також створюю робочі місця. А гроші вкладаю не тільки в облаштування комерційних приміщень, але і автобусних зупинок, якими користуватимуться калушани. Любомир Андріїв намагається якомога далі тримати від себе конкурентів. То нехай брав би участь у конкурсі, вигравав його і будував сам.
Зупинку знесуть?
Любомир Андріїв побачив ще низку порушень і під час зведення нового об’єкту.
— Існують обов’язкові умови для розміщення малих архітектурних форм, згідно з якими їхня висота не повинна перевищувати 4-х метрів, а площа — 30 кв. метрів. Новозбудована зупинка займає понад 100 кв. метрів, а її висота — понад 5 метрів. Окрім цього, стаціонарну малу архітектурну форму мали би встановлювати тимчасово без закладення фундаменту. Натомість зупинки — із повноцінним фундаментом. Далі — на вулицях і дорогах, де існуючі будинки, споруди та огорожа розміщені на відстані менше, ніж 5 метрів від проїжджої частини, розміщення малих архітектурних форм дозволяється в одну лінію з фасадами будівель, споруд або огорожі. Водночас заборонено такі конструкції встановлювати на відстані менше 10 метрів від інших будівель. Тобто, у будь-якому випадку зупинка з приміщеннями комерційного призначення не повинна зводитися за два метри перед торговим комплексом. До всього цього можна додати ще і той факт, що малі архітектурні форми не можна розміщувати в охоронних зонах інженерних комунікацій (а ця ділянка — саме у цій зоні!), а під час розміщення категорично заборонено законом пошкоджувати або знищувати зелені насадження. Заборона є, а три дерева, проте, зрізали. Усе це свідчить тільки про одне: всупереч законодавству споруда зводиться не як тимчасова, а як капітальна. Згідно з чинним законодавством, капітальним дане приміщення дійсно могло би бути. Але за умови, якби це була станція техобслуговування для автобусів. Більше того — у межах червоних ліній можна будувати тільки пункти продажу білетів. Я буду добиватися, щоб зупинку знесли або ж, принаймні, привели її у належний вигляд.
З огляду на все це, Любомир Андріїв подав на підприємця-конкурента та міську раду до Калуського міськрайонного суду. Причому, не сам. Під позовною заявою підписалися всі співвласники (загалом — восьмеро людей).
З вересня минулого року відбулося вже 8 судових засідань. На жодне із них Олександр Лучко не прийшов. Позивачі стверджують, що відповідач аргументує свою відсутність у суді медичними довідками.
— Любомир Андріїв може подавати позови, куди хоче. Але я працюю на законних підставах і дотримуюся відповідних норм, — переконує забудовник. — Будь-яка зупинка у місті — тимчасова, оскільки вона розташована у так званих межах червоних ліній. Тобто, якщо виникне необхідність і міська влада вирішить, скажімо, розширити дорогу, то всі зупинки потрібно буде зносити. Яким способом я це робитиму: візьму кран і просто перенесу будівлю чи розвалю її кувалдою, — моя справа. Але у всіх документах чітко прописано, що будівля — тимчасова. Я цілком погоджуюся з цим і не маю наміру претендувати на щось більше. Тим паче, що приватизація землі вздовж доріг — узагалі заборонена. Щодо самої зупинки, то виготовлена вона із полегшених конструкцій із застосуванням фундаментної подушки у тих межах і розмірах, які мені відведені. На зрізку дерева (ми зрізали лише одне дерево!) також є дозвіл. Тому звернення до суду і перешкоджання будівництву я розцінюю як рейдерство. Підприємець, який усе це затіяв, не брав участі у конкурсі, але дуже хотів би, щоб зупинка належала йому. Про це він, до речі, відкритим текстом заявляв на сесії міської ради, коли це питання розглядалося, наголошуючи, що жодних проблем не було б, якби зупинка належала йому. Спершу він звертався до мене з пропозицією виплатити йому 40 тис. гривень якоїсь компенсації, згодом — на об’єкт знайшлися покупці. Оскільки нічого продавати я не збираюся, Любомиру Андріїву не залишається нічого іншого, як усіма силами перешкоджати мені. Завдяки його старанням мене вже перевірили практично всі контролюючі органи. Держземінспекція навіть склала протокол про адміністративне правопорушення і довелося платити штраф. Проблема у тому, що виготовлення будь-яких документів — доволі тривале у часі. Мені ж як бізнесмену потрібно, щоб об’єкт якомога швидше почав працювати, адже у нього вкладені кошти. Тому, поки документи — у стадії виготовлення, подібні перевірки можуть закінчуватися штрафами. Я не хочу встрявати у довготривалі суди (хоча міг би оскаржувати подібні протоколи), тому заплатив штраф — і працюю далі. Здаватися я не збираюся.
Схоже, здаватися не мають наміру обидва підприємці. Чи виступить арбітром у цій ситуації міська рада, покаже час. Відомо тільки, що питання знову винесуть на найближчу сесію. Якщо депутати вдруге не затвердять відведення земельної ділянки під автобусні зупинки, їм доведеться подумати, яким чином вони повертатимуть гроші Олександрові Лучку. Адже вже рік бізнесмен вкладає кошти у будівництво, і не виключено, що почне вимагати з міста певної компенсації.
Між іншим, конкурси на право будувати зупинки у Калуші проводилися і раніше. Проте, відвід земельної ділянки робили після того, як будівництво було завершене.
— Сьогодні у мене є ще сотні заяв від людей, які готові будувати інші зупинки, але я не можу проводити конкурс, поки міська рада не вирішить, чого ж вона хоче, — підсумовує Василь Петрів. — Тому доводиться відмовляти людям. І це тоді, коли деякі зупинки справді у дуже поганому стані. І їх треба робити.
Зрештою, підприємцям потрібно домовлятися. Зрозуміло, що зупинка заступає частину торгового комплексу і це створює незручності деяким співвласникам триповерхівки. З іншого боку, місце розташування автобусних зупинок влада обирала не довільно, а керуючись численними зверненнями калушан. Останні чекають закінчення будівництва, підприємці — рішень міської ради та суду.