Бути вірним обов’язку у лихі часи — велика справа. Подолання трагедії планетарних масштабів вимагало від тих, хто віч-на-віч опинився з вогнем і радіацією, надлюдських зусиль, безприкладної мужності та жертовності. І такий подвиг, злет людського духу здійснили звичайні українські пожежники, яким судилося бути того страшного дня на бойовому чергуванні.
Про подробиці перших трагічних годин боротьби з ядерною стихією ми дізналися надто пізно, коли побачили у ЗМІ портрети шести загиблих пожежників ВПЧ-2 по охороні ЧАЕС та СВПЧ-6 м. Прип’яті — Володимира Правика, Віктора Кібенюка, Василя Ігнатенка, Миколи Титенка, Володимира Тишури і Миколи Ващука.
Ураховуючи великий обсяг завдань, покладених на пожежну охорону Урядовою комісією, для виконання багатьох видів важливої і небезпечної для здоров’я людей роботи, почергово залучалися створені ще задовго до біди на ЧАЕС з ініціативи УПО МВС України зведені загони протипожежної служби, а невдовзі також були відмобілізовані батальйони ВПО МВС воєнного часу. Також було сформовано батальйон протипожежної служби Івано-Франківської області. У його складі були і працівники Калуського гарнізону пожежної охорони:
Шептинський Петро Ілліч — заступник начальника ППЧ-27 смт Войнилова (08.09.1986 — 08.10.1986, м. Чорнобиль);
Боднар Степан Васильович — водій СВПЧ-7 м. Калуша, старшина внутрішньої служби (28.07.1987 — 11.10.1987, м. Чорнобиль, ЧАЕС);
Крук Микола Васильович — командир відділення СВПЧ-7 м. Калуша, прапорщик внутрішньої служби (20.05.1988 — 20.11.1988, м. Чорнобиль, ЧАЕС);
Мудрик Петро Степанович — старший інспектор СВПЧ-7 м. Калуша, капітан внутрішньої служби (20.11.1988 — 21.04.1989, м. Чорнобиль, ЧАЕС);
Савчак Мирослав Миколайович — командир відділення СВПЧ-7 м. Калуша, старший сержант внутрішньої служби (20.04.1989 — 21.09.1989, м. Чорнобиль, ЧАЕС);
Паламаренко Володимир Петрович — начальник ЗДПО-1 по охороні ВО „Хлорвініл”, полковник внутрішньої служби (17.02.1987 — 30.04.1987, м. Чорнобиль, ЧАЕС);
Возняк Іван Васильович — водій ВПЧ-4 по охороні ВО „Хлорвініл”, старший сержант внутрішньої служби (11.07.1987 — 27.09.1987, м. Чорнобиль, в/ч 43187);
Заболотний Богдан Іванович — старший пожежний ВПЧ-4 по охороні ВО „Хлорвініл”, старший сержант внутрішньої служби (20.04.1988 — 20.09.1988, м. Чорнобиль, ЧАЕС);
Палагній Орест Ярославович — старший пожежний ВПЧ-4 по охороні ВО „Хлорвініл”, старшина внутрішньої служби (20.11.1988 — 20.04.1989, 20.09.1990 — 21.10.1990, м. Чорнобиль, ЧАЕС);
Луговий Микола Анатолійович — старший пожежний ВПЧ-5 по охороні ВО „Хлорвініл”, сержант внутрішньої служби (20.11.1989 — 20.04.1990, м. Чорнобиль, ЧАЕС);
Петрина Ігор Миколайович — старший майстер ГДЗС ВПЧ-5 по охороні ВО „Хлорвініл”, прапорщик внутрішньої служби (20.05.1990 — 20.06.1990, м. Чорнобиль, ЧАЕС);
Шушемоін Олег Валентинович — старший пожежний ВПЧ-5 по охороні ВО „Хлорвініл”, сержант внутрішньої служби (22.11.1990 — 21.12.1990, 20.03.1991 — 21.04.1991, м. Чорнобиль ЧАЕС);
Заболотний Володимир Іванович — командир відділення ВПЧ-4 по охороні ВО „Хлорвініл”, старший прапорщик внутрішньої служби (23.07.1990 — 21.08.1990, м. Чорнобиль, ЧАЕС);
Морозко Омелян Михайлович — заступник начальника ЗДПО-1, майор внутрішньої служби.
Усі, хто був тоді на бойовому чергуванні, хто гасив пожежі, займався евакуацією й охороняв громадський порядок, проводив дезактивацію об’єктів і територій, лікував чи обслуговував потерпілих від аварій людей, або виконував іншу вкрай необхідну роботу в умовах радіації, потребують зараз соціальної допомоги і підтримки. Невимовний смуток викликає втрата тих, кого вже немає серед нас, та доля дітей-інвалідів.
Усе більш віддаленими стають для всіх нас події того періоду. Немало фактів і подробиць героїчної і напруженої праці тисяч людей різних професій вже висвітлено у відповідних документальних та літературних виданнях, інші — ще підлягають своєму усвідомленню та опублікуванню. Але у пам’яті тих, хто брав безпосередню участь в ліквідації наслідків на ЧАЕС, вони залишаються на все життя.
26 квітня вся Україна схилить голову на знак пам’яті про героїв, які загинули внаслідок катастрофи. Пройшло багато років з моменту аварії на Чорнобильській атомній станції. За цей час багато змінилося, тільки відношення до тих, хто загинув, рятуючи наші життя, не змінилося і не зміниться ніколи. Героїзм пожежних, уражених смертельною радіацією, завжди буде жити у наших серцях.
Петро КОЛИБАБЮК, начальник Калуського райвідділу ГУ МНС, полковник служби цивільного захисту
Сакральний момент випікання пасок
