Про те, чому виник конфлікт між роботодавцем та працівником, перші місяці боротьби та перші судові позови “Вікна” повідомляли ще у червні минулого року. Нагадаємо, що наприкінці 2008 року на ЗАТ “ЛУКОР” розпочалася реструктуризація структурних підрозділів. Зокрема, було ліквідовано автотранспортний цех; відділ корпоративного управління і ведення тендерних процедур; дільницю з ремонту будівель, споруд та термоізоляції; господарський цех; бюро з діловодства; відділ охорони праці і охорони навколишнього середовища; управління автоматизації. Останнє і було місцем роботи мешканця Калуського району Богдана Шавранського, який понад 35 років пропрацював електрослюсарем КВПіА по обслуговуванню цехів поліхлорвінілової смоли та хлорвінілу.
У результаті ліквідації управління автоматизації ЗАТ “ЛУКОР” 1 лютого минулого року його персонал, за офіційними даними, було переведено у структуру відділу головного приладника ТОВ “Карпатнафтохім”. Насправді ж кілька десятків людей залишилися без роботи: їм видали на руки по кілька тисяч гривень і — скоротили. Тим же, кого не звільнили, почали оплачувати лише 3/4 робочого часу, переводити на “мінімалку”, “зрізати” по 3-4 розряди.
Боячись залишитися без роботи, люди, здебільшого, мовчали. Натомість Богдан Шавранський твердо вирішив добитися справедливості. Відтак, документи, які дали би змогу скоротити його зарплату, чоловік не підписав.
Уже через місяць електрослюсарю усно оголосили простій та перевели в окремий кабінет подалі від цеху. Офіційний наказ, проте, йому не показали. Натомість, за словами Богдана Шавранського, із наказом стосовно введення простою керівництво пройшлося по цехах та пригрозило людям, що і їх таке чекає, якщо вони будуть мати якісь претензії.
— Людей просто залякали, — переконаний електрослюсар. — Тому вони і притихли остаточно. Більшість за конфліктом воліє спостерігати мовчки, боячись навіть заговорити зі мною. Чимало співробітників уже за кілька днів дійшли висновку, що мене звільнили. Адже замість того, щоб дати роботу, дирекція вирішила заховати бунтівного працівника якомога далі. Понад рік мені довелося сидіти в окремому кабінеті та чекати якихось змін.
Пропозиція роботи чи звільнення?
Хоча до роботи Богдана Шавранського і не допускали, давати роботодавцю підстав для звільнення він не хотів. Тому щодень вчасно приходив на роботу і відсиджував свої години. Водночас — писав заяви на ім’я керівництва підприємства з тим, щоб його перевели електрослюсарем КВПіА шостого розряду ТОВ “Карпатнафтохім” на дільницю з ремонту та обслуговування КВПіА цеху з виробництва хлорвінілу.
Звернення Богдана Шавранського залишалися поза увагою. Натомість йому почали пропонувати роботу. Спочатку — слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики другого розряду. Згодом — дві вакансії підсобного робітника.
— Я не міг погодитися на таку роботу, — каже Богдан Шавранський. — Адже мені намагалися “зрізати” розряд та перевести на низькооплачувану роботу. Зокрема, замість 9 грн. за кожну відпрацьовану годину я міг максимально розраховувати на 7 грн. Удвічі меншою мала стати і надбавка за шкідливість. Але найгірше те, що, окрім значно меншої зарплати, згідно з документами, я мав перетворитися на низькокваліфікованого працівника, якого за першої необхідності можна звільнити. І я переконаний: за таких умов моє звільнення не забарилося б. Тому я відмовився і повторно звернувся з пропозицією перевести мене на виробництво “Хлорвініл”. Цього разу мені відповіли, що прохання про перевід не має правових підстав, оскільки ЗАТ “ЛУКОР” і ТОВ “Карпатнафтохім” — різні юридичні особи.
Далі — почалися довгі місяці протистояння. Богдан Шавранський продовжував ходити на роботу та наполягати на достойному працевлаштуванні. Проте, у ЗАТ “ЛУКОР” вакансій для нього не було. Зрештою, у жовтні чоловік звернувся до Калуського міськрайонного суду з тим, щоб відсудити недоотриману зарплату. І відсудив — 1 532 гривні.
Суд встановив, що підприємство мало за два місяці до ліквідації управління автоматизації ЗАТ “ЛУКОР” попередити працівників про істотні зміни умов праці: розмір заробітної плати, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменувань посад. Оскільки Богдан Шавранський не був вчасно повідомлений, його виведення поза штат та оголошення простою стало грубим порушенням його прав. Тому наказ про введення простою суд визнав не чинним. Апеляційний суд Івано-Франківської області через два місяці залишив рішення Калуського суду без змін.
Догану скасував суд
Поки Богдан Шавранський доводив у суді своє право на отримання повної заробітної плати, на підприємстві йому підготували новий “сюрприз” — догану. Офіційно — за невиконання без поважних причин Правил внутрішнього розпорядку. Зокрема, побоюючись звільнення, електрослюсар вирішив без вагомих на те причин не порушувати пропускного режиму. Відтак — не виконав усного розпорядження свого керівництва.
— За 20 хвилин до початку обідньої перерви мене викликав до себе виконавчий директор ЗАТ “ЛУКОР”, — стверджує Богдан Шавранський. — Щоб негайно виконати це розпорядження, мені довелося би у робочий час порушити пропускний режим на прохідній. Фактично — покинути своє робоче місце. Зважаючи на те, що до цього мене намагалися неодноразово звільнити, я розцінив ситуацію як ще одну спробу “підловити” мене. Тому вирішив на всяк випадок перестрахуватися і попросив усне розпорядження оформити мені письмово. Цього, звісно ж, ніхто не зробив. Я розумію, що мав би виконати наказ керівника, але водночас переконаний: як тільки я опинився би за межами прохідної, мені б закинули прогул. Чим це не аргумент для звільнення?
Утім, ситуація виявилася для Богдана Шавранського програшною у будь-якому випадку. Адже, не виконавши усного розпорядження керівника, він отримав догану. Першу. Ще один такий “прокол” — і електрослюсаря можна законно звільняти. Справедливості довелося шукати у суді. У результаті — догану таки вдалося скасувати.
Шість спроб і одне звільнення
Півтора року у боротьбі за свої права Богдан Шавранський відчував надійний тил. Адже проти його звільнення виступав профспілковий комітет, без згоди якого позбавити чоловіка роботи — протизаконно. Свою підтримку висловила й обласна профспілка, яка, вивчивши ситуацію, рекомендувала звертатися до суду.
П’ять разів адміністрація ЗАТ “ЛУКОР” зверталася до голови профкому зі службовою запискою стосовно звільнення з роботи у зв’язку зі скороченням штату. Однак увесь цей час Богдана Шавранського начебто підтримував голова профспілки енергослужби ЗАТ “ЛУКОР” Юрій Мосейчук. Відтак, рішення профкому було незмінним: “Як свідчать фактичні обставини ліквідації управління автоматизації ЗАТ “ЛУКОР” та послідуючого укладання договору із ТОВ “Карпатнафтохім” про отримання послуг в обслуговуванні засобів автоматизації та вимірювання техніки відбувається передача з ЗАТ “ЛУКОР” на ТОВ “Карпатнафтохім” обладнаних робочих місць управління автоматизації ЗАТ “ЛУКОР”. За таких обставин у цій ситуації повинна застосовуватися частина третя ст. 36 КЗпП: у разі зміни власника підприємства, а також у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Відповідно до цього Шавранський Б. П. повинен бути переведений на ТОВ “Карпатнафтохім” і єдине, що від нього повинно вимагатися, це згода на роботу. І вже після цього, якщо ТОВ “Карпатнафтохім” прийме рішення про скорочення штату, Шавранського Б. П. можуть розглядати як кандидата на скорочення на рівних і загальних підставах”.
Водночас, у червні минулого року профком звертав увагу адміністрації на те, що працевлаштувати кваліфікованого електрослюсаря із понад 35-річним досвідом роботи можна було вже неодноразово. Адже на підприємстві, за офіційною інформацією, бракує робочих рук. До того ж, після пуску нового виробництва такі спеціалісти будуть украй необхідними.
Через півроку профспілковий комітет востаннє не дав згоду на звільнення Богдана Шавранського і постановив клопотати перед адміністрацією ЗАТ “ЛУКОР” про надання йому кваліфікованої роботи. Але вже через кілька місяців ситуація кардинально змінилася.
Відчуваючи, що конфлікт досягнув свого апогею, Богдан Шавранський на засідання профспілкового комітету запросив свого адвоката. Утім, слова правозахисника, якого спочатку і слухати не хотіли, у протоколі так і не відобразили. Натомість профспілка спішила прийняти рішення.
— Цього дня “у зв’язку зі скороченням штату працівників” мене таки звільнили, — каже Богдан Шавранський. — І це тоді, коли до пуску нового виробництва залишилося всього кілька місяців, а на підприємство набирають нових працівників. Уже давно нікого не скорочують, люди нормально працюють. Тільки для мене не знайшлося вакансії. До речі, нових людей набирають навіть на мою дільницю! Тому я переконаний і хочу, щоб усі знали: профспілка — це пристосуванці, які піклуються лише про те, щоб до пенсії залишатися у своїх м’яких кріслах. Рішення про моє звільнення було прийнято одноголосно. Це — звичайне заказне рішення. Адже стільки разів наголошувати на його неправомірності, а потім несподівано підтримати — це просто абсурд.
Рішення про звільнення Богдана Шавранського прийняли 1 червня. Рівно за два тижні він отримав відповідне розпорядження й у той же день був змушений покинути підприємство. Голова об’єднаного завкому профспілки ЗАТ “ЛУКОР”-ТОВ “Карпатнафтохім” Олег Кушлик, до якого двічі звертався ображений працівник із проханням захистити його від психологічного тиску і протиправних дій роботодавця, а також бути присутнім на засіданнях профкому, у ситуацію не втрутився. Не відстоювала інтереси працівника й обласна профспілка. Натомість профспілковий комітет енергослужби просто змінив свою думку.
— До останнього я ще сподівався, що з ситуацією спробує розібратися голова правління ЗАТ “ЛУКОР” Сергій Чмихалов, — акцентує Богдан Шавранський. — На підприємстві його знають як досвідченого та ерудованого чоловіка. Але, щоб не вести особистий прийом працівників та не розбиратися з проблемами кожного, він створив спеціальну комісію, яка працює по зверненнях людей. Є підозри, що ця комісія доповідає йому про конфлікт не зовсім у тих тонах, які є насправді. Тому, мабуть, таки варто, щоб у таких складних питаннях голова правління все ж приймав участь. Адже таке ганебне поводження з працівниками не додає доброї слави підприємству.
Без коментарів?
Керівництво ЗАТ “ЛУКОР”, до якого “Вікна” звернулися за коментарем, свою точку зору на причини конфлікту працівника та роботодавця, який призвів до низки судових позовів та, зрештою, — звільнення, висловлювати не поспішає. Компетентні у цій справі люди спілкуватися або відмовилися, або “переадресували” до інших посадовців.
Зокрема, головний фахівець із кадрової роботи ЗАТ “ЛУКОР” Ігор Мацьків та заступник генерального директора з управління персоналом і загальних питань Юрій Безуглий порекомендували звертатися до прес-служби підприємства.
Зрештою, скупий коментар від відділу кадрів ТОВ “Карпатнафтохім” таки вдалося отримати:
“З 1 січня 2009 року, у зв’язку з ліквідацією управління автоматизації, всі робочі місця, у тому числі — і робоче місце слюсаря контрольно-вимірювальних приладів та автоматики шостого розряду (зайнятого на ремонті, профілактиці та обслуговуванні контрольно-вимірювальних приладів цеху з виробництва хлорвінілу), на якому працював Шавранський Б. П., скорочено.
З 1 січня 2009 року до дати звільнення (16 червня 2010 року), у зв’язку з відсутністю роботи за спеціальністю і відмовою від переведення на запропоновані вакантні робочі місця, Шавранський Б. П. не виконував ніяких робіт, але отримував заробітну плату.
Із 16 червня 2010 року Шавранського Б. П. звільнено з роботи у зв’язку з скороченням штату працівників (з дотриманням вимог чинного законодавства) і виплачено додатково до встановленої законодавством вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку матеріальну допомогу в розмірі 5 середніх заробітних плат по ЗАТ “ЛУКОР”, — йдеться у повідомленні.