Останніх два роки ДС “Калуське міське телебачення” було в епіцентрі серйозного конфлікту з міським головою. Як наслідок — колектив сидів без зарплати, але гордо ігнорував офіційні заходи, які організовувала міська влада. Кілька місяців тому, коли, здавалося, вже готові були здатися і самі телевізійники, і депутати міської ради, ситуація несподівано кардинально змінилася.
Сьогодні вчорашні вороги Ігор Насалик та Віталій Крохта працюють в одній команді і вже не висловлюють один одному претензій, не шукають справедливості у судах. Хто кому дав останній шанс, чи, справді, колектив телебачення може зітхнути з полегшенням та забути про тиск, які сюрпризи чекають калушан в ефірі вже у новому році — про це та більше в інтерв’ю із директором ДС “Калуське міське телебачення” Віталієм Крохтою.
— Віталію Михайловичу, найперше — про головне: чи виконав міський голова свою обіцянку та виплатив заборговану заробітну плату телевізійникам? Наскільки стабільною у цьому плані є ситуація на даний час?
— На сьогодні заборгованість ще є. Але — всього за кілька поточних місяців. Виплата заробітної плати за попередні роки повністю закрита. Тому, порівняно із тим, що колектив не отримував зароблене два роки, поточна заборгованість виглядає не надто великою. Загалом, останнім часом дотація із міського бюджету надходить постійно і планомірно. Тому до кінця грудня плануємо повністю ліквідувати заборгованість і новий рік розпочати з чистого аркуша.
— Ще кілька місяців тому про такий розвиток подій годі було і мріяти. Ледь не на кожній сесії міської ради питання телебачення провокувало “гарячі” дискусії та суперечки. Міський голова наполягав на зміні директора. Ви, у свою чергу, вимагали виплати законної дотації. Депутати ж, за винятком хіба що кількох, усе рідше відкрито ставали на захист свого “дитяти”. У цій ситуації, здавалося, без жертв не обійтися. Аж раптом — мирова, і, як мінімум, двоє переможців: Ігор Насалик, який після дворічного протистояння напередодні виборів зумів ще раз підтвердити свій “статус” демократа; телевізійники, які, попри наполегливість та серйозність конкурента, зуміли відстояти і себе, і свого керівника. Межа між ненавистю та любов’ю, звісно ж, тонка. Та все ж: як вдалося досягти порозуміння? Які уроки винесли для себе працівники телебачення з усієї цієї епопеї?
— Конфлікт, який завжди розглядали у площині Крохта-Насалик, як з’ясувалося, насправді був між міською радою та міським головою. Приблизно півроку тому він перейшов у більш яскраву площину. Відтак, усі питання по телебаченню як інструменту конфлікту міської ради були зняті. До цього, звичайно, ситуація досягла апогею: колектив сидів без зарплати і вимагати у такій ситуації від нього виконання професійних обов’язків я не міг. Ми оголосили мовчазну акцію протесту та перестали висвітлювати події, пов’язані із життям влади та її діяльністю. Засновник, міська рада, цього не зрозуміла. У результаті — просто проголосувала за зміну директора телебачення. Ситуація була патовою, тому шестеро провідних працівників подали заяви на відпустки із подальшим звільненням. Робота телебачення, таким чином, фактично, була паралізована. Тож, треба було домовлятися.
Хто кого переграв у цій ситуації, судити важко. Адже, у принципі, кожен отримав певну вигоду. Для колективу найголовнішим стало те, що він зумів відстояти сам себе, зберегти творчий кістяк та технічне ядро. Сьогодні телевізійники працюють у нормальному режимі. Ми, нарешті, перестали відчувати тиск. Тож, кожен може займатися своєю роботою.
— Віталію Михайловичу, Ви не просто залишилися директором “КМТ”, але і, фактично, пішли працювати у команду Ігоря Насалика, пройшовши разом із партією, яку він очолює, до міської ради. Такий “союз” оцінювали по-різному, у тому числі — і як спробу самозбереження. Чому все ж таки Українська партія? Як Ваш мандат позначиться на роботі телебачення та чи отримає воно користь від такого представництва у раді?
— Ну, найперше, можу запевнити, що я ніколи не “влазив” у творчий процес. Не роблю цього і зараз. Тому, по суті, нічого не змінилося, і висвітлення подій, які відбуваються у міській раді під якимось особливим кутом зору, — не буде. Чи отримає телебачення користь? Безумовно. Як й інші засоби масової інформації міста, які, за потреби, матимуть до кого звернутися. Окрім того, у мене з’явилася можливість впливати на соціальне замовлення міської ради, брати участь у формуванні дотації тощо. Це — також позитив.
Щодо Української партії, то ситуація проста: мені надійшла пропозиція щодо участі у виборчій кампанії від цієї політичної сили, а я, все добре зваживши, враховуючи, що конфлікт із міським головою на той момент уже був, практично, вичерпаним, вирішив спробувати та перевірити власні сили.
У політиці я — не перший рік. Щоправда, у депутати ніколи не балотувався. Зате — кілька разів працював у виборчих комісіях. Тому добре знаю вибори зсередини.
Імпонували відкриті списки, чіткі і зрозумілі правила гри. Як відомо, я йшов за списком партії, але при цьому був закріплений за одним із округів. Тому почав активно працювати на дільниці. У результаті — партія отримала серйозну підтримку серед виборців. Коли вже після виборів почали рахувати рейтинг кандидатів по кожному округу, з’ясувалося, що я у ньому — п’ятий. Так і опинився у раді.
— Українська партія у міській раді сформувала більшість. Одні це називають “плюсом”, мовляв: буде кому відповідати. Інші, навпаки, переконують, що монолітність ради та відсутність дієвої та впливової опозиції тільки нашкодить місту. Яка Ваша думка з цього приводу?
— Насправді, аж надто великої монолітності не існує. Так, у раді утворено три фракції, найбільша з яких — фракція УП. Але сама партія не є політично монолітною. Адже левова частка її представників, у тому числі і я, — позапартійні. Є ще також депутати від інших політичних сил. Тому я не вбачаю у чисельності тієї чи іншої партії якогось особливого знаку. Думаю, у раді не будуть прийматися політичні рішення. Адже у такому невеличкому місті, як Калуш, просто нема що ділити за політичним принципом. Найголовніша і постійна робота має бути спрямована на “господарку”, на ефективне економічне та соціальне управління.
— Над чим працюватимете Ви — зрозуміло. А чого чекати калушанам від “КМТ”? Досі нерідко можна почути невдоволення людей із приводу того, що телебачення не висвітлює ті чи інші події. Чи плануєте більш широко охоплювати життя міста? Якими новими проектами плануєте зацікавлювати глядачів?
— Планів, насправді — дуже багато, але, більшість із них наразі гальмуються через неналежне технічне забезпечення. Недофінансування, яке ми відчували останніх кілька років, позначилося. Тому “вичавити” ще щось із застарілого обладнання вже дуже важко. Є надія, що наступного року ми зможемо поліпшити цю ситуацію та придбати хоча би найнеобхідніше. Для першочергового оновлення апаратури потрібно орієнтовно 60-70 тис. гривень.
Якщо буде нова техніка, переконаний: колектив (а це — 11 справжніх професіоналів) зможе достойно поліпшити не лише якість ефірного продукту, але і його наповнення. Усіх секретів розкривати не буду, але скажу, що ми вже працюємо над історично-публіцистичною передачею про життя міста та його окремі особистості. Також плануємо започаткувати культурологічний проект про митців Калуша. Якщо дозволить технічне забезпечення, намагатимемося додати інтерактивних передач.
Звісно ж, будуть і програми розважального характеру. Ми вже маємо досвід співпраці у конкурсі “Танцюю заради мрії”, який проходив у Калуші у лютому та був покликаний втілити у життя мрії вихованців спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей зі зниженим слухом. Уже транслюємо проект “Калуш має таланти”. Між іншим, маємо і досвід проведення зйомок у доволі екстремальних умовах, як-от під проливним дощем під час святкування “нафтохіміків”.
Загалом, ми у повній мірі можемо виконувати завдання, які перед нами ставлять. А от із приводу того, чи ми не все висвітлюємо, можу сказати лише одне: ми готові працювати і готові брати участь у найрізноманітніших заходах. Інше питання у тому, що не про всі події, які відбуваються у місті, ми поінформовані. Тому прохання до калушан: телефонуйте, повідомляйте про організацію того чи іншого заходу. Ми охоче приймемо запрошення.
— Дякую за розмову. Принагідно від усього колективу “Вікон” вітаємо “КМТ” із повноліттям. Бажаємо Вам бути небайдужими і переконливими, змістовними та об’єктивними!