Кулінарний блог пані Люби з’явився у Живому журналі 2009 року (Lubany-b.livejournal.net). Відтак, там можна дізнатися про приготування практично усіх продуктів. Страви виглядають так, ніби приготував їх шеф-кухар якогось із престижних ресторанів. Калушанка має рецепти на всі випадки життя: від простих і швидких закусок — до складних десертів, м’ясних страв навіть домашніх цукерок. А за кількістю захоплених відгуків можна тільки здогадуватися, що не для однієї жінки за допомогою цього Інтернет-журналу приготування їжі стало улюбленим заняттям. Потрапити на віртуальну кухню до пані Люби можна також, відвідавши Інтернет-сайт “Вікон”.
Сама ж пані Люба — добра господиня, мати двох дітей і хімік за освітою. Однак, навіть на професійній ниві калушанка не змогла залишити кулінарію, тому і працює технологом на кондитерській фірмі. Як вдається з усім дати раду, Любов Кузь поділилася з “Вікнами”.
— Пані Любо, чи Ви пам’ятаєте, як здобули свій перший досвід у кулінарії, як починали свій шлях у цій справі? Наразі більшість жінок приготування їжі вважають буденним і не вельми приємним обов’язком. А деякі навіть переконують, що кухня краще дається чоловікам.
— Звісно, готую щодня. Я — працююча мама, тому щоразу приділяти багато часу приготуванню їжі просто не у силі. На тижні готую звичайні прості страви. Днями, до слова, смажила на вечерю деруни з твердим сиром: швидко і смачно! А на вихідні намагаюся багато експериментувати. Насолоджуюсь процесом! Однак, важко виділити окрему, улюблену для всіх страву. Нецікаво повторювати страви. Тому намагаюся готувати щоразу за іншим рецептом. Однак, діти найбільше люблять піцу, а чоловік — пельмені.
Без кухні, звісно, погано уявляю своє життя, адже до приготування їжі бралася змалечку. Уже з 12-ти років разом із мамою ліпила вареники. А пекти самостійно почала пізніше, навчаючися в Ужгородському державному університеті. Однак, завжди відчувала, що, завдяки своїм кулінарним уподобанням, можна зреалізуватися. Адже, я впевнена, що кухня — жіноча справа. Для приготування будь-якої смачної страви потрібна педантичність, скрупульозність та терпіння. На жаль, ці риси характеру не завжди притаманні чоловікам. Натомість, жінки, яким такі риси притаманні майже стовідсотково, на кухні справляються легко. Я, звичайно, чула, що найкращі кухарі — це чоловіки, але вважаю їх, радше, винятками з правил.
— Ви навчалися кулінарству самотужки. Тепер навчитися цього можна також через кулінарні шоу, які показують чи не на кожному телеканалі. Зокрема, вони часто акцентують на простоті і швидкості приготування страв. Тому і пропонують багато рецептів страв нашвидкуруч. Чи ці шоу є справді корисними, особливо — для досвідчених господинь?
— Ми живемо у час шоу. Але приблизно так, як танцювальне шоу не навчить танцювати, так і кулінарне — не навчить куховарити. Усі ці проекти покликані піднімати телевізійний рейтинг. А для цього потрібно зацікавити глядача і зробити так, щоб він отримав позитивні емоції. Приміром, днями я спостерігала, як симпатичний чоловік поступово “вбивав” прекрасну осетрину у салаті, додавши туди диню, авокадо і заливши все майонезом. Я спостерігала зі сміхом та здивуванням, отже, шоу виконало своє завдання: я отримала позитивні емоції.
По-справжньому готувати вчаться деінде. Навіть, якщо починати із найпростішого, то навряд чи телевізійні рецепти “швидкої” їжі стануть у нагоді. Щоб щось нашвидкуруч витягти з холодильника, це, насамперед, потрібно туди поставити. Отже, на кухні у господині мають бути хоча б основні продукти, які постійно споживає її сім’я. У мене завжди у морозилці є м’ясо, заморожені гриби, овочі та фрукти. А ще — заморожені вареники та пельмені власного приготування, домашні ковбаски, різноманітні соуси. Із таким набором продуктів я можу швидко приготувати багато страв.
— Ви реалізувалися як кухар, зокрема, й у власному Інтернет-блозі. Ваша віртуальна кухня має рецепти на всі випадки життя. Чи повинна страва, перед тим, як потрапити у блог, скласти певний “залік”, наприклад, пройти дегустацію?
— У кулінарний Інтернет я прийшла більше трьох років тому, зареєструвавшись на величезному кулінарному порталі kuking.net. Завдяки йому я повністю змінила погляди на кулінарію, зустріла і потоваришувала з багатьма однодумцями з різних куточків світу. Але з часом зрозуміла, що мені замало спілкування тільки у такому форматі. Тому і відкрила свій Інтернет-блог. У березні цього року йому виповниться два роки.
У блозі намагаюся задовільнити смаки навіть найбільш вибагливих гурманів. Однак, як виявилося, Інтернет-користувачі — ласуни: найбільше люблять пляцки. Мені надзвичайно приємно, що їх почали пекти у Росії, Америці, Голландії, Франції, і навіть — на островах біля Африки. Причому, раніше ці люди навіть не підозрювали про таку річ, як пляцки.
Крім випічки, популярністю користуються м’ясні домашні вироби, цукерки власного приготування. Тому і підбирати рецепти доводиться так, щоб люди хотіли відвідувати саме твою сторінку і пекти саме за твоїми рецептами.
Тому, перш, ніж потрапити на сторінки журналу, страва складає певний “залік” у моїх рідних. Насамперед, це має бути щось нове, оригінальне і, ясна річ, — смачне. Моїм рідним, однозначно, подобається моє захоплення.
Іноді мені хочеться приготувати щось абсолютно нестандартне, особливо, — щось із випічки. Так народжуються певні авторські задуми, іноді — досить удалі. Намагаюся переймати і досвід інших кухарів, чимало з яких є моїми віртуальними друзями. У них — свій досвід і свій погляд на харчування, тому я із задоволенням навчаюся у них: часто використовую їхні рецепти, поради, ідеї.
— Нині є чимало “екзотичних” рецептів, для яких потрібні рідкісні продукти і спеції. Чи може асортимент крамниць нашого міста задовільнити всі смаки вибагливих гурманів, чи, власне, щоб потішити сім’ю якимись делікатесами, потрібно їхати на закупи у великі міста?
— Тішить, що зараз у калуських крамницях будь-коли можна придбати свіже м’ясо, рибу, молочні продукти, мої улюблені вершки, мідії та креветки. А ще — збільшився асортимент рису. Тепер це — не просто рис, що умовно ділився раніше на круглий чи довгий, а, приміром, рис “Жасмін”, “Басматі” , “Арборіо”. Це — дуже добре.
Однак, у мене немає певного універсального продукту, який би я постійно використовувала: кожна страва вимагає свій набір продуктів. Поєднання продуктів залежить від смаків, це — дуже індивідуально! Приміром, мої рідні дуже люблять м’ясо у сливовому соусі, але нам зовсім не подобається м’ясо з чорносливом чи курагою. Хоча саме це поєднання вважається більш традиційним, і є улюбленою стравою багатьох сімей.
А якщо я опиняюся у великих містах, то найперше шукаю німецькі пудинги, морепродукти та деякі спеції.
— Ви часто відвідуєте заклади громадського харчування? Як, на Ваш погляд, годують у калуських кафе і ресторанах?
— Ходжу туди дуже-дуже рідко. У основному, кафе чи ресторани відвідую на святкуваннях друзів чи корпоративах. Не заперечую, що там, у основному, годують смачно, і страви подають красиво. Але у ресторанах і кафе я очікую спробувати таку страву, яку точно не зможу приготувати у домашніх умовах. Хочу, щоб кухар вразив своєю майстерністю, але після кожних відвідин ресторану розумію, що це — важко, а, може, навіть, і — неможливо.
— Спасибі, пані Любо, за розмову!
Щотижня на останній сторінці “Вікон” Любов Кузь ділитиметься своїми рецептами. Сподваємося, що рубрика стане корисною, і — популярною.