Пропозиція зняти фільм за участю фіналістів телепроекту “Калуш має таланти” у Вишкові пролунала на фіналі конкурсу, 26 грудня. І, оскільки тринадцятеро учасників фіналу своєї можливості знятися у кіно втрачати не мали наміру, то колектив міського телебачення, як один із організаторів конкурсу, відчув себе відповідальним за здійснення мрій своїх підопічних.
— Пропозиція зйомок фільму була для нас дещо несподіваною. Однак, ми відчували відповідальність за учасників проекту “Калуш має таланти”, співорганізатором якого було і Калуське міське телебачення. Конкурсанти, і справді, віддали чимало часу для достойної участі у проекті, тож, ми мали виконати обіцянку і влаштувати після фіналу щось неймовірне, — пригадує директор ДС “Калуське міське телебачення” Віталій Крохта. — Оскільки наближався різдвяний час, одностайно вирішили знімати за мотивами “Вечорів на хуторі біля Диканьки” Гоголя. Тож, цього року Різдвяні свята для учасників зйомок тривали місяць. І я вдячний працівникам КМТ за те, що за цей час їм удавалося також виконувати свої безпосередні професійні обов’язки.
Новорічні асоціації з “Вечорами на хуторі біля Диканьки” виникли практично у всіх і практично — відразу. Однак, різні бачення у співорганізаторів проекту — КМТ та ПК “Мінерал” просто змусили телевізійників відстоювати свою позицію. Представники культури бачили екранізацію як мюзикл, “телевізійники” ж — як повноцінний фільм. Щоб дійти консенсусу, постановили, що відтворюватимуть фільм максимально точно.
— Передивившись усі можливі екранізації фільму, і розписавши його просто по хвилинах, витративши багато часу, ми, врешті, взялися знімати фільм. Однак, вирушивши на зйомки різдвяного мюзиклу до Вишкова, ми на півдорозі виявили, що там просто немає снігу! На полянах у лісі навіть зеленілася трава, — розповідає режисер ДС “Калуське міське телебачення” Руслана Овсієнко.— Тож, ми кинулись поспіхом шукати на Калущині сніг. І, зокрема, тому географія зйомок — така велика: Вишків, Середній Угринів, Голинь, Завій, Калуш і навіть село Радче Тисменицького району. Загалом, наїздили за час зйомок близько двох тисяч кілометрів на авто директора КМТ.
Далі слід було знайти тих людей, які б могли виконати ролі. Так, кілька ролей виконували фіналісти проекту “Калуш має таланти”: Оксана — переможниця проекту Ангеліна Созіна, її сусід — Юрій Бойко, хлопчик, який став володарем номінації “Вибір КМТ”. Для фільму він спеціально зліпив з пластиліну фігурки Вакули та Оксани. А головні “дорослі” ролі вирішили на себе взяти самі працівники телебачення.
Юрій Барна, — у церковному театрі вже виконував роль і чортів, і ангелів. При чому, Юрій став просто душею кіношної компанії. Дотримуючись сценарію, він зумів внести у фільм гумористичну нотку. Відтак, Чорт був у центрі уваги.
Разом із чортом там часто опинявся і Дяк. Ще б пак: журналіст КМТ Ігор Мудрик і сам хотів бути Чортом. Але роль віддали меншому на зріст Юрію Барні: так йому було легше поміститися у піч, мішок, і залізти на плечі Вакулі.
Були у стрічці дебюти. При чому, — найбільш несподівані. Не виконував досі жодної ролі, однак, зіграв козака Чуба у стрічці директор ДС “КМТ”, депутат міської ради Віталій Крохта. Спочатку директор планував зіграти сільського голову, однак, потім став батьком головної героїні. До речі, у фільмі — майже не впізнаваним.
Найбільш проблемно дався кастинг на роль Цариці. Однак, режисер Руслана Овсієнко згадала своє дівоче прізвище — Король, і вирішила у стрічці стати справжньою королевою. Водночас, — керувала артистичним “королівством” і як оператор та режисер.
— Унікальність фільму — у тому, що він знятий однією камерою. Але цього ніхто не помітить. Так, сцену доводилося знімати по кілька разів, щоб кожного разу підійти з іншого ракурсу, зняти інший план. При чому, кілька разів поспіль сцену треба було повторити до найменших деталей. Тож, у кількох операторів могли б виникнути розбіжності у творчих баченнях, — каже Руслана. — Однак, на майбутнє будемо враховувати, що оператори на кінозйомках — цінні люди. Моя ж роль знімалася останньою. Це було щось на кшталт “сам собі режисер”, коли я намагалася бути одночасно по обидва боки камери.
Просто сенсаційний талант завдяки стрічці відкрив у собі і… директор КП “Калушавтодор” Микола Барченко. Він дав згоду на зйомки фільму якраз під час проміжних виборів 23 січня. Дізнавшись, що сцену, де Пацюк поїдає летючі вареники, збираються “вирізати” зі сценарію через брак актора, він просто вигукнув: “Тому не треба шукати чорта, у кого чорт — за плечима!”. Тож, саме його роль стане у стрічці маленькою сенсацією.
Зібравши акторську команду, зрозуміли, що навіть ті, хто професійно працює на сцені, перед камерою роблять “грубі” помилки. Тож, усі швидко вчилися працювати “на камеру”, зокрема, відчувати себе у досить обмеженому просторі. А паралельно — постійно шукати реквізит.
У процесі зйомок бували і зовсім екстремальні ситуації. Наприклад, одну зі сцен знімали у середньоугринівській церкві. Погодився зніматися і тамтешній парох о. Микола Данів.
Але справжню атмосферу української світлиці змогли відтворити тільки у відпочинковому комплексі “Садиба”. Там кілька днів поспіль влаштовували справжню кіностудію. Паралельно, — гримувалися, одягалися, знімалися, сварилися і мирилися. Буквально проживши кілька днів у “Садибі”, учасники проекту стали справжньою командою, і навіть — перейнялися один до одного симпатією.
Якщо у виконавців ролей селян проблем із підбором одягу не виникало, оскільки чимало народних костюмів надали для зйомок заклади культури міста, то одягти Царицю було значно важче. Спочатку мали намір віднайти сукню в Івано-Франківському обласному музично-драматичному театрі. Однак, не вдалося. Красиву сукню знайшли в одному із весільних салонів. А от найважче довелося з діадемою. Тож, знімальна група за кілька днів об’їздила всі весільні салони Калуша, й у всіх отримала відмову. Потрібна діадема знайшлася у переможниці конкурсу краси та грації від “Вікон” “Міс Чарівність-2010” — Тетяни Яльницької.
Ще важче було знайти карету. За нею влаштували ”полювання” по всій області. Для Цариці спочатку запропонували відкриту бричку. Однак, Руслана Овсієнко вирішила: справжня Цариця має їздити на справжній кареті. Так, почала згадувати весілля, на яких була присутня, і згадала, що справжня карета є в Івано-Франківську. Довгі пошуки весільної студії, що володіла каретою, закінчилися нічим. Тільки через кілька тижнів Руслані зателефонували із Тисменицького району. Дізнавшись, що карета потрібна для зйомок фільму, власники були згодні привезти її навіть до Калуша. Однак, до Тисменицького району вирушила знімальна група. До речі, калуські телевізійники навіть “розговорили” кучера.
Насамкінець, довелося змінювати центральний аксесуар фільму — черевички Цариці. У первинному варіанті Вакулі запропонували привезти Оксані фіолетові черевички на високих підборах. Добре помисливши, що триста років тому таких черевичків не носили, кинулися шукати взуття, подібне до давнього. І — знайшли. Тож, практично всі сцени з черевичками — перезняли, але історичну достовірність — зберегли.
Так, півторагодинна стрічка навряд чи розкаже про всі перипетії зйомок і всі ті переживання, коли за камерою — двадцять перше століття, а перед камерою — вісімнадцяте, і відстань між ними — тільки один крок. І цей один крок одночасно роблять багато знайомих людей. Зйомки кіно — це не тільки безцінний досвід, але і вдалий спосіб продовжити різдвяну казку у серці, і навіть відтворити її у будь-який момент, незалежно від пори року. Усі охочі калушани зможуть повернутися у Різдво на прем’єрі фільму, яка відбудеться цієї неділі у ПК “Мінерал”, або ж наступного тижня, — в ефірі “Калуського міського телебачення”.