Прочитавши анонс, я прибув 14 червня на 16.00 на площу, щоб узяти участь в урочистостях. На площі було небагато людей, майже всі — мої знайомі. Один із них на моє запитання, де Алея і погруддя, чомусь показав мені на вікна будинку, де терміново завершувалися опоряджувальні роботи. Лиш зблизька я розгледів, що у вікнах встановлено дві гранітні плити, на яких викарбуваний напис: “Наші герої” і — 22 прізвища.
У ході церемонії відкриття та освячення присутні дізналися з уст Олександра Челядина, що, виявляється, була відкрита стела героям.
Постає питання: що ж анонсували і що спорудили на площі Героїв? Погруддя, стелу чи таблицю? Ситуація заслуговує пера сатирика і гумориста, тим більше, що прилегла територія не була впорядкована, бетонні сходи — зруйновані. А самі гранітні плити ні формою, ні змістом не нагадують скрижалі, про які йшла мова у виступах владних мужів.
Могло б бути смішно, але, насправді, сумно, бо на плитах викарбувані прізвища видатних людей, шанованих в Україні. Безумовно, вони гідні кращого пошанування у Калуші.
Зрештою, незрозуміло, чому у перелік героїв потрапили ці 22 прізвища, як увіковічнити сотні інших мешканців Калуша і Калущини — борців за волю України? Чи існує ще у місті якась художня рада, що обговорює та приймає подібні “проекти”?
Влада обдурила калушан, бо ні погруддя, ні стели (трьохвимірної вертикальної споруди. — Авт.), ні Алеї слави ми не побачили. Побачили профанацію вшанування Євгена Коновальця і борців за волю України.
Не дивуюся міському голові Ігорю Насалику, що з любові до Калуша перетворив площу Героїв у пивний бар, а тепер прикрасив її двома цвинтарними плитами. Дивуюсь голові Калуської РДА Василю Петріву, досвідченому будівельнику з почуттям стилю і смаку, який “повівся” на цю профанацію. Надіюся, що калуська громадськість цього разу не змовчить, як у випадку з Віталіною Радецькою, та вплине на міську та районну владу, щоб та виправила своє недолуге творіння, гідно вшанувавши українських героїв. А перед калушанами — вибачилася.