Уцентрі міста була побудована Ратуша, навколо якої була квадратна площа, де проводилися торги. Точне місце первісного розташування площі Ринок — невідоме.
У XVII столітті у Калуші був побудований старостинський замок. Це була комплексна забудова, що розташовувалася на території сучасної центральної частини міста у районі нинішніх вулиць Шевченка, Франка, початку Височанки, Ковжуна, можливо, площі Героїв. Цей факт можна обгрунтувати на основі не тільки історичних розвідок, а і за рельєфним розташуванням цих вулиць. Дана частина центру міста розташована на горбі, який, можливо, був зроблений штучно, що може свідчити про наявність у минулому валів. До речі, про них нагадує нам і назва вулиці — Підвальна. Вона походить не від слова “підвал”, а від словосполучення “під валами”. Усі замкові будівлі були пов’язані між собою підземними ходами, залишки яких існували ще до початку ХХ століття. Основні споруди фортифікації були такими: в’їзна брама з оглядовою вежею та приміщеннями для військових, стіна на захід з кам’яним фундаментом і дерев’яним верхом, північна стіна — “паркан” тесаний, критий гонтою, столове приміщення на 8 кімнат, стайня, кухня і комода, резиденція з ганком, друга брама в’їзна та південна стіна ведена плотом. Окрім того, на території замку були церковця та цвинтар.
Замок був знесений наприкінці XVIII століття.
Більш-менш точний вигляд центру міста можна спостерігати, починаючи з кінця XVIII — початку XIX століття.
За описом початку ХІХ століття, у центрі, “за винятком кількох мурованих”, у місті були виключно дерев’яні будинки. Як уже зазначалося, забудова мурованими будинками почалася всередині ХІХ століття. Представники такої архітектури — це 2-3-поверхові будинки на площі Героїв. Ці будинки утворювали квадрат, на якому знаходився ринок, у зв’язку з чим до приходу радянської влади площа називалася Ринковою. Сьогодні залишилося тільки декілька з цих споруд. Найдавнішою з них вважається будинок за адресою: Площа Героїв, 22. Він датується кінцем XVIII століття, і є найдавнішим будинком міста Калуша. Решта будівель комплексу були знесені у 1960-1970-х роках. У той же час на площі був споруджений пам’ятник В.І. Леніну та дошка пошани “соцтруда”, демонтовані у 1990 році. В 1950-х — 1990 рр. площа носила ім’я вождя пролетаріату. В 2005 році почалася ще одна реконструкція площі Героїв (архітектор — Петро Пострильоний). Сучасне будівництво на площі не є реконструкцією.
Варто звернути увагу на будинок №3. Тут у другій половині ХІХ століття була відкрита перша у Калуші аптека. Перша згадка про неї датується 1877 роком. Її історія закінчується на межі 2006-2007 року, коли замість неї з’явився магазин з продажу побутової техніки. Також у даній аптеці до останнього зберігалися окремі екземпляри меблів та посуду першої половини ХХ століття.
На площі Героїв біля будинку під №5 4 листопада 1993 року був встановлений пам’ятний знак членам ОУН, розстріляних у цей день 1943 року німецькими військовими.
Газета “Дзвони Підгір’я” від 06.11.2002 року так описала цю подію: “Минали останні дні 1943 року. Відчуваючи остаточну поразку у другій світовій війні, окупаційна німецько-фашистська влада шаленіла від безпомічності, вбачаючи і в кожному українцеві свого потенційного ворога. Гестапо при найменшій підозрі заарештовувало невинних і без суду та слідства розстрілювало їх.
В одній німецькій установі Калуша працював випускник торговельної школи Євген Крайківський. Полька, яка працювала на сусідньому робочому місці, випадково помітила в нього на столі агітаційну брошуру ОУН, про що доповіда управителеві установи.
Через декілька днів почались арешти серед учнів торговельної школи, а 4 листопада у центрі старої частини Калуша гестапівці розстріляли їх”.
Біля будинку №22 — поворот на невеличку вулицю Григорія Цеглинського (1853-1912) — педагога, засновника українських гімназій у Галичині, засновника Української національно-демократичної партії, посла до австрійського парламенту. На будинку під №3, де жив та працював Григорій Цеглинський, у 2003 році до 150-річчя з дня його народження було відкрито меморіальну дошку видатному діячу Галичини (скульптор — Ігор Семак, архітектор — Петро Макогін).
Ось така історія центральної площі Калуша, яка бачила і радісні, і сумні події міста.