Чому чотири учасники інформаційного ринку (по факту — багатоманітність думок) повинні бути, як про це заявив міський голова, зведені в один “медіахолдинг”? У наш час, коли почути у Калуші альтернативну думку є великою цінністю, намагаються заглушити “Дзвони Підгір’я”, які своїм передзвоном не раз стояли на сторожі пильності калушан. Але про це — детальніше.
Медіахолдинг, запропонований Ігорем Насаликом, мав би стояти на чотирьох китах: трьох калуcьких й одному, що майже викинувся із відчаю на берег обласного центру. Чи можлива холдингова компанія у Калуші і для чого плодити адміністративний персонал управляючої компанії — незрозуміло?
Учасниками так званого холдингу мала б стати Державна студія “Калуське міське телебачення”, директор якого — Віталій Крохта, хоч і відомий минулими глибокими конфліктами із міським головою, але сьогодні є депутатом міськради, членом фракції Української партії, і, ймовірно, його підприємство через посередництво міськради умовно можемо вважати підконтрольним Ігорю Степановичу. В усякому разі депутат Віталій Крохта у відкриту конфронтацію ще раз не піде, хоч і досі є буфером між журналістами і владою. Іншим учасником є КП “Міський інформаційний центр”, який у цьому проекті медіахолдингу більше числиться “для меблів”, хоч міг би дійсно бути корисним для реальної роботи у рекламі на медіа — тут раціональне зерно є, адже одну і ту саму роботу зараз роблять тричі. Сфера реклами для міського голови досить важлива, тим паче — перед виборами. Третій прогнозований учасник, якого запрошують, чи то, вірніше, він сам “проситься”, — газета “Вечірній Івано-Франківськ” — на щирий жаль, “вмираюча” газета, що вже давно перестала регулярно виходити, зате дивно оживає перед виборами. На останніх місцевих виборах вона рясно засяяла політичними та інформаційними матеріалами Ігоря Степановича і його партії. Відомо, що газета обслуговувала потреби партії за невеликі гроші, і потрібна, вочевидь (сподіватимемось, що це не так), тільки для виборів. Цей медіаелемент відіграє роль “розширювача географії” — адже незабаром буде новий “хрестовий похід на Івано-Франківськ”, а ще газета трохи “освячує” визначення згаданого холдингу як “медіахолдингу”.
У цій компанії трохи не вписується газета “Дзвони Підгір’я”, котра може собі дозволити як правдивий аналіз, так і критику навіть більше, ніж КМТ, — зрештою, це невід’ємна частина преси і журналістської професії. Єдина проблема, що в Україні взагалі стоїть перед комунальними ЗМІ, — це розподіл виробничих ролей на адміністративну і творчу групи, змішування яких в одній особі може негативно позначитися на роботі ЗМІ.
Потенційна критика за окремі політичні провали міської влади або просто правдиво викладені факти для Ігоря Насалика можуть бути дуже недоречними. Тому напередодні парламентських виборів та у зв’язку із тим, що “заклеїти рота” або “хірургічно” видалити “Дзвони Підгір’я” не вдасться, ймовірно, було прийнято рішення “заглушити” газету у медіахолдингу і заблокувати редакційну політику трьома голосами проти одного. Для цього “святого діла”, звичайно, знайдуться й аргументи про неефективне управління у тому форматі, у якому воно є, й аргументи про підвищення стандарту роботи самих ЗМІ і навіть — поліпшення матеріально-технічної бази.
Наприклад, Ігор Степанович зумів зробити публічну заяву, що у калуській пресі не побачив аналітики. І це у той час, коли на власній прес-конференції 16 травня цього року визнав, що читає калуські газети, м’яко кажучи, зрідка. Пощастило міському голові, що аналітики наразі не так багато, як би хотілося, бо інакше довелося б присуджувати приз за те, щоб аналітику не писали…
Так чи інакше, обговорення ідеї про “холдинг” буде. Питання — в іншому: чи підійдуть виважено до цього питання самі депутати міськради? Адже, простим підняттям руки, фактично, можна прибрати професійну команду поважної газети, що намагається, не зважаючи на свій комунальний статус, тримати марку незалежної правдивої газети. Те ж саме, до речі, стосується і міського телебачення, яке також може бути заблокованим у веденні своєї самостійної та незалежної редакційної політики за умови створення такого холдингу. Залежить від того, хто буде кермувати і хто кого — поганяти... Про це Віталій Крохта, не зважаючи на свій депутатський значок, також мав би знати. А ще, якщо куратором цього медіахолдингу знову когось запросять із “знаних спеціалістів”, як це було із Віталіною Радецькою (за поведінку якої мер міста досі не вибачився перед калушанами — мабуть, це нижче від його гідності), то будемо мати у місті “незалежне інформаційне поле” — життєдайний грунт для одного відомого і вже озвученого кандидата до Верховної Ради України від Калуша.
Створення такої холдингової компанії, насправді, не дасть можливості “оптимізувати” штат жодного з учасників (якщо слово “холдинг” Ігор Степанович розуміє правильно), адже холдинг як юридична особа є власником інших юридичних осіб або переважних часток у статутних фондах інших компаній. Усе одно газета (юридична особа) повинна мати керівника та бухгалтера (те ж стосується і телебачення). Утрата “Дзвонами” статусу юридичної особи і набуття організаційно-правової форми простого підрозділу одного із господарюючих суб’єктів — учасників холдингу, фактично, є ліквідацією газети! Це не є однозначним позитивним чи економним рішенням, тому слід добре зважити ризики та перестороги, щоб не перетворити Калуш у маленьку Білорусь…