— Пане Віталію, скажіть, PolitClub — що це для Вас і що це для Івано-Франківщини?
— Це громадський проект, який ми започаткували саме як проект, створений нещодавно утвореною Агенцією аналітики Віталія Портнікова. Це якраз була ідея створити організацію, яка буде пропагандистом громадянської активності, яка буде вести діалог — не віртуальний — з активними людьми, яка буде намагатися об’єднати людей, зацікавлених у тому, щоб суспільство розвивалося — не на словах, не на гаслах, не на якихось мітингових площадках, а у царині саме громадянської активності.
— Яка основна мета: поставити запитання чи, скоріше, знайти на них відповіді?
— Знайти відповіді. Але для того, щоб знайти відповіді, треба поставити запитання. Пошук відповіді на запитання не може бути легким і простим. Ми от звикли до досить простих відповідей на складні запитання. А це є міфи. А мені здається, думаю що і ви побачили по атмосфері цієї зустрічі, що люди не так легко можуть це зробити: коли починається пошук відповідей — не так легко їх знайти. Але відповідь відшукається, якщо люди будуть продовжувати дискусію. Люди шукають однодумців, вони спілкуються — і щось викристалізовується. От під час зустрічі ви почули оцю бізнес-леді із Сєвєродонецька (Рімма Білоцерківська виходила із учасниками дискусії на скайп-зв’язок. — Авт.), — це важливий момент для підприємців Франківщини. Це може бути прикладом того, що можна відстоювати свої права. У тих східних регіонах, здається, все задавлено, все ніби бетон. Але ж ні! Люди там готові виходити з такими ініціативами, які є досить небезпечними для олігархічного чиновництва. Мені здалось, що це могло б бути таким серйозним заходом по всій Україні. Якщо би це були реальні рухомі дії, то багато що змінилося б.
— Скажіть, чи Ви почули на сьогоднішній зустрічі якусь цікаву ідею, нову, свіжу або ж якусь незвичну? Чи можна сформулювати якісь попередні висновки з почутого?
— Я побачив, що вже навіть галицькі політики готові говорити про компроміс. І вони усвідомлюють: країну можна врятувати тільки шляхом компромісу між різними регіонами і різними свідомостями. Це дуже важливо, тому що Галичина завжди була осередком безкомпромісного сприйняття своєї позиції. І це заважало навіть тим, хто був серйозним прихильником тих процесів, які розвивалися у цьому регіоні. Я теж вважаю, що пошук розуміння — саме у компромісі. Я — киянин, у мене є досить давні черкаські і житомирські корені. Я собі досить непогано уявляю центральну Україну з її непохитною вірою у власні цінності. Але я також розумію, що вона має розвиватися у сучасному вимірі. Без сучасних рішень не може бути нормального розвитку країни. І оця сучасність, як не дивно, — різна на сході і на заході. Якщо ці дві сучасності віднайдуть компроміс — це і буде підняттям центру України.
— За результатами отаких подібних поїздок у регіони чи плануєте Ви поглибитися у регіонах, приїхати у крупні районні центри, можливо, й у центри ймовірних виборчих округів?
— Звісно, проект має розвиватися. Це взагалі є першим регіональним засіданням. Було всього два засідання PolitClub-у у Києві. Треба проводити знайомство в аудиторіях різних регіонів, треба говорити у містах-мільйонниках: Львові, Харкові, Дніпропетровську та інших, а потім вже думати і про менші міста. Я вважаю, що є міста, у яких варто проводити такі засідання вже навіть сьогодні. Це, наприклад, в Острозі, там, де є студентське середовище, або у Кривому Розі — великому промисловому центрі. Але для того, щоб таке робити, потрібно все ж таки спочатку піти по регіональних і великих районних центрах. І ще є один момент: усе залежить не тільки від мого бажання — має бути ініціатива, так би мовити, знизу, тому що я не хочу нав’язувати людям проект. Я ж відгукнувся на таку ідею і приїхав в Івано-Франківськ. Хоч і кажуть, що засідання PolitClub-у слід було робити спочатку у Львові, а вже потім — в Івано-Франківську. Але, коли буде львівська ініціатива, — ми на неї також відгукнемося.
— Тобто, громадськість може запросити Віталія Портнікова і PolitClub до себе?
— Звичайно! Я ж не приїжджаю на “творчі вечори”, як ви бачите. Тут не був творчий вечір — я тут говорив менше за всіх інших учасників. Можна запросити те, що умовно називається “формат”. І можна його зробити у себе, якщо є зацікавленість. Але це все залежить від бажання людей збиратися і говорити. Я не можу нав’язати бажання говорити і думати, але певен, що такий запит завжди існує у суспільстві.
— Дякю Вам за розмову, нехай щастить!