Один день дільничного майора Гриника

У селах після сільського голови та секретаря сільради, напевне, наступним по значущості представником влади є дільничний інспектор. До нього звертаються у випадку сімейних сварок, він має бути першим на місці подій, коли в селі стається будь-який злочин. «Репортер» поїздив селами Калущини з дільничним Володимиром Гриником і відчув цю роботу зсередини.
Переглядів: 442

Зранку прибуваємо до Калуського райвідділу. На четвертому поверсі знаходиться робочий кабінет Володимира Гриника, 36-річного чоловіка у міліцейському бушлаті та з «вічною» папкою паперів у руці. У серпні йому присвоїли звання майора міліції. Це старший дільничий Войнилівської адміністративної зони, куди входять чотири дільниці. Разом з ним тут працюють ще троє дільничних.
О дев’ятій ранку майор Гриник отримує інформацію про дзвінки чи виклики, зареєстровані за ніч на його дільниці. Після цього вирушає на місце подій. Ми сідаємо до сірого непримітного ВАЗ-21093 та їдемо в район. За кермом нашої «дев’ятки» – 29-річний Тарас Лосик. Він працює в міліції шість років, а дільничним – лише третій тиждень. До цього служив у спецпідрозділі судової міліції «Грифон», потім водієм у конвої. Зараз – на стажуванні, переймає досвід у старшого колеги.
Дорогою Гриник трохи розповідає про себе. Родом він з Калуша, у міліції вже дев’ять років. До цього працював на виробництві каустичної соди заводу «Оріана», а в листопаді 2002 року йому запропонували піти в міліцію, де саме проводили набір. Весь цей час він працює у службі дільничних інспекторів. Починав у Калуші, потім три роки був у Галичі, останні роки знову працює в Калуському районі.
«Здебільшого маю справу з хуліганством чи сімейними сварками. Але часом люди не розуміють, що деякі справи не відносяться до компетенції міліції, наприклад, земельні конфлікти – межі, дерева чи огорожі, – розповідає дорогою Володимир Гриник. – Вони часто у таких випадках звертаються до дільничного. І реагувати треба. Тому їдеш до села, йдеш на місце разом із працівниками сільради та землевпорядниками. Якщо під час конфлікту все ж було порушення громадського порядку, то реєструємо хуліганство та притягаємо винних до відповідальності. А людям рекомендуємо звертатися до суду».
Крім звернень громадян, до роботи дільничного входить і так звана профілактика. «Ми перевіряємо, як живуть раніше судимі чи ті, хто засуджений до умовного терміну, – продовжує Гриник. – Навідуємося до сімейних дебоширів, які два й більше разів потрапляли до поля зору міліції. Серед них є особлива категорія – це ті, хто за рішенням суду вже відсиділи кілька діб адмінарешту».
«То за що ви побили свою колишню співмешканку?», – запитує дебошира Володимир Гриник

Села хочуть міліції
Тим часом ми в’їжджаємо на територію дільниці. Попри дорогу таблиця: «Дану дільницю обслуговує дільничий інспектор міліції Гриник Володимир Миколайович». Тут же вказаний номер його мобільного.
Основна дільниця Гриника – сільські ради Студінка (села Студінка і Середній Бабин, загалом – 612 дворів) і Перевозиця (чотири села: Кудлатівка, Слобідка, Павликівка і Перевозиця, 666 дворів). Робочий день ненормований і здебільшого залежить від кількості звернень. Протягом дня інспектору не вдається об’їхати всі свої села, але він намагається раз на два-три дні побувати у кожному.
Тієї ночі з дільниці надійшов один дзвінок про хуліганство у селищі міського типу Войнилів. Дорогою до місця нічної пригоди ми заїжджаємо до згаданих сільрад.
«З нашим дільничим працюємо дуже тісно, – каже секретар Студінської сільради Віра Андрусів. – Він завжди реагує на наші звернення, де б не був на той момент. З іншого боку, якби бюджет дозволяв утримувати посаду на кшталт шерифа, ми б її обов’язково ввели до штату».
Як каже секретар сільради, коли тут свято, дільничний завжди поруч. Празники в селах – окрема тема. Майор Гриник знає, що у дні державних чи релігійних свят, коли по селах відбуваються дискотеки чи масові гуляння, до райвідділу надходить не одне звернення.
«Молодь нині неконтрольована, і дуже часто дозволяє собі забагато, тому у такі дні може бути і три-чотири дзвінки з дільниці, – каже міліціонер. – Раніше було ще важче, бо траплялися масові бійки «село на село». Остання була у Студінці у 2005 році. Тоді ми порушили кримінальну справу, після цього маємо з тим спокій».
«Дільничні в нас часто мінялися, не встигали навіть запам’ятовувати, як звати, а Володимир Гриник працює серед них найдовше, – каже Марія Ладовська, секретар Перевозицької сільради. – Він знає практично усіх людей в наших селах. Але ми думаємо, що найкраще, аби у кожній сільраді був свій дільничний. Бо часом можемо дзвонити йому вже під вечір, а він на той час буває далеко… Колись у селах були дільничні, вони мали опорні пункти, але нині на це немає грошей. Думаю, якби міліціонер був постійно на місці, злочинів було б менше».
Наразі в кожній сільраді Володимир Гриник має громадського помічника. Так, у Войнилові працюють Іван Винник та Володимир Урсул. Ці люди мають спеціальні посвідчення та допомагають майору.

Горе-кавалер
Вирушаємо до Войнилова, де дівчину побив її колишній хлопець. Місцевим міліціонерам цей чоловік вже добре відомий. Він і раніше фігурував у їхніх звітах, коли побив свою колишню співмешканку та коли його піймали п’яним за кермом.
Володимир Гриник опитує Ірину (імена фігурантів справи змінені – Авт.), потерпілу 22-річну світловолосу дівчину, яка ще не встигла змити вчорашню косметику, – вночі вона майже не спала. Правоохоронець одразу записує її розповідь. Про те, що сталося вночі, дівчина розповідає навперебій зі своєю мамою. «Близько другої години ночі до нас прийшов Михайло. Деякий час він у нас жив, допомагав у господарці, – каже Ірина. – Але він любить випити, ніде не працює, тож ми його прогнали. Цього разу він знову був напідпитку і почав вимагати, щоб ми знову були разом».
Природно, що в такий час у жінок не було особливого бажання з’ясовувати стосунки, тому вони попросили його забиратися геть. Хлопець у відповідь штовхнув свою колишню кохану так, що та вдарилася об стіл і розбила собі голову. Потім облаяв її маму, а вийшовши на двір, ще й розбив їм вікно.
Закінчивши розповідь, Ірина пішла до сусідів кликати хулігана на спілкування з міліцією, а ми тим часом відправляємося оглядати місце події – скло у вікні дійсно розбите недавно.
Незабаром приходить горе-кавалер: 27-річний чоловік у джинсах і спортивній куртці з яблуком у руці. Видно, що спілкується з міліцією вже не вперше. Геть не переживає. Говорячи, смачно та поволі їсть своє яблуко. Звісно, у тому, що сталося, дебошир звинувачує обох жінок, мовляв, раніше він тут жив, у всьому їм допомагав, а тепер вони йому просто показали на двері. Тому й образився.
Володимир Гриник записав і його пояснення. Тарас Лосик склав на порушника адмінпротокол. Протягом 15 днів він має заплатити штраф. Міліціонери попередили хулігана, якщо той проштрафиться хоча би ще раз, покарання буде значно жорсткіше – він може сісти за ґрати.
Вирушаємо назад до Калуського райвідділу. Дорогою Володимиру Гринику телефонує чоловік зі Студінки, в якого трохи раніше з дому викрали значну суму грошей. Майор розповідає йому, на якій стадії розслідування.
У райвідділі чекає паперова робота. Потрібно опрацювати зібрані документи та видати постанову, яка погоджується з районним прокурором та затверджується начальником райвідділу. За словами Гриника, цього разу у порушенні кримінальної справи відмовлять, бо сума збитків є недостатньою. Копію постанови видадуть постраждалій заявниці, їй рекомендують звернутися до суду.
«У мене ніколи не було бажання повністю перейти на кабінетну роботу, – говорить Володимир Гриник. – Я звик працювати з людьми. Зрештою, робота дільничного теж пов’язана з паперами, адже опитування свідків треба уважно записувати, потім оформляти протоколи, видавати постанови та відповіді на звернення. Але все одно щодня ми їздимо по селах, знайомимося та спілкуємося з мешканцями. Напевне, це вже звичка».