Отже, документ визначає, що «оптимальною територіальною основою місцевого самоврядування базового рівня є територія, на якій забезпечується 15-20 хвилинна доступність будь-якого мешканця до послуг. Це може бути забезпечено в межах 20-кілометрової відстані до адміністративного центру територіальної громади». Проект реформи передбачає, що найменшою територіальною організацією може бути поселення з кількістю мешканців понад 50 осіб, а райони можуть утворюватися у межах 10-20 спроможних територіальних громад. При цьому сам термін «спроможність» ніде не окреслений, але, ймовірно, мається на увазі повноцінна соціальна інфраструктура: школа, дитсадок, ФАП, будинок культури, будинок дільничного міліціонера, резиденція священика. У зв’язку із цим, ліквідація у нинішньому Калуському районі сільських ФАПів та інших елементів і необхідних атрибутів «спроможності» буде значити, що кількість сіл (територіальних одиниць), об’єднаних в одну «спроможну громаду» на базі котрогось із великих сіл, може бути достатньо великою. А це, у свою чергу, значить, що новий Калуський район цілком може поглинути ще кілька районів, не перевищуючи при цьому запропоновану кількість «спроможних громад».
Оскільки Калуш домінує у західній частині області, то Долина, Рожнятів, Болехів, Галич і Рогатин можуть втратити свій нинішній статус і стати «центрами територіальних громад», як це пропонується в Адміністрації Президента. З іншого боку, звичайно, слід укрупнювати адміністративні одиниці, бо маємо в області багато сіл з дуже малою кількістю жителів. Є навіть села з кількістю нуль жителів.
Якщо подивитися на сучасну карту Калуського району, то новими «спроможними громадами» у новому Калуському районі можуть стати такі населені пункти, як Войнилів, Верхня, Голинь, Новиця, Боднарів — всього п’ять центрів. Можливо, звичайно, і деякі варіації. Але, фактично, ці села стануть центрами територіальних громад, що об’єднають довкола себе всіх решта. Інфраструктура центрів — лікувальні, освітні, культурні та інші заклади, машинотракторні станції, виробництва і заклади сервісу — будуть розвиватися, а у селах, що матимуть звичайний статус територіальної одиниці, може і занепадатимуть, але активно розвиватися — не будуть. Частина сіл, що зараз ще володіє значними економічними надіями (а це — Негівці, Томашівці, Копанки, Тужилів, Кадобна, Вістова, Добровляни, Кропивник. — Авт.), скоріш за все, втрачатимуть позиції.
Новий Калуський район, імовірно, включить у себе нові центри територіальних громад сусідніх районів: Болехів, Витвицю, Вигоду, Долину, Брошнів-Осаду, Рожнятів, Перегінськ, Рогатин, Букачівці, Бурштин, Галич. Серед пропозицій до нової адмінреформи є йі такі, що дозволяють змінити межі областей, якщо це необхідно для логістичної організації нових районів. Тому озвучене міським головою Ігорем Насаликом побажання щодо включення у склад нового району інших районів із сусідніх областей цілком вписується в концепцію нової адміністративної реформи. Так, новий Калуський район, імовірно, міг би ще включити додатково кілька центрів територіальних громад: Ходорів, Журавно, Жидачів, Дашаву і Моршин, — таким чином, об’єднавши 21 «спроможну громаду».
Чи стане проведення адміністративної реформи за таким сценарієм вигідним для Калуша? Відповідь на це питання перебуває у калькуляторі: слід обчислити ті можливості, котрі відкриваються при доступі до ресурсів наших сьогоднішніх сусідів, а це — ліс, газ, мінеральна вода, родючі землі і поклади корисних копалин. Крім нових ресурсних можливостей, слід і визначити видатки на утримання такого великого господарства. При цьому, за умов діючої схеми фінансування, сплати податків і бюджетоутворення, утримувати таку «махіну» сьогодні неможливо. Якщо гроші і надалі не залишатимуться на місцях — така адмінреформи призведе до краху регіону, де новий Калуський район буде своєрідною ресурсною колонією Києва.
Якщо ж все буде йти у нормальному режимі, то, фактично, перетворення району можна буде описати так: місто Калуш стрімко багатітиме і ростиме; центри територіальних громад будуть розвиватися, як і розвиваються; інші села, особливо малі, — поволі перетворюватимуться на хутори, аж до повного вимирання. При такому розвитку подій не важко спрогнозувати, як калушани будуть оцінювати адміністративну реформу. Окремої уваги заслуговуватиме скорочення управлінських та адміністративних кадрів у новому районі, що буде підлим і жорстоким та йтиме у дусі телевізійного шоу «Останній герой».
Тут заради справедливості варто зазначити й інше: якщо темпи приросту населення залишатимуться такими, як вони є зараз, то до 2050 року нас в Україні може залишитися всього 17-20 мільйонів. Тоді настане потреба у новій адміністративній реформі, і нова Івано-Франківська область складатиметься із двох районів: Івано-Франківського і Коломийського. Але то так, прогноз. Або ж до нас приїдуть браття китайці, вдягнуть вишиванки, виберуть свого мера, засіють наші поля, відновлять вимерлі села і піднімуть нам демографічні показники… У такому разі Калуш стане ще багатший.
ОДА не бажають власної смерті
Попри всі бажання реформувати країну, обласні адміністрації, подаючи пропозиції в Адміністрацію Президента, чомусь не внесли пропозицію ліквідувати ті самі адміністрації. Бо ж, якщо йти за реформаторською логікою: є рада як представницький орган і виконком як виконавчий орган — для чого ще якусь адміністрацію? При Калуській міській раді є виконком, котрий приймає господарські та управлінські рішення, чому тоді при обласній раді не може бути якогось виконкому?
Справа у тому, що Адміністрація Президента не бажає випускати з рук контроль над регіонами. Адже сьогодні реальна влада знаходиться в ОДА: там пишуться проекти бюджетів; там робляться подання; там приймаються кадрові рішення; там, фактично, виконується робота. А слухняні ради тільки «одобряють» всі «покращення», піднімаючи чемно депутатські чисті руки. Сільські голови та мери міст, фактично, не мають можливість ефективно управляти, бо не мають у руках ні реальної влади, ні грошей.
Модель місцевого самоврядування має бути така, щоб можливість ефективно управляти активами громади була завжди, незалежно від того, чи мером є Сушко, Різник чи Насалик, чи хтось інший. Незалежно від того, у яких стосунках мер із обласним керівництвом чи київськими високопосадовцями. Якщо ж ми, калушани, навпаки, підтримуємо того, хто ставить у залежність життя міста від свого настрою чи своїх відносин з іншими державними чиновниками, — хіба ми не сприяємо розвитку корупційних зв’язків у країні, де домовленості стають вище законів та інтересів народу?
Будь-хто із талановитих менеджерів, навіть, якщо він ніколи не пив коньяк з Прем’єром у Кабміні, зможе ефективно керувати містом, якщо працюватиме справедливий закон, а не дерибан бюджету на відкатній основі. Уся повнота влади і вся скарбниця мають бути у мерів, –— саме тоді ці управлінці нестимуть на собі всю відповідальність. А чи це буде слава, чи ганьба — питання професіоналізму обраної особи.
Калуш має виробити власну позицію
Серед пропозицій, що стосуються адміністративної реформи, також є скорочення кількості депутатів у радах місцевих громад: при чисельності жителів громади від 1 до 3 тисяч пропонується 8-10 депутатів (сьогодні — 16-26); від 3 до 5 тисяч — 10-15 (сьогодні – 20-30 депутатів), з розрахунку один мандат на 300 мешканців. У громадах з чисельністю жителів від 5 до 20 тисяч рада має складатися від 15 до 25 депутатів (сьогодні — 30-36). Загальний склад ради при чисельності жителів громади від 20 до 50 тисяч має становити до від 25 до 30 депутатів (сьогодні — 30-46); від 50 до 100 тисяч — 30-35 депутатів (сьогодні — 36-50); від 100 до 250 тисяч — 35-40 депутатів (сьогодні – 40-60); від 250 до 500 тисяч — 40-45 депутатів (сьогодні — 50-76); від 500 тисяч до 1 мільйона — 45-50 депутатів (сьогодні — 60-90); від 1 до 2 мільйонів 50-55 депутатів (сьогодні — 76-120); понад 2 мільйони — 55-60 депутатів (сьогодні — 76-150).
Така пропозиція є досить раціональною, зважаючи на економію утримання апарату, копіювання та інші технічні речі, а особливо — на політичну складову, адже значна кількість депутатів впливає на громіздкість ради, спосіб прийняття рішень, наявність кворуму та участь у комісіях. Якщо брати реалістично, то у межах конкретного села, району, області не так багато професійних людей, котрі можуть і головне — хочуть ефективно працювати на громадських засадах. Адже за свою роботу депутати місцевих рад зарплати не отримують.
Скорочення кількості депутатів тягне за собою інше питання — пропорційне представництво громад у радах, особливо, якщо мова йде про районну чи обласну ради. Серед пропозицій до реформування місцевого самоврядування є також і такі, що передбачають закріплення у законодавстві механізму відкликання депутатів та сільських, селищних і міських голів, у тому числі — і за ініціативи групи виборців. Також серед пропозицій є такі, що стосуються розширення юрисдикції територіальних громад, збільшення ролі самоврядності громади, у тому числі — і при формуванні комунальних тарифів для населення, ведення дозвільної та господарської діяльності. До таких нововведень, наприклад, належить пропозиція «надати органам місцевого, регіонального самоврядування право звертатися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, які стосуються місцевого і регіонального самоврядування, захисту прав та інтересів територіальних громад, спільнот».
Серед виборчих новел у проекті адміністративної реформи є пропозиції, щоб депутати місцевої ради обиралися виключно по мажоритарних одномандатних округах. При цьому право висування кандидатів надається не тільки політичним партіям, але і громадським організаціям, трудовим колективам, зібранням виборців. При цьому самовисування має бути збережено. Є також пропозиції закріпити виборчі округи без зміни для всіх виборів та референдумів.
Серед тих пропозицій, що надійшли до Адміністрації Президента є і ряд суто політичних, неефективних та вузькорегіональних. Свою оцінку цьому проекту міг би поставити кожен, ознайомившись із проектом реформи. Було б непогано, якби хоч на офіційній Інтернет-сторінці міста Калуш був розміщений даний документ, щоб кожен охочий зміг побачити найближчі перспективи на 40-50 років. Після такої презентації широке громадське обговорення дало б можливість міській владі почути позицію громадян Калуша і сформулювати свою власну думку на адміністративну реформу. Міська рада навіть могла б виробити свої власні пропозиції, адже окремі ради так і зробили. Якщо Калуш зможе сформулювати конструктивні ,ефективні та реальні пропозиції, що могли б бути зреалізовані на загальнодержавному рівні, то Україна калушанам ще б подякувала: і за реформу, і за економію, і за врятовані села.