Оксана ПІЛЯНСЬКА, журналіст
Як повідомив “Вікнам” голова об’єднаного профспілкового комітету працівників медичних установ Калуського району Артур Дмитришин, 6 березня відбулися збори колективу медичних працівників, на якому було прийняте рішення про проведення страйку. Зборам передувало засідання об’єднаного профспілкового комітету, на якому було задекларовано: всі доступні методи у боротьбі за свої гроші медичні працівники вичерпали. Тому розв’язання цього питання довірили волі колективу районної лікарні. А на зборах медики вирішили: страйку — бути.
— Збори трудового колективу відбулися минулого тижня. Медичні працівники вирішили почекати ще 15 днів (починаючи з понеділка. — Авт.), — резюмував Артур Дмитришин. — Якщо впродовж цього часу не буде виплачена заробітна плата, то 27 березня ми розпочинаємо страйк. Був створений страйковий комітет, і ми вже підготувати відповідні звернення до міської, районної та обласної влади, обласної прокуратури та Івано-Франківського відділу національної служби посередництва та примирення. Звертатимемося також і до ЗМІ.
Причина такого відчайдушного кроку — невиплата заробітної плати медикам Войнилівської лікарні та лікарні на вул. Каракая за грудень минулого року. Загальна сума боргу — приблизно півмільйона гривень. “Сюрприз” напередодні новорічно-різдвяних свят у вигляді відсутності зарплати отримали також і медики ФАПів та амбулаторій. Щоправда, у лютому спеціалісти сільської медицини свої зароблені кошти отримали.
— Спільна комісія у складі спеціалістів із обласної інспекції охорони праці та обласного профспілкового комітету здійснила перевірку виплати заробітної плати у Калуській ЦРЛ, — стверджує Артур Дмитришин. — Протокол про відповідне правопорушення був переданий до суду. Проте, згідно із постановою Калуського міськрайонного суду від 31 січня, медики свою зарплату вже отримали. Хоча — із запізненням. Зважаючи на таку дивну постанову, колектив медичних працівників вирішив звертатися до суду через страйковий комітет.
Найімовірніше, акція протесту виглядатиме так: тільки ургентна медична допомога і 1-2 лікарі на прийомі — замість звичного комплекту фахівців різних профілів. Очевидно, що про повноцінну медичну допомогу не йтиметься.
Знайти винного
Складається враження, що саме у таку гру бавиться міська та районна влада, замість того, щоб домовитися та вирішити проблему. Медикам від цього не легше. А пацієнтам — тим паче. Наслідки страйкових процесів відчують на собі, насамперед, мешканці району, які є пацієнтами Калуської районної лікарні та Войнилівської поліклініки.
Нагадаємо, що підгрунтям проблеми стало непорозуміння міської та районної влади щодо коштів на утримання спільної медицини. Так, місто та район щорічно укладають угоду про передачу трансферту на фінансування медицини. Торік район свою частку передавав у ручному режимі і наприкінці року недофінансував 650 тис. гривень. Цьогоріч із районного бюджету надійшло близько 70 тис. гривень, за рахунок яких і була “закрита” заробітна плата по сільських закладах охорони здоров’я. Проте левова частина боргу і досі “висить”, і її майбутнє поки що — досить туманне.
За словами в. о. заступника міського голови Василя Турчина, міська влада звернулася із позовом до суду і 7 березня Калуський міськрайонний суд задовольнив вимоги міста. Уже з 12 березня судове рішення вступить у дію, і з районного бюджету мала би бути стягнена відповідна сума коштів. Для району, у якого навіть на заробітну плату на цілий рік не вистачає, це — вагома проблема. Тим більше, що районна влада не визнає за собою невиконаних фінансових зобов’язань. За словами голови Калуської РДА Василя Петріва, минулого року районна влада перерахувала свою частку на фінансування спільної медицини сповна. А це — більше, ніж 25 млн. гривень. Недофінансування справді є. Але вони співпадають із тією сумою, яку заборгувало місто району.
— Торік місто мало повернути до районного бюджету податок із доходів фізичних осіб Калуської районної лікарні, — стверджує Василь Петрів. — Упродовж року до районного бюджету ці кошти так і не надійшли. А це — 650 тис. гривень. Якби ми цей податок не включили до бази оподаткування, то дотація вирівнювання з Державного бюджету для Калуського району була б більшою. Наприкінці року районний бюджет не виконав цю частину плану, тому, відповідно, і не міг профінансувати свій обов’язок перед містом. Між тим, повернення податку із доходів фізичних осіб не тільки прописане в угоді між містом та районом. Згідно із Бюджетним кодексом, до закінчення року податок із доходів фізичних осіб районної лікарні мав сплачуватися за місцем попередньої реєстрації — тобто, до районного бюджету. До речі, щодо боргу, то платіжне доручення на 650 тис. гривень наприкінці минулого року було передано до Держказначейства. Як тільки із Державного бюджету нам надійшло 70 тис. гривень, ми їх одразу перерахували місту.
До 2009 року податок із доходів фізичних осіб Калуської районної лікарні надходив до міського бюджету. А впродовж 2009-2010 років ці гроші отримував район, оскільки відбувся поділ медицини, і районна лікарня та сільські заклади охорони здоров’я залишилася на фінансуванні районного бюджету. Буквально в останній день 2010 року між міською та районною радами була укладена угода, згідно із якою “Калуська районна рада передає, а міська — приймає міжбюджетний трансферт на утримання і фінансування медичних закладів міста та району у 2011 році, розмір якого становить 100% від величини загальних бюджетних призначень”. Фактично, вся медицина відійшла у підпорядкування міста. 10 січня 2011 року між містом та районом була укладена додаткова угода, згідно із якою кошти, сплачені як податок із доходів фізичних осіб (працівників реорганізованих закладів охорони здоров’я), мали перераховуватися у сільський та селищний бюджети. Зі свого боку, районна рада мала передати на баланс Калуської ЦРЛ котельню стаціонару, яка була збудована за кошти районного бюджету. Обидві сторони своїх зобов’язань не виконали. Загалом, у додатковій угоді не виписано окремим пунктом про податок із доходів фізичних осіб районної лікарні. За деякою інформацією, хоча фактичною адресою лікарні є вул. Каракая, 25, юридично вона розташована у селищі Войнилові. Проте, навряд чи додаткову угоду можна розглядати як юридичний документ. Скоріше — як жест доброї волі кожної зі сторін, який, як з’ясувалося, не є обов’язковим до виконання. Як би там не було, торік податок із доходів медичних працівників ФАПів та амбулаторій надходив до сільських бюджетів, а от податок із доходів медичних працівників райлікарні поповнив міський бюджет. І місто з грошима розлучитися не забажало, не зважаючи на жодні додаткові угоди і домовленості. Район же ці кошти включив до своїх надходжень, і їх — не отримав. Крайніми виявилися медики.
Ці правові колізії ніяк не полегшують життя медичного колективу. Попри те, що місто виграло суд, район подав зустрічний позов, який, проте, розглядається як окреме судове провадження. Крім того, юристи Калуської РДА готують апеляційну скаргу на рішення Калуського міськрайонного суду. Тому очевидно, що судова тяганина триватиме значно довше, ніж два тижні, які медичні працівники відвели владі для вирішення міжусобних питань. Вочевидь, страйк таки відбудеться. Але питання — в іншому: чи матиме акція результат? Тихий мітинг районних медиків міській владі особливо не заважатиме, а районна до процесів у медицині зараз має тільки опосередкований стосунок. Адже цьогоріч місту із районом навіть посваритися немає за що: трансферт на утримання спільної медицини перераховується автоматично через Кабмін, податок із доходів фізичних осіб уже повністю і без претензій із боку району відраховується до міського бюджету. Єдиним дієвим механізмом може стати судовий позов медичного колективу. У разі позитивного вердикту кошти на заробітну плату, ймовірно, будуть стягнуті з бюджету (міського чи районного) примусово. Тоді міській і районній владі залишиться, нарешті, розібратися: за чий же все ж таки рахунок лікарі отримали свою зарплату?
