Рай для обраних

Попри технологічний прогрес, сучасна людина нині перебуває у постійному духовному пошуку. Часто цікавість приводить її до різних небезпечних структур, які створюються, насамперед, із метою наживи та задоволення амбіцій їхніх лідерів. Як не потрапити на гачок? “Вікна” побували на зібранні у Калуші, де проводилися сеанси “дивовижних зцілень”. Проконсультувавшися з фахівцями із релігієзнавства та спеціалістами правоохоронних структур, “Вікна” зробили власні висновки.
Переглядів: 413
Релігійні організації мають право не платити податки з усіх фінансових і майнових пожертв

“То якась церква”, — відповідає “Вікнам” працівник “Мінералу” п. Алла на запитання про те, хто саме проводитиме сеанси зцілення. Біля неї — чоловік. “Нащо це вам?” — реагує на спробу “Вікон” отримати “рекламку” про захід. Забираємо рекламну продукцію, доклавши трохи зусиль. Й одразу прямуємо до “Мінералу”.
При вході, на столику, розкладені книги. У залі — мінімум відвідувачів. На початку, здається, навіть менше, ніж тих, хто приїхав. Проте, згодом зал потроху наповнюється. Візуально приїжджі не створюють позитивної картини. На руках — наколки, дуже худі або ж навпаки — незле накачані, гнилі зуби, чи їхня відсутність, попри широкі відкриті усмішки.
У залі — аудиторія різноманітна: люди старшого віку, молоді дівчата, жінка із дитиною, цигани, у яких — також дитина, щоправда, дуже маленька, приблизно річна. Захід розпочинається привітанням і піснями. Молода дівчина просить присутніх, за бажанням і по змозі, піднятися, щоб разом із ними принести хвалу Богу. Зауважуємо, що більшість у залі піднялася. Крім “головного героя”, якого вираховуємо інтуїтивно. Щоправда, через деякий час піднімається і він.
Тим часом, усім присутнім у залі роздають листочки. На них кожен має написати свою проблему, за вирішення якої обіцяють молитися впродовж місяця, ім’я та номер телефону. “А номер телефону для чого?”, — цікавляться “Вікна”. За кілька тижнів обіцяють до кожного задзвонити і поцікавитися, чи вирішилася проблема. “А якщо вирішилася?” — питаємо. “Тоді знатимете, що є Бог живий”. Тільки для чого комусь знати особисті телефонні номери? Адже на рекламці є контактні номери, хто захоче — зателефонує. Листочки, натомість, ретельно збирають у синє пластикове відро.
— Я — Саша, калушанин, живу на вул. Хіміків. Багато років вживав наркотики. Мені залишилося жити 3 місяці, лікарі поставили на мені хрест. Але вже 3 роки я не “колюся”. Моя дружина померла від наркотиків, у неї був вибір — померти чи прийти до Бога. Вона вибрала смерть.
Таких життєвих однотипних історій було кілька. Усі — однієї тематики: жив, коловся, сидів, туберкульоз, СНІД, гепатити В і С, повірив і зцілився.
Далі розпочалася проповідь, яка тривала близько двох годин. Високий повнуватий чоловік — Дмитро Макаренко — хриплуватим голосом розповідав про Бога. Текст — досить примітивного рівня, хоча і легкодоступний (на кшталт “Бог же не поселил Адама на мусорке, он поселил его у райском саду”, “Бог не поставил в райском саду аптеку и не сказал: если ти заболел, Адам, пойди и купи себе трамадол”. — Авт.). Проповідь переривалася постійними вигуками “Амінь”. Як пояснив згодом Дмитро Макаренко, це слово просто означає згоду зі сказаним і його може вимовляти кожен у залі. Згодом Дмитро Макаренко приступив до другого етапу — покликав усіх присутніх у залі до сцени “для спасіння”.
— А ви, дівчино, впевнені, що спасенні? Ні? Ідіть сюди. А Ви? — звернувся він до чоловіка. — Так, Бог є всюди, але спасаються лише тут.
Після кількахвилинного наполягання Дмитро Макаренко облишив чоловіка, а ті, що прийшли до сцени, спільно помолилися. Потім проповідник повідомив, що у Калуші замість себе залишає пастора, який і проводитиме служіння.
Загалом, можливо, ситуація не виглядала б такою дивною, якби спочатку присутнім пояснили: хто, чого, з якою метою, і дали право вибору. “Чому Ви сюди прийшли?”, — запитали “Вікна” у літньої калушанки. “Сама не знаю. Думала, тут буде якийсь лікар зцілювати”. Зрештою, рекламна продукція про захід нічого не говорила про спільні молитви та організацію нової церкви. Три ключові слова: служіння, зцілення та чудеса, картинки, які запевняють у тому, що люди покидають інвалідні візки — з цього було незрозуміло, якого спрямування даний захід.
Найтерплячіші дочекалися й обіцяного у рекламі — зцілення та чудес. Дмитро Макаренко попросив зголоситися тих, у кого проблеми із зором, слухом, хребтом. Після цього він ставив руку на проблемне місце й усі разом молилися.

Диво чи маніпуляція?
Християнська місія “Нове покоління” — саме так називається організація, яку очолює Дмитро Макаренко. За одними даними це — громадська організація, за іншими — релігійна. На сайтах зазначено, що зареєстрована вона у Дніпропетровській області. Начальник відділу у справах релігій і національностей Івано-Франківської ОДА Тетяна Лапка у коментарі “Вікнам” повідомила: така релігійна організація в Івано-Франківську не зареєстрована.“Нове покоління” може бути не релігійною, а громадською організацією, але тоді це об’єднання не має права на проведення релігійної діяльності. 
На сайті цієї організації можна зареєструватися як партнер місії і вибрати варіант взаємодії. Один із чотирьох, який, проте, єдиний детально розписаний, — це той, який стосується щомісячної матеріальної підтримки. Відвідувачам пропонують вказати, яку саме матеріальну щомісячну допомогу вони готові надавати. Проте, варіант, коли допомога буде не щомісячною, а разовою, чомусь не розглядається.
У Калуші багато релігійних організацій. Поява ще однієї не стала б якоюсь екстраординарною подією, якби йшлося про спільні богослужіння. Скажімо, калуські євангелісти також практикують молитися за потреби, написані учасниками церкви на листочках. Але при цьому вони не потребують ані імен нужденних, ані, тим паче, номерів їхніх мобільних телефонів. Проте, тут — ситуація інша. “Нове покоління” у своєму релігійному меню має дива зцілювання, а це вже претензії на серйозний вплив на психіку людей і непоганий метод залучення нових прибічників до лав організації.
— Я не відчув на собі результату, що дуже здивувало прибічників Дмитра Макаренка.  Однак вийшов на сцену чоловік, який після молитви запевняв, що став чути наполовину краще. Також Дмитру Макаренку показали дитину, про яку батьки сказали, що вона не говорить. Після спільної молитви дитина із труднощами вимовила слово “мама” та “Ісус”. Але я не можу стверджувати, що сталося диво, адже, можливо, батьки мали на увазі, що дитина не говорить так, як усі. Проте не можу із упевненістю сказати, що зцілення не відбулося, — повідомив у коментарі “Вікнам” калушанин Ярослав Івашин. — Я не ставив собі за мету дослідити, наскільки реальними були приклади зцілення. Раніше я викладав історію релігії і знаю, що релігійні організації немало людей врятували від наркоманії, пияцтва, повернули до суспільства та нормального життя. Вірю у колективну силу молитви та активізацію внутрішніх резервів організму.
Між тим, у Калуші засновується одна із церков “Нового покоління”. Зараз, за словами секретаря міської ради Олександра Челядина, спеціального відділу міської ради, який би займався питаннями релігійних організацій, немає. Відтак, міська влада не має важелів для контролю за їхньою діяльністю.
За словами директора ПК “Мінерал” Алли Терещенко, представники цієї організації звернулися із заявою про оренду приміщення на ім’я міського голови. До заяви вони додали копію Статуту, ліцензії, вказали місце реєстрації та вид діяльності. Справно сплатили 750 гривень за 3 години оренди.
Нині у правоохоронців немає підстав проявляти інтерес до діяльності “Нового покоління” — до того часу, доки учасники служінь та зцілень задоволені релігійними послугами, які отримують. Та і взагалі припинити діяльність релігійних організацій в Україні, фактично, неможливо. Адже доказова база для притягнення їх до відповідальності — надзвичайно слабка. Довести, що людина стала жертвою психологічного насильства, навіювання, маніпулювання свідомістю, практично, неможливо.
Українське законодавство є досить лояльним до релігійної діяльності. З одного боку, у Кримінальному кодексі України закріплено відповідальність за порушення прав громадян залежно від їхнього ставлення до релігії, а також посягання на здоров’я громадян під виглядом виконання релігійних обрядів. А у Конституції України йдеться про те, що здійснення права вільного сповідування будь-якої релігії, безперешкодного відправляння одноособового чи колективного релігійних культів і ритуальних обрядів та ведення релігійної діяльності може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Але розмитість і нечіткість цих визначень не дає можливості застосувати статті Конституції на практиці.
Як стверджують правоохоронці, якщо сеанси цілителів чи проповідників завдали шкоди здоров’ю, на це має бути відповідне документальне підтвердження. Упродовж кількох років у нашій області про такі випадки невідомо. Спокійне співіснування великої кількості релігійних організацій час від часу розбавляють міжконфесійні “війни”, які, проте, є локальними і нетривалими. Місцева влада також не має впливу на релігійне життя громади. Єдині можливі важелі — це відмовити в оренді приміщень та інформувати громаду про діяльність підозрілих товариств.
— Хочеш заробити гроші, створи якусь організацію, — поділилися з “Вікнами” досвідом релігієзнавці. І у цьому є істина, враховуючи, що релігійні громади, згідно із законом “Про свободу совісті та релігійні організації”, мають право не платити податки з усіх фінансових і майнових пожертв.
Лави релігійних утворень поповнюють морально нестійкі люди: діти, підлітки, молодь, нарко- або алкозалежні, пенсіонери у пошуку самореалізації, люди у складних життєвих обставинах. Людину “беруть” тим, що створюють відчуття потрібності і любові.
Відтак, оскільки законодавство в Україні є нечітким, то і контроль за діяльністю утворень релігійного спрямування є не надто глибоким. Вибір — за людиною. І скидається на те, що порятунок потопаючого — тільки його рук і справа.