Про події 2003 року нині воліє не згадувати ні Олексій Захаркін, ні його мама Ольга. Адже те, що їм довелося пережити, схоже на сценарій кіно: двоє молодих калушан спокійно їхали в Івано-Франківськ із наміром купити нове колесо для автомобіля. У обласному центрі зустріли свого знайомого і разом поїхали на станцію техобслуговування. Здійснивши покупку, хлопці мали намір повернутися додому. Але у центрі міста їм несподівано перегородила дорогу машина, із якої вибігли три чоловіки у цивільному. Назвавшись представниками міліції, чоловіки затримали Олексія Захаркіна та його пасажирів, забрали у відділок. Олексія обшукали двічі. Але нічого протизаконного не виявили. Відтак, хлопця передали оперуповноваженому відділу карного розшуку, який у своєму службовому кабінеті у присутності двох понятих та колеги втретє провів особистий обшук затриманого. Міліціонер не криючись засунув у кишеню штанів калушанина згорток фольги із марихуаною. У протоколі зафіксували факт вилучення наркотичної речовини. Далі Олексія просто почали бити. За словами хлопця, його катували упродовж тижня. А рідні не могли дізнатися ні місця знаходження затриманого, ні причин арешту. Уперше адвокату дозволили зустрітися з Олексієм на шостий день його затримання.
Якби норми нового Кримінально-процесуального кодексу діяли на той момент, можливо, калушанину Олексію Захаркіну ніколи б не довелося пережити цей страшний тиждень у своєму житті: одразу після затримання інтереси хлопця представляв би адвокат. І тільки у присутності правозахисника міліціянти могли би проводити обшук.
Уже за кілька місяців має вступити у дію новий КПК, який містить немало нововведень. Про одне із них днями у Калуші розповідав директор Центру правової підтримки та законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України Андрій Вишневський.
— З 1 січня наступного року, згідно зі ст. 49 нового КПК, затримання підозрюваних та надання їм правової допомоги здійснюватиметься за іншою схемою, — повідомив Андрій Вишневський.
Схема має виглядати так: правоохоронець, який провів затримання, має одразу ж повідомити про це Центр надання безкоштовної правової допомоги. Упродовж 1 години працівники Центру призначають адвоката, який ще впродовж години має виїхати до затриманого. Людина має право відмовитися від захисника, але — тільки у його присутності. Виняток — коли до затриманого виїжджає його власний адвокат: про це Центр інформують додатково і виїзд “безкоштовного” правозахисника відміняється. Без присутності адвоката із затриманим не мають права проводити жодних процесуальних дій, зокрема — й обшуку. Тобто, свого часу Олексій Захаркін був би порятований від звинувачення у зберіганні наркотиків та інших неправомірних дій щодо нього.
— Нині безкоштовну правову допомогу людина може отримати на стадії судового розгляду справи, — розповідає заступник голови Калуського міськрайонного суду Наталія Бердан. — Особа заявляє відповідне клопотання, а з матеріалів справи ми бачимо, чи насправді вона є матеріально неспроможною і залучаємо до справи адвокатів. Але тільки у тих випадках, де присутність адвоката є обов’язковою. Це — приблизно у 20% усіх випадків. Наприклад, якщо йдеться про неповнолітнього, якщо людина не володіє мовою, якщо йдеться про довічне ув’язнення чи психічне захворювання. До розгляду справ залучаються правозахисники із Асоціації адвокатів.
— Практика залучення адвокатів для надання безкоштовної допомоги існує і зараз, — каже адвокат Роман Кобзан. — Проте із введенням у дію нового КПК вона стане зрозумілішою і впорядкованішою. Нині правозахисників обов’язково залучають до справ, де йдеться про неповнолітніх — без адвокатів у відділах міліції неповнолітніх не допитують.
Андрій Вишневський наполегливо рекомендував калуським юристам взяти участь у конкурсі на включення до реєстру. Так, до правової допомоги залучатимуться тільки ті захисники, які ввійшли до спеціально створеного державного реєстру.
— Перший конкурс відбувся і 953 адвокати із 977, які подали заявки, уже відібрані, — повідомив Андрій Вишневський. — У Києві та Хмельницьку правозахисників до реєстру відібрано повністю. Івано-Франківська область увійшла до п’ятірки найкраще укомплектованих областей, хоча набір тут ще триває. Приміром, не відібрано жодного адвоката у Косівському та Коломийському районах, хоча кожен район має мати по 2 захисники. Ігнорувати таку ініціативу держави — недалекоглядно, бо це — втрата частини ринку. Входження до реєстру нічим не зобов’язує, не обмежує приватну практику. Адвокати можуть самостійно вибирати формат співпраці: від повної зайнятості — до виїздів тільки на затримання або ведення 1-2-х справ на місяць. Правозахисник може встановити зручний для себе графік чергувань й очікувати викликів удома.
При повній зайнятості правозахисники зможуть заробляти від 3 до 5 тис. гривень на місяць без нарахувань. Другий конкурс відбудеться у вересні і до того часу учасники цього процесу, ймовірно, уже знатимуть кошторис фінансування роботи Центрів. Скажімо, нині ініціатори затії просять на оплату праці адвокатів закласти у бюджеті 86 млн. гривень. Цього року на безкоштовну правозахисну діяльність було передбачено 1,8 млн. гривень.
Затриманих стане менше?
Уже з наступного року по всій країні мають запрацювати Центри безкоштовної правової допомоги. На сьогодні уже є рішення про створення 27 Центрів, планується — ще 40. Один із них має бути створений й у Калуші. У зв’язку із цим Андрій Вишневський звернувся до міської влади із проханням допомогти із приміщенням.
Згідно із задумом, Центри мають стати гарантією дотримання прав громадян і попередити можливі зловживання з боку правоохоронців. Нині тільки частина затриманих може одразу ж скористатися послугами адвоката. Це — матеріально забезпечені та більш-менш юридично “озброєні” особи. Юридична неграмотність часто дає підстави для зловживань.
— Скажімо, якщо людину затримують на місці злочину, вона має право на адвоката. Але якщо класифікувати затриманого як свідка події, то присутність адвоката не є обов’язковою, — розповідає Роман Кобзан. — Допитавши затриманого у якості свідка та отримавши необхідну інформацію, правоохоронці переводять його у статус підозрюваного, і тут уже навіть присутність адвоката мало чим допоможе.
Теоретично ідеальна, на практиці новація може давати збої. Нині працівники міліції можуть затримати людину максимум на 72 години. Причому після 3-х годин потрібно ставити до відома керівника відділу міліції, а після доби тримання — прокурора. Новація ускладнює роботу для правоохоронців, яким тепер потрібно використати вдвічі більше часу на роботу із затриманими. Між тим, до відділу міліції потрапляють різні люди, зокрема, — особи у нетверезому стані, наркомани та хворі на туберкульоз, які очікуватимуть на прибуття адвоката поряд із неповнолітніми та адмінпорушниками. І це “прив’язуватиме” правоохоронців до затриманих до моменту, коли прибуде адвокат, буде проведений обшук чи складений протокол та вирішено подальшу долю правопорушника. І тут є кілька аспектів: недостатня кількість працівників міліції, питання про достатню кваліфікацію та — відсутність спеціальних кабінетів для затриманих осіб. Імовірно, після того, як схема запрацює, затриманих суттєво поменшає. Адже, по-перше, не кожен правоохоронець є достатньо юридично підкутим для того, щоб помірятися силами із адвокатом. А, по-друге, знаючи про тривалу процедуру, працівники міліції, можливо, свідомо уникатимуть частини затримань, обмежуючись попередженнями для сімейних дебоширів та дрібних адмінпорушників. Крім того, норму закону можна обійти, класифікуючи доставку особи у відділ міліції не як затримання, а як розмову “для з’ясування обставин”.
Тобто реформуючи систему з одного боку, держава мала б подумати і про зміни у правоохоронній системі. А також — нормальне фінансування для адвокатів, адже без матеріальної мотивації система може дати збій. Нині, за словами Романа Кобзана, мало хто із калуських адвокатів, яких залучають до захисту затриманих, отримують за це грошову компенсацію від держави. Бо процедура настільки тривала та обтяжлива, що адвокати воліють забути про гроші від держави, ніж втрачати час та — приватних клієнтів.
Олексій Захаркін уже кілька років, як покинув Калуш і нині проживає за кордоном. Неправомірність дій правоохоронців визнав Європейський Суд із захисту прав людини і Олексію була призначена компенсація від держави у розмірі 10 тис. євро. Новий КПК покликаний зменшити кількість таких справ в історії України. Але чи зменшить?
Андрій МАЛЕТИН, голова Станіславської правозахисної групи:
— Створення Центрів безкоштовної правової допомоги, однозначно, — позитив з боку держави. Причому у цій сфері — чи не єдиний за останніх 2 роки. Звісно, не можна сказати, що з початком 2013 року ініціатива буде успішно впроваджена у життя — на це потрібен час, але перші кроки вже робляться. Питання тільки у тому, щоб ця ідея не була знівельована органами юстиції.
Безкоштовна правова допомога від держави — це великий плюс. Адже більшість наших краян перебувають за межею бідності, а послуги адвокатів є недешевими, і часто, як не прикро — неякісними. Зазвичай, захисники не дуже налаштовані відстоювати інтереси незаможних клієнтів, навіть, якщо бачать явні порушення з боку правоохоронців. А для затриманих правова допомога на першій стадії — надзвичайно важлива. Бо саме у перших 72-і години затримання на людину чиниться найбільший фізичний та психологічний тиск. Адже після цього терміну людину повинні або відпустити, або направити до суду, надавши докази вини. Для затриманого — це не тільки психологічний шок: змінюється життєва обстановка, і під тиском людина готова підписати будь-що.
Про такі життєві обставини знаю із власного досвіду. У 2010 році мене побили у Долинському РВ УМВС. Я тоді був співголовою громадської ради з питань забезпечення прав людини при Івано-Франківському МВ УМВС в Івано-Франківській області та перебував у райвідділі з приводу розгляду скарги, тобто, у зв’язку з виконанням обов’язків члена громадської ради. Потім факт подали так, нібито я перший затіяв конфлікт та побив половину відділу, що звучить смішно. Той, хто бив, уже “утік” на пенсію, а моя справа нині “завмерла” у прокуратурі.
Правозахисник у перші години затримання — це психологічна і юридична підтримка. І є позитив у тому, що формують державний реєстр адвокатів, яких залучатимуть до таких справ. Знаю, що є таке поняття, як “міліцейський адвокат” — це захисники, які співпрацюють із міліцією та беруть одночасно гроші із затриманих. Справи вони ведуть так, “як треба”.
Крім того, таке нововведення одночасно є стимулом і для міліції. Правоохоронці тепер охочіше поповнюватимуть свої знання законодавства та, думаю, стануть більш вихованими і толерантними у ставленні до затриманих.
