Наталія Лазарєва вважає, що для того, щоб стати доброю вишивальницею, слід мати, насамперед, терпіння. І, звичайно, — добру схему для вишивки, з якими у Калуші, на думку Наталії Лазарєвої, — труднощі. Однак, таких вишивок, які виставляє жінка, у Калуші навряд чи можна ще у когось надибати. Адже, їх Наталія Лазарєва дістає аж із інших континентів.
Першу свою картину Наталія Лазарєва вишила 2008 року. До того вишивала її мама. Сама жінка добре малювала у школі. Проте, Здобула фах економіста, а до творчості зверталася рідко.
— Я сама — родом із Івано-Франківська. Тож, приїхавши на Великдень до родини у село Микитинці, як і годиться, сіли за стіл. І — мені раптом впала в око картина: ангел веде дитину до сонця. Мені найбільше сподобала сукня янгола. Такої не було у самої Леді Ді! Та сукня виглядала просто неймовірно! Тоді я і не помітила, що картина — вишита. Відразу подумала: що відчувала людина, яка малювала цю картину? Можливо, художник створив її, щоб усі батьки знали, що, коли помирає дитина, вона іде до ангелів? І — що їй там не страшно, що її там оберігають, — пригадує Наталія Лазарєва. — Я спиталася, хто малював цю картину, і відповідь мене просто приголомшила: вона — вишита. Мені хотілося знову і знову дивитися на ту картину. Мусила роздивитися картину зблизька, щоб побачити хрестики. Я відразу ж вирішила вишивати. Хоча, до того часу жодного разу цього не робила. Коли братова дала схему, сказала: «Освіту маєш? Грамотна? Розберешся». Уже за два місяці на стіні у мене висіла ця картина. Я і надалі намагаюся обирати картини, на які мені хотілося б безперестанку дивитися. Адже це значить, що вони — геніальні.
З того часу Наталія Лазарєва вишила 44 картини. І досі продовжує вишивати тільки їх — жодної вишиванки, серветки чи рушника. Усі картини — чималі за розміром і складні. Проте, найбільшу роботу подарувала мамі. Це — метрова завдовжки і шістдесятисантиметрова завширшки картина, на якій зображена гірська річка. А, загалом, своїми руками майстриня зуміла створити вишиті репродукції картин Джона Леслі і Ренуара. Оригінали деяких із полотен, які вишиває Наталія Лазарєва, перебувають у Луврі і Третьяковській галереї. Проте, схем таких вишивок у Калуші не знайти. Їх Наталія Лазарєва замовляє аж за океаном. Причому, коштують вони недешево.
— Мої знайомі у Нью-Йорку спеціально на моє прохання ввійшли до клубу вишивальників. Відтак, через них я отримала доступ на сайт клубу і можливість замовляти там схеми для вишивок. Звичайно, за ці схеми треба платити. Причому, тільки схема коштує від 3-х до 30-и доларів США. Схеми замовляю зі Сполучених Штатів Америки, Канади і Австралії. Я вже маю складаний цілий стос схем на майбутнє. Хоча, бувало, що віддавала за них останні гроші, — заначає Наталія Лазарєва. — Далі все необхідне для вишивки можна купити у нашому місті. Є два види ниток, якими вишиває картини, практично, ввесь світ. Фактично, на них і розраховані всі схеми вишивок. Нитки можна придбати у Калуші. Полотно — також звичайне, найдешевше, адже його зашиваємо повністю хрестиками. Хоча, чесно кажучи, нині нитки — неякісні. Ті нитки, які колись виробляли у Франції, нині виробляють у Китаї. До речі, китайські і французькі нитки можуть сильно різнитися у кольорі. Це — неприпустимо. Слід абсолютно точно дотримуватися карти кольорів. Адже більшість із кольорів на картинах мають різні відтінки. Чим більшою кількістю відтінків переданий колір на картині, тим більш вона буде схожою на вишиту. А під антибліковим склом хрестики — взагалі непомітні. Тож, щоб зрозуміти, що картина — вишита, треба приглядатися до неї впритіул. Трапляється, коли на картині — 10 відтінків одного кольору. Так вишивають, наприклад, картини, схожі на фотографії.
Наталія Лазарєва працює над вишивкою постійно. Завершує одну картину — і вже готові схема, нитки і полотно для наступної. Траплялося вишивати картини на 100 з лишнім відтінків. Так само любить на свої картини дивитися. На стінах у її помешканні може розміститися 13 картин. Однак, «експозиція» постійно змінюється. Майстриня каже, що до вишивки ставиться не тільки із терпінням, але і з любов’ю. Буває, що до них навіть говорить. Вишиває — по 10 годин на добу. І це, зізнається калушанка, — дуже нелегка праця.
Вишиті картини вмовляють продати роками
— Я не можу вишивати до обіду. Аж по обіді приступаю до роботи. Сідаю біля вікна день о 16.00 — і вишиваю до другої години ночі. Вишивання ¬— велике навантаження на очі. Тому важливо мати добре освітлення. Тому до обіду вишивати мені незручно. Сідаю до вишивання по обіді, включаю лампу денного освітлення, але — потужну, «сотку». Важливо, щоб світло падало просто на вишивку. Починаю картину згори. Або — із найбільш складного місця, — радить майстриня. — За цим заняттям не відчуваю, як минає вечір. Хоча, навантаження на очі — велике. Трапляється, болить і спина. Проте, це для мене таке заняття, за яким я забуваю і про втому, і про буденну суєту. А потім ще довго милуюся картиною і тішуся, що я за допомогою ниток і голки створила шедевр, який колись намалював відомий художник. Хоча, зрештою, для вишивання слід мати не просто здібності, а, насамперед, наполегливість і терпіння. Спочатку дивувалася сама, як це заняття мене може втримати на одному місці. Адже я — людина активна, маю бунтівний характер. Можливо, така наполегливість приходить із віком.
Про те, що Наталія Лазарєва вишиває, знають усі сусіди. Тому часто приходять до жінки дивитися на картини. Іноді просять дозволу привести друзів чи родичів, які — також вишивають. Наталія Лазарєва свої картини показує. Продає і схеми для вишивок, і самі картини. Однак, тільки після того, як вишиє картину і представить її на виставці. Крім того, жінка вишиває, перш за все, для власної втіхи. Тому, щоб розлучитися зі своїми вишивками, має вже добре надивитися на них. І досі пам’ятає картини, які продала чи подарувала. Згадує свою «Матір Божа і Ісус». Це — не ікона, а художня картина. Однокласниця, яка проживає у Російській Федерації, два роки вмовляла Наталію Лазарєву продати цю картину. І, хоча жінка сама керує гуртком вишивання, та зізналася, що таку картину навряд чи б вишила.
— Уже після того, як продала картину, зустрічала подібні в інших вишивальниць. Проте, на той час, коли я її вишила, то був абсолютний ексклюзив. Кожну картину віддаю для оформлення у рамку. У цеху, де виготовляють рамки, мої картини вже впізнають. І, коли несла із майстерні додому свою «Матір Божу і Ісуса», мене люди на вулиці зупиняли, щоб подивитися на неї, випитували, де взяла схему, — пригадує вишивальниця.
Перша виставка Наталії Лазарєвої відкрилася у жовтні у Калуській арт-галереї. А наразі вишивки виставляють в Івано-Франківському художньому музеї. Сама майстриня чи не щодня також їздить до своїх вишивок. Читає відгуки у журналі. І тішиться тим, що на її роботи приходять дивитися цілими сім’ями, і залишають схвальні відгуки. На відкритті виставки у художньому музеї Наталію Лазарєву підбадьорив і один із художників, зазначивши, що, якби вмів вишивати, обирав би ті ж картини. Хоча, майстрині доводилося чути і скептичні відгуки від інших вишивальниць. Але — до того часу, поки вони самі не побачать роботи жінки.
— Трапляється, що люди не сприймають на словах, коли я кажу, що вишиваю особливі картини. Адже нині чимало жінок вишиває. Проте, увесь скепсис минає, коли запрошую переглянути свої картини. Деякі люди, які знаються на вишивці, просто вражені. Однією з найбільших похвал вважаю слова вишивальниці із 30-річним досвідом. Вона сказала: «Я буду ще тиждень осмислювати побачене», — з гордістю Наталія Лазарєва.
Наразі основна мрія жінки — вишити нічний ліс із фільму «Аватар». Вона зізнається: фільм подивилася просто з цікавості, що із нього так подобається глядачам. Проте, вже після першого перегляду зрозуміла: мусить вишити нічний ліс. Наразі шукає шляхів, як перенести кадр із фільму на схему. Для цього є спеціальні комп’ютерні програми. Однак, можливість зробити таке у Калуші Наталія Лазарєва поки що шукає. Каже: вивчати комп’ютер самотужки просто не має часу. Адже його краще витратити на вишивку.
Наразі Наталія Лазарєва уже має «розписаний» план вишивання на цілий рік. А наступного року обіцяє знову виставити свої роботи. І знову — нові і не менш цікаві. На прості вишивки немає натхнення.