A PHP Error was encountered

Severity: Notice

Message: Undefined index: upload_date

Filename: file/ft.file.php

Line Number: 303

A PHP Error was encountered

Severity: Notice

Message: Undefined index: modified_date

Filename: file/ft.file.php

Line Number: 304

A PHP Error was encountered

Severity: Warning

Message: Cannot modify header information - headers already sent by (output started at /var/www/vikna/data/www/vikna.if.ua/ap/codeigniter/system/core/Exceptions.php:170)

Filename: core/Common.php

Line Number: 475

Будівельники з Коломийщини — “наймодніші” майстри в Україні | ВІКНА


загрузка...

Будівельники з Коломийщини — “наймодніші” майстри в Україні

Мишинські майстри будують маєтки столичним багатіям, і власні оселі облаштовують за останньою модою


Будівельники з Коломийщини — “наймодніші” майстри в Україні

Дата публікації: 2012.12.17 | Коментарів: 0 | Переглядів: 9143

У пошуках кращого життя тисячі українців вирушають закордон. Покидають родини, руйнують сім'ї. Комусь посміхається заробітчанська удача, а хтось вже назавжди залишається чужинцем у далекім краю і чужинцем на рідній землі. Проте вже тепер багатьом українцям така ситуація не до вподоби. Вони воліють заробляти гроші на своїй землі, переїжджаючи з міста в місто у пошуках роботи. Це нехарактерно й ще мало поширено, але є добрі винятки, коли цілі великі родини, ба й навіть більша частина населення одного села вирушає, скажімо, до Києва.

До одного з таких сіл — Мишина, що в Коломийському районі на Івано-Франківщині ми й завітали. Щоправда, до самого села веде не дуже впорядкована дорога. Але тепер шлях взялися ремонтувати громадою на ті ж таки гроші, зароблені в Києві, не чекаючи допомоги від держави, з району та області. Окрім підсипання дороги, у Мишині спільно перекривають місцевий Народний дім. Зробили й бетонований місток між двома кутками. Власними силами побудували кладку для сільського кутка.
«Усе робимо за власні кошти, розповідає  голова Мишинської сільради Василь Мельник. — Здають, хто скільки може. В середньому — по 50 по 100 гривень з господарства. А, оскільки газди в Мишині добрі, працьовиті й гонорові, то ті, хто на заробітках, дають і більше».
Словам мудрого й працьовитого ґазди хочеться вірити, адже люди з Мишина  ніколи слів на вітер не кидають. Таких старанних і навіть надміру працьовитих господарів, які ще й не звикли надовго покидати свої родини, годі шукати. А що вже подвір’я у мишинців гарні й охайні! Хоча  нині в карпатських селах  уже нікого не здивуєш заможністю, жителям цього села, жителі, якого заробляють у Києві, можуть позаздрити як українські  товстосуми, так і європейські багачі. Але все нажите добро коштує каторжної праці наших людей».
Не один місцевий ґазда на вітчизняних заробітках здоров’я втратив, але бажання мати великий будинок, ще більше подвір’я перед тим «палацом», щасливу родину, вивчити дітей і забезпечувати внуків і правнуків у мишинців, напевно, у крові.
Їдучи селом, оглядаю справжні витвори архітектурного мистецтва. Сказати, що ці будинки належать звичайним селянам, — язик не повертається. Заходимо в гості до одного із заробітчан — Миколи Сорича. Чоловік лише кілька годин тому повернувся із Києва. Статечний ґазда закінчив столичну академію міліції. Одинадцять з половиною років  працював у сусідньому містечку Косові в пожежній охороні, дослужився до капітана, проте, змінити уніформу та будівельні інструменти змусило безгрошів’я. Вітчим пана Миколи — добрий майстер, вміє робити дахи. Довго працював у різних містах України та Росії. Засвоїв цю професію й Микола та з 2004 року подався до столиці. Працює на будівництві приватних будинків та дач. З посередниками справи мати не хоче. Каже, що забирають частину грошей. В середньому з бригади посередники мають до чотирьох тисяч доларів. При тому що середня місячна зарплата будівельника — дві тисячі доларів. У бригаді — від трьох до десяти людей.
Оплата залежить від рівня складності роботи та щедрості господаря. Про неякісну роботу, лінощі, крадіжки та алкоголь на столичних заробітках треба забути. Любителів оковитої та нечистих на руку умить виганяють з бригади. Дозволити собі відпочити можна хіба що в неділю. І то не завжди. “Будуємо переважно у багатіїв, — розповідає майстер-капітан. — Маємо вже добре знайомих людей, а ті нам й знаходить роботу. Ми зідзвонюємося, домовляємося за ціну та вирушаємо на роботу. Щоправда, колись бувало, що роботу зробили, а нам й не платили. Слава Богу, ці часи минулися”.
Робота у будівельників із Мишина нелегка. За словами пана Сорича, встають о п’ятій ранку та працюють до одинадцятої вечора влітку і до дев’ятої взимку. Умови проживання бувають різними та залежать від замовника. Як правило живуть по кілька осіб у вагончиках, або в недобудованих хатах, без будь-яких умов, миються у тазиках. В туалет ходять — де прийдеться. Часто й газу не мають. Їжу, також також готують самі. Зрідка трапляється такий господар, аби обідами забезпечив. Проте так живуть не всі, а лише початківці-заробітчани. Хто розумніший та хитріший і ще й майстер добрий, тому й усі умови. Ще й премія. “Звісно, що закордоном кращі умови, — зітхає мишинський майстер, — але й тут можна зробити все для себе гідно. Тут ти — на рідній землі, почуваєшся добре, безпечно. В будь-який момент додому поїхати можеш, рідних побачити.
Тому й закордон не хочуть. Особливо допекли українцям російські заробітки. Кажуть, що, хоча й платили нормально, але образ та знущань можна у північних сусідів скільки завгодно наслухатися. На заробітках у столиці мишинці перебувають від двох тижнів до місяця. За цей час до них можуть приїхати рідні, а що вже за телефонні розмови, то й говорити нема про що. “Неначе би ти за кілька кілометрів у сусідньому місті був”, — сміється пан Сорич. — І жодних годинних чекань та принижень на кордоні. Увечері сів у потяг — і вранці ти вже вдома. Квиток на потяг у плацкарті коштує  147 гривень, на  автобус — 160 гривень. Із собою завжди традиційно веземо київський торт для родини та гроші. Більше подарунків не треба, все можна й удома купити, було би лише за що”.
Проте,  важким  періодом для столичних заробітчан з Мишина є зима. Буває, що по два-три місяці немає роботи”.
Мишинці працюють переважно на будовах. Але є й такі що працюють садівниками, прибиральниками. Жінки, як добрий виняток у Західній Україні, майже не їздять на заробітки. Сидять вдома виховують дітей та чекають на повернення рідних. Лише кілька пань з Мишина покинули село у пошуках щастя закордоном. Але...повертаються. Вигідніше, аби чоловіки працювали. Зрідка їдуть зі своїми чоловіками до Києва, або працюють в райцентрі та сусідніх районах. Їздять селяни не лише в Київ. Добрих  майстрів знають у Донецьку, Дніпропетровську, в Одесі та в Криму. Проте завжди всі повертаються до рідних осель. Розбудовують їх, дбають про село. На таких, як вони, і без жодного пафосу, й тримається змучена заробітчанством Україна.

загрузка...
загрузка...
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Загрузка...

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: