Операція “Собака”

З серпня 2009 року у Калуші працює притулок для бездомних тварин. Однак, тільки приблизно тридцята частина від загальної кількості безпритульних собак міста знайшла собі захист та харч у стінах притулку. Але це абсолютно не наблизило місто до вирішення “собачої” проблеми. Регулювати чисельність тварин можна було б завдяки біологічній стерилізації, але за кілька років це питання так і не зрушило із місця.
Переглядів: 519
Притулку не вистачає грошей, тож, каже Христина Пітулей, підуть по домівках калушан. Фото Оксани Пілянської

З серпня 2009 року у Калуші працює притулок для бездомних тварин. Група ентузіастів об’єдналася у громадську організацію “Товариство захисту тварин”. Але тільки торік притулок отримав бюджетне фінансування, а частина членів товариства — “перейшла” на зарплату. Нині у штаті КП “Екосервіс” працює 7 осіб, які відповідають за роботу притулку. Це, зокрема, і ветлікар та начальник дільниці.

Притулок знайшов собі місце на старому калійному комбінаті. Бездомні собаки, яких виловлюють у Калуші згідно із заявками від калушан, потрапляють у притулок. Торік депутати міської ради затвердили “Програму скорочення кількості безпритульних тварин на 2012-2015 роки шляхом етичного ставлення до них та регулювання чисельності гуманними та цивілізованими способами”. Таким чином, у Калуші перестали знищувати бездомних тварин. Але, не зважаючи на те, що у нас є і притулок, і відповідна програма, на кількості собак на вулицях міста це практично не позначилося.

Торік на облаштування притулку з міського бюджету було виділено 143 тис. гривень. За ці кошти придбано 39 вольєрів, у яких одночасно можна утримувати 120 тварин, огороджено територію, виділено земельну ділянку. Притулок може прийняти максимум 200 собак.

Загалом, візуально становище установи порівняно із 2009 роком поліпшилося. Раніше собак тримали у наспіх збитих дерев’яних загородах. Тепер більшість собак розташувалися у вольєрах, проте, є і такі, які гуляють по території. Територія притулку — огороджена, тому працівники без побоювань вигулюють собак. Нині собак у притулку — близько сотні. Усі хочуть їсти, тепла, і — допомоги людей.

— У нас живе собака, котру “на п’ятачку” збив автомобіль, — каже Христина Пітулей. — Їй довелося ампутувати кінцівку. Проте, це не завадило Ластьоні бути життєрадісним веселим псом.

У іншому вольєрі — собаки, котрих волонтери вилучили у однієї калушанки. Кажуть, жінка їх не годувала. Коли привезли до притулку, великі за розмірами собаки могли пролізти ледь не у мишачу шпару.

Поряд — стара сліпа собака, господарі якої померли. У інших вольєрах — тварини, яких рятували МНС-ники: одна — застрягла між бетонними плитами, іншу — витягували із колодязя.

Усіх собак годують раз на день. Це — основне харчування. Готують, переважно, крупу — на жирі або спеціальному фарші для тварин. На раз варять 80 літрів харчу. Це — багато, якщо врахувати умови, у яких доводиться працювати: у притулку немає газу, світло — тільки біля вольєрів.

Працівники та волонтери готують їжу на імпровізованій пічці: кілька поскладаних цеглин та — дрова як паливо. Дровами забезпечує КП “Екосервіс”, однак, їх потрібно ще нарубати.

— Інколи, щоб прохарчувати собак, — скидаємося. Днями купили 100 кг круп за власні гроші, — каже Христина Пітулей.

Собак підгодовують і відходами з їдалень навчальних закладів. Їх привозять по 10-40 літрів, проте – не щодня. Допомагають й окремі підприємці — із 9-ма укладено угоди про співпрацю. А нещодавно один священик привіз для притулку мішок печива, взамін — забрав цуценя.

— У нас беруть цуценят, але — не вельми активно. Люди хочуть породистих, а породисті у нас найчастіше — дорослі собаки: є сенбернар, естонська гонча, фокстер’єр. Значно більше людей телефонують, щоб позбутися домашнього улюбленця. Але дехто не розуміє, що у нас — не безліміт — ні вольєрів, ні місця, ні харчів чи людей для обслуговування притулку.

Узимку разом із собаками люди боролися із холодом, навесні — вкупі із працівниками “Екосервісу” — із паводком. “Адмінкорпус” притулку розташований під високовольтною лінією, тому провести до нього електроживлення важко.

— Час від часу робимо суботники. Звісно, що потребуємо допомоги, але ентузіастів — обмаль. Зробили власний сайт, проте він — “заглох”; створили сторінку у соціальній мережі. Потрібно людину, яка б цим постійно займалася, бо на все часу не вистачає. Вирішили, що ходитимемо по будинках та збиратимемо кошти на притулок, — каже Христина Пітулей.


ЦІНА ПИТАННЯ

За підрахунками комунальників, нині у Калуші приблизно 3 тис. бездомних собак. І їхня чисельність ніяк не регулюється. Штат притулку включає ветеринарного лікаря, однак, той наразі тільки вакцинує та лікує дрібні “собачі” проблеми. Для оперативних втручань залучають приватних ветеринарів або ж возять до Івано-Франківська.

Зараз знищувати собак — заборонено, тому КП “Екосервіс” озброївся обладнанням для відлову собак. За словами заступника начальника УЖКГ Калуської міської ради Миколи Найди, торік на функціонування притулку із міського бюджету було виділено 240 тис. гривень. Цього року передбачили на 150 тис. гривень більше. До структури видатків входить заробітна плата із відрахуваннями, комунальні послуги, електропостачання, харчування тварин. Однак, скільки, власне, йде на утримання собак — невідомо.

— Цього року калушани взяли з притулку 20 собак. Але це не вирішує питання. Потрібно собак стерилізувати, — каже Микола Найда.

Нині працівники притулку проводять терапевтичну стерилізацію, простіше — вводять препарати двічі на рік. Вартість ін’єкції — 35 гривень. Обдумують можливість возити собак на стерилізацію до Івано-Франківська. Попередня вартість операції для однієї тварини — 240 гривень. Проте, зрозуміло, що, включаючи вартість транспортування, такі операції для міського бюджету стануть “золотими”.

— Як варіант плануємо укласти договір із Івано-Франківським медуніверситетом. Операції проводитимуть студенти і, можливо, нам це нічого не коштуватиме (не рахуючи вартості дороги). Але це — тільки тимчасово. Ми обдумуємо мож-ливість проводити стерилізацію у Калуші на базі управління ветеринарної медицини. Однак, установа не має ліцензії на поводження зі знеболювальними. Тому оперувати — не можуть. Лі-цензія — не єдина проблема. Адже, щоб її отримати, потрібно виконати цілий ряд вимог: має бути спеціалізоване приміщення, холодне та гаряче водопостачання, приміщення для реабілітації тощо, — каже Микола Найда.

Зрештою, стерилізацію безпритульних собак у місті могло б курувати управління ветеринарної медицини. При управлінні є спеціалізована лікарня, умови якої дозволяють проводити операції.

— Для проведення стерилізації потрібні медикаменти, на зберігання та використання яких ми не маємо ліцензії. Така ситуація триває майже 2 роки — відколи кетамін, каліпсовед та їхні похідні віднесли до прекурсорів. Відтоді жодних операцій, котрі потребують знеболення, ми не проводимо. Ліцензія коштує 6 тис. гривень, і її у нас немає. Крім того, приміщення потребує спеціального облаштування: треба загратувати вікна, встановити броньовані двері та сигналізацію, за обслуговування якої також потрібно платити, — стверджує начальник управління ветеринарної медицини Марічка Кучма.


НЕ У ГРОШАХ ЩАСТЯ?

Виходить, ціна питання — не така вже і велика. Це, принаймні, ті кошти, які під силу міському бюджету. При бажанні, звісно. У ідеалі всіх бездомних собак не потрібно тримати у притулку. Потрібно тільки перекрити шляхи до збільшення їхньої популяції. Стерилізуючи собак із року у рік, а потім — випускаючи їх у звичне середовище, калушани зможуть добитися кількох позитивних моментів. Рано чи пізно настане така критична точка, коли про бездомних тварин можна буде говорити: їхня кількість залишається більш-менш стабільною і регулюється міською владою. Головне — визначити цю проблему як пріоритетну та взятися за неї впритул.

Роль громади в утриманні закладу для бездомних тварин — також важлива. Приміром, кілька років тому впродовж місяця у крамницях міста були розташовані скриньки для збору коштів на притулок для бездомних тварин. Назбирали 963 гривні. Але навіть це — гроші. І, зрештою, такі скриньки можна зробити не одноразовим експериментом, а постійною практикою. Як варіант — вивчити готовність громади до співпраці, оголосивши збір коштів на виготовлення ліцензії. Адже, матеріальна скрута та мала кадрова забезпеченість — не єдині проблеми притулку. Нарівні із цим заклад потребує піар-підтримки та руху до соціальних мереж. Так діє притулок для собак в Івано-Франківську. Гурт волонтерів розвинув широку інформаційну кампанію.

— Так званий притулок, яким ми опікуємося, є приватною власністю фізичної особи. Організація офіційно існує з січня 2011 року. Однак ні фінансувань із міського бюджету, ні грантів ми жодного разу не отримували. Зараз у притулку 100-120 собак плюс приблизно 40 тварин перебувають на перетримках у волонтерів вдома. Стерилізуємо тварин безкоштовно — у міському віварії від медуніверситету, — повідомила “Вікнам” волонтер притулку Вікторія Садовник. — Інформацію про діяльність притулку та прохання про допомогу розповсюджуємо у соцмережах, маємо свій сайт, даємо оголошення на радіо, у газети, “клеїмо” на дошки оголошень. Благодійні пожертви збираємо на ярмарках, святкових акціях, аукціонах, в інтернеті. Наші скриньки розташовані у зоомагазинах і ветаптеках, відкрили рахунок у банку.

Тож, калуському притулку потрібен хороший менеджер. Однак, у вирішенні цієї проблеми має бути зацікавлений не тільки “Екосервіс” чи члени ГО “Захист”, але і міська влада та громада.

— Вбивство собак є варварством, що не має права на життя. Перший, хто зустрічає мене, коли я повертаюсь додому, це мій собака Ганс. Вівчарка, яка може зализати практично до “смерті”. Уявити собі не можу, як це створіння може мучитись у судомах від отрути… Допомога безпритульним тваринам для мене є принциповим питанням. І поки ми не почнемо цивілізованими методами вирішувати проблему чисельності бродячих тварин, ми самі залишаємось варварами, які розважаються вбивством, — писав Ігор Насалик на сайті “Вікон”.

Відтак, імовірно, саме ентузіазм очільника міста просунув організацію притулку. Можливо, ентузіазм ще не пройшов і стерилізацію у майже європейському Калуші вдасться зрушити з місця?


Калуш може стати учасником проекту зі стерилізації бездомних собак?

Торік завершився перший етап проекту організації FOUR PAWS в Україні. Він мав великий успіх: упродовж приблизно 3-х місяців було вилікувано, вакциновано та стерилізовано більше, ніж 6 тисяч тварин. Калуш мав намір стати учасником проекту, проте проект — завершився. Проте, FOUR PAWS продовжить роботу в Україні.

З 23 квітня по 31 липня минулого року було стерилізовано, вакциновано та вилікувано більш, ніж 6000 тварин у Києві, Донецьку, Запоріжжі, Львові, Луцьку. Команду FOUR PAWS підтримали понад 150 волонтерів, ветеринарів та експертів із 18-ти країн світу. FOUR PAWS буде продовжувати роботу в Україні, стерилізуючи тварин у мобільних клініках. Також поставлена мета: навчати ветеринарів, співпрацювати з зоозахисними організаціями, притулками та містами, які визнали рішення, запропоноване командою FOUR PAWS, гуманним методом.

Як повідомила “Вікнам” начальник відділу організаційної та правової роботи Калуської міської ради Наталія Табачук, місто розглядало можливість взяти участь у програмі, проте — не встигло, оскільки перший етап проекту закінчився. Можливо, якщо проект буде продовжено, Калуш рухатиметься трохи швидше.

Між тим, те, що проблема бродячих собак є актуальною, засвідчила й остання сесія Калуської міської ради. До міського голови звернувся директор ЗОШ №7, депутат від НРУ Володимир Кіндрат:

— На території нашої школи мігрують табуни бродячих собак. Діти — бояться. Але навіть більше за це турбує організований вигул собак. Власники вигулюють собак на повідках, але без намордників. Не кажучи вже про інші аспекти. Я неодноразово робив зауваження, але навіть на мої зауваження власники собак відповідають одне: немає місця для вигулу собак. Багато з тих домашніх тварин — бійцівської породи. І це днями стало основною причиною нарікань батьків під час батьківських зборів.

За виконанням рішення міської ради про утримання тварин у домашніх умовах, стверджує заступник начальника УЖКГ Калуської міської ради Микола Найда, мали б наглядати правоохоронці, однак, насправді, міліція практично не задіяна у цьому процесі.

Ігор Насалик запропонував вирішення проблеми: придбати для КП “Екосеріс” кілька пум. Саме таким методом міський голова свого часу “лякав” собак —  виходив на прогулянку із подарованою йому пумою. З того часу минуло 14 років. Імовірно, міський голова і досі вважає вирішення проблеми таким методом бездоганним.