Охочих поїхати велосипедом у Польщу виявилося настільки багато, що заплановану чисельність делегації довелося збільшувати — із 25-и до 30-и осіб. І це — тільки з калуського боку. На польсько-українському кордоні на калушан чекатимуть ще 30 осіб — членів польської спортивної делегації.
Велопробіг був запланований ще у березні цього року, і вже у травні калушани мали б рушити до Польщі. Проте, надалі плани змінилися — і велопробіг приурочили до Дня міста, яке Горліце відзначає 16 червня. Отже, з 12 червня калушани вирушають до Польщі. Туди — їхатимуть велосипедами. Звідти — автотранспортом.
Про тренувальний велопробіг знали всі, проте, відбувся він досить несподівано. Перед святкуванням Дня міста у вівторок калушани рушили велосипедами до Івано-Франківська.
Слід зазначити, що велоколона, яка рухалася у напрямку обласного центру і назад, практично, на кілька годин паралізувала сполучення між містами. Велосипедистів, як годиться, супроводжувало авто невідкладної медичної допомоги і — машини ДАІ. Тому, як повідомляють очевидці, практично, вздовж усього відтинку траси від Калуша до Івано-Франківська утворилася “тягнучка”. Варто було врахувати, що велопробіг відбувався вранці — акурат тоді, коли багато людей із Калуша і сіл Калуського району добиралися на роботу, й у справах — до Івано-Франківська. Проте, як зазначають самі організатори акції, водії поставилися до них із розумінням, і навіть — “дружно” сигналили велоколоні.
Ігор Насалик здолав усю дистанцію до Івано-Франківська і назад
— Спочатку планували рушити до Скель Довбуша — у середу, 22 травня. Проте, зважили на погоду. Саме на ранок середи синоптики обіцяли грози (у середу, справді, похолодало і задощило. — Авт.). І — на стан дороги. Оскільки дорогу до обласного центру трохи підремонтували, а траса на Долину — у дуже проблемному стані, несподівано вирішили їхати до обласного центру. Із 30-и осіб, які зголосилися брати участь у делегації, прийшли близько 20-и, — підсумував ініціатор поїздки, депутат Калуської міської ради Василь Романович. — Дорога на Івано-Франківськ має такі ж особливості, як, власне, і траса на Долину. Там є два підйоми — за Боднаровим і перед Вістовою, які всім велосипедистам було складно долати. Найбільшою проблемою було те, що не у всіх учасників експедиції були велосипеди. Тому у переддень велопробігу велосипеди довелося брати в оренду. Така послуга в Івано-Франківську коштує 50 гривень. Плюс — шоломи. Проте, всі витрати велопробігу, який, загалом, коштував 500 гривень, власним коштом профінансував міський голова Калуша Ігор Насалик.
До речі, міський голова, схоже, неабияк перейнявся ідеєю велопробігу. Адже планує взяти участь у велопробігу із дружиною. Наразі Ігор Насалик очолив “пробну” колону, і здолав відстань. Проте, 54 км до Івано-Франківська і назад здолали не всі.
— Коли тільки прямували до Івано-Франківська, у Боднарові “здалася” одна з учасниць. Проте, більшість дистанцію таки здолали. Уже дорогою звідти і я “здався”. Але те, що учасники не здолали дистанції, не означає, що їм відмовлять у поїздці. Просто, вони для себе зроблять висновок, що треба більше тренуватися. Для того, щоб здолати відстань до Івано-Франківська, знадобилося 1,5 години. Ми доїхали до межі міста. Зупинилися на одній із заправок, яка розташована біля в’їзду в Івано-Франківськ, випили чаю-кави, півгодини відпочили, і рушили у зворотньому напрямку. Отже, ми здолали 54 км за 3,5 години. Якщо, згідно з планом поїздки, ми маємо за 4 дні подолати 400 км, а за день —100 км, то, думаю, що цю дистанцію таки здолаємо, — сподівається Василь Романович.
Хоча у Калуші не надто багато людей, які щодня справно пересуваються на велосипедах, у тому, що дистанцію таки буде подолано, не сумнівається ніхто. Навіть попри те, що після поїздки стало очевидним: треба підсилено тренуватися. Навіть — не зважаючи на біль. Уже на третій день, кажуть досвідчені велосипедисти, людський організм починає звикати до постійних навантажень.
Володимир Сакулич тепер буде ходити на заняття зі спінінгу
— Калушем пересувався на велосипеді постійно, аж поки 1,5 року тому не купив авто. Але нині маю намір знову сідати на велосипед і тренуватися. Можу точно сказати, що найважче було долати підйоми. А, взагалі-то, я давно хотів спробувати поїхати велосипедом до обласного центру. Ось і випала нагода. На старті думав, що буде важче. На чолі колони їхав міський голова. І, мушу сказати, що він долав дистанцію, як біомашина. Всього кілька людей (і я зокрема) тримали темп. Решта розтяглися на 1,5-2 км. Із нами їхали троє дівчат, і вони також відставали. Коли обертався, навіть не бачив їх. Тому мер постійно наголошував, що треба тренуватися, — констатує Володимир Сакулич. — Водночас, Ігор Насалик наголошував, що велопробіг — це легше, ніж тренування зі спінінгу. Проте, дехто з учасників казав, що — важче. Думаю, все залежить від навантажень під час тренування. Тому, хоча жодного разу досі не ходив на заняття зі спінінгу, тепер буду ходити.
Загалом, більшість учасників наголошували на тому, що основні проблеми — не з ногами, а з сідницями. Тим паче, що у переддень велопробігу учасники добряче потренувалися на занятті зі спінінгу. Тому більшість зійшлася на думці, що наступного ранку на ноги — зіпнуться, проте, навряд чи сядуть.
Володимир Сакулич — велосипедист із 3-річного віку. Колись осідлав “Гномика” і “Зайчика”. Потім — перейшов на гірський “Віллер”. Проте, і його сідло доведеться змінити.
— Сідло має бути не надто великим, і не надто малим. Таким, щоб сідничні горби тазових кісток спиралися на верхній профіль сідла у найширшому його місці. Сідло має амортизувати і бути досить твердим, щоб не виникало відчуття, що сидиш на дивані. Своє — обов’язково зміню. Бо болітиме нижче спини, — остерігається Володимир Сакулич. — Але думаю, що до Польщі доїдуть усі. Якщо не велосипедом, то на авто — точно.
Тим часом, уже на день міста до Калуша приїде делегація із Горліце. Привезуть дарунок — “фірмові” футболки для учасників велопробігу. Отже, відступати вже нікуди. Калушани вже стартували. Тепер зобов’язані фінішувати.