На Калущині нині працюють 11 амбулаторій та 37 ФАПів. Лікарів — вистачає Області катастрофічно не вистачає сімейних лікарів, — така теза прозвучала нещодавно на колегії Івано-Франківської ОДА. Так, нині в області працюють 133 амбулаторії і 539 ФАПів.
— Нині на селі працюють 327 лікарів, а потрібно — втричі більше, — повідомив директор Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської облдержадміністрації Роман Мельник. — 40% з них проживають там, де працюють. Дефіцит кадрів зумовлений відсутністю умов для проживання, низькою заробітною платою, умовами праці. Нині є великий перелік стимулів, які можуть запроваджуватися для сільських медиків. І можливості для цього — є.
За словами чиновника, на мотивацію медиків на селі вже використано 1,4 млн. гривень, для молодих спеціалістів — 1 млн. гривень. У Тлумацькому районі затверджено програму навчання медичних працівників для сільської місцевості, тобто — коштом районного бюджету оплачується навчання студентів, які згодом працюватимуть у селах. Таких студентів у Тлумачі — троє. У Галицькому та Косівському районах — по 1 студенту.
Івано-Франківський національний медичний університет, за підрахунками його представників, може прийняти 30 студентів на рік “під замовлення”. Проте, у голови ОДА Михайла Вишиванюка розрахунки — свої: нині в області не вистачає 640 лікарів сімейної медицини, і, навчаючи по 30 студентів на рік, посади укомплектовуватимуть упродовж 20-ти років.
— Вивчіть проблемні території і зобов’яжіть райони направляти студентів на навчання. І хай не кажуть, що не мають грошей — навчання 2-3-х студентів можуть оплатити, чи то починаючи з першого курсу, чи — інтернатуру, — резюмував Михайло Вишиванюк. — Треба, щоб кожен район на конкурсній основі відбирав найкращих дітей та направляв їх на навчання.
У переліку заохочень для сільських медиків — не тільки оплата за навчання та проходження інтернатури, але і надбавки до посадових окладів, встановлення оплати за ненормований робочий день, пільговий проїзд, 50% оплати за комунальні послуги, безкоштовні земельні ділянки під будівництво та — створення умов для проживання, включно із варіантом, коли за кошти місцевих бюджетів мають закуповуватися недорогі будинки у селах або — використовувати під проживання лікарів незадіяні площі сільських медичних закладів.
Джерелом фінансування цих ініціатив уже традиційно мають стати місцеві бюджети.
КАЛУШ: МІСЦЬ — НЕМАЄ
Візьмемо, для прикладу, Кропивницьку амбулаторію. Там нині працюють двоє сімейних лікарів, які обслуговують мешканців Кропивника, Кадобни та Сівки Калуської — загалом приблизно 5000 осіб. Двічі на тиждень до амбулаторії присилають машину. Решту днів шлях до пацієнтів б’ють пішки. Широкою популярністю користується також велосипед та — громадський транспорт.
Попервах у державі сімейним лікарям пророкували солідні зарплати — і це, очевидно, мало стати підгрунтям для розвитку сімейної медицини. Насправді, нині заробітна плата молодого лікаря загальної практики сімейної медицини становить 1551 гривню із нарахуваннями. Найбільша заробітна плата, яку отримують сімейні лікарі на Калущині, — це 3,5 тис. гривень. Такі доходи за мінусом податків мають лікарі вищої категорії, стаж роботи яких — більше 20-ти років. Головні лікарі амбулаторій отримують приблизно на 150 гривень більше. А якщо головний — початківець, то більше, ніж 2,1 тис. гривень не матиме. При цьому, за словами заступника головного лікаря Калуської ЦРЛ Валерія Паляниці, за півроку на виплату доплат за складність і напруженість у роботі було використано більше 18 тис. гривень. Зараз ці надбавки коливаються у межах 15-40% до заробітної плати. А у кращі часи було і 50%. І платити ці надбавки — не легко: не тільки тому, що немає грошей, але і … через заборону з області. За словами головного лікаря Калуської ЦРЛ Івана Красійчука, одним рішенням обласна влада приймає програму про стимулювання медпрацівників, які працюють у сільській місцевості, а іншими розпорядженнями ставить під сумнів такі можливості
— Є розпорядження ОДА — заборонити необов’язкові виплати (приміром, за складність та напруженість праці), — повідомив на медраді Іван Красійчук.
Тому надбавки виплачують, керуючись розпорядженням міського голови, яке дозволяє здійснювати такі доплати. При цьому, на зарплаті все одно — економлять. Бо — такі ініціативи “згори”. І це геть не співпадає із декларативними заявами про підтримку села. Приміром, норма для сімейного лікаря — це 1200 осіб. Нині сільські медики обслуговують і 1400, 1600 і навіть по 2500 людей. При цьому, якщо раніше “вільні” ставки ділили на реальних людей, то нині кількість ставок усе більше “урізають”. Зрештою, у світлі оптимізації кадрів і ресурсів, яка постійно йде від області, такі зміни — не дивина. Однак, і про державу, яка повернулася обличчям до села, говорити не доводиться.
На думку медиків-практиків, щоб зробити медицину дійсно сімейною, потрібно готувати спеціалістів “з нуля”. Тобто — студент має закінчити виш сімейним лікарем та пройти відповідну спеціалізацію. Ідеальний приклад для впровадження сімейної медицини — села, де кількість мешканців коливається у межах 1200 осіб. Було б добре, якби у цьому ж селі проживав сімейний лікар або хоча був би забезпечений службовим житлом, мав технічне оснащення. У такому випадку лікар може “вести” пацієнтів від народження і до смерті — на локальній, територіально не розкиданій ділянці, із нормальним матеріальним забезпеченням.
Попри наполегливі рекомендації голови ОДА, вчити “своїх” медиків Калущина наразі не має наміру. І не тільки тому, що вступна кампанія — на завершенні. Найперше Калущина не має дефіциту сільських лікарів. Принаймні, на нинішньому етапі. Про це “Вікна” запевнив Валерій Паляниця. Річ у тім, що штати, які існують нині, практично укомплектовані: на 33 штатних одиниць сімейних лікарів припадає 27 осіб. І нині очікують на потенційне поповнення — 5-х студентів-інтернів, які навчаються на державній формі навчання і мають відпрацювати кілька років за направленням. Вивчити собі лікаря коштуватиме у межах 20 тис. гривень на рік, тобто приблизно 100 тис. гривень за 5 років навчання. Плюс — інтернатура. При тому, що нестачі кадрів район не відчуває, навряд чи на таке витрачатимуть кошти. Хоча Валерій Паляниця резюмує: вчитися можуть не обов’язково лікарі. Можуть бути і медсестри.
Але не таємниця, що молодь у село не йде. Приміром, у Калуському районі тільки двоє — молодих лікарів: у Сівці Войнилівській та Підмихайлі. У Мислові сімейного лікаря взагалі немає: молода лікарка перейшла на роботу до Івано-Франківська — дільничним терапевтом. І хоча ланку не змінила, проте з села — переїхала. Хоча, є і зворотні приклади: приміром, головні лікарі Сівки Войнилівської та Голиня доїжджають з Івано-Франківська. Приблизно третина медиків Калущини, за підрахунками Валерія Паляниці, проживають за місцем роботи, а якщо говорити про молодший медичний персонал, то ця цифра — зростає. Саме для таких медиків передбачаються доплати та різноманітні стимулювання. Такі, наприклад, як придбання житла у селі чи хоча б будівництво службових квартир. Заступник головного лікаря Калуської ЦРЛ твердить: такі можливості існують у Боднарові та Довгому Войнилові.
— У Боднарові — достатньо великі приміщення не тільки для того, щоб розширити ФАП до рівня амбулаторії, але і — для того, щоб облаштувати там житло для медиків. Ціна питання — від 0,8 до 1,2 млн. гривень. Скільки коштуватиме реорганізація у Довгому Войнилові, нині ще не підраховано, — каже Валерій Паляниця.
Хоча, можливо, такі обрахунки вже незабаром доведеться провести, адже до кінця 2015 року 20 ФАПів в області планують реорганізувати в амбулаторії. Імовірно, Калущина внесе свій показник у цю цифру. Нині тут 11 амбулаторій та 37 ФАПів.
ЦЕНТРИ: ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ЧИ СТВОРЕННЯ НОВИХ?
У 2011 році в Україні почалися реформи галузі охорони здоров’я. Пілотний проект стартував у Вінницькій, Донецькій, Дніпропетровській областях та Києві і має тривати до 2014 року. Реформа запроваджує п’ять рівнів медичної допомоги: первинну — допомогу лікаря загальної практики сімейної медицини у Центрах первинної медичної допомоги; вторинну — лікування вузькопрофільними спеціалістами у консультативно-діагностичних центрах; третинну — лікування складних хвороб у вузькоспеціалізованих установах; екстрену — у разі загрози життю через травми, серцево-судинні хвороби; паліативну — допомогу та полегшення страждань пацієнта на останніх стадіях невиліковних хвороб.
Ще у 2010 році МОЗ видало наказ “Про затвердження примірних етапів реформування первинного та вторинного рівнів надання медичної допомоги”. Торік цей етап мав завершитися. Але у Калуші, як і загалом в Україні, він тільки починається. На сайті Калуської міської ради ще на початку року з’явилося рішення про створення Центру первинної медико-санітарної допомоги.
— У рамках реформи має відбутися розукрупнення дільниць. Річ у тім, що в амбулаторії чи поліклініці працюватиме сімейний лікар, який обслуговуватиме 1200 людей у селі, 1500 — у місті. Він повинен мати відповідне діагностичне обладнання, у підпорядкуванні — медсестру, лаборанта, медичний автомобіль, — каже в. о. заступника міського голови Василь Турчин.
У Калуському районі Центр буде створений на основі районної поліклініки. У Калуші за основу взяли міську поліклініку. Медична реформа робить акцент на сімейній медицині та первинній ланці, які мають повністю підпорядковуватися місцевій владі. Вторинна медична допомога має відійти під опіку області. Фактично, Калуською ЦРЛ, у яку досі було вкладено стільки сил і ресурсів, мала б розпоряджатися область. Якщо на базі Калуша не буде створений госпітальний округ. Проте, реформа піднімає цілий пласт проблем. Найперше — зі схеми “випадають” дитяча поліклініка та жіноча консультація, принаймні — вузькі спеціалісти, які повинні належати вже до другого рівня медичної допомоги. А, по-друге, у рамках реформи передбачається введення 19 посад сімейних лікарів, проте, не за рахунок нових робочих місць: просто медики будуть змінювати профіль. Приміром, сімейними лікарями стануть дитячі педіатри, хоча, навряд чи якість медичних послуг від цього поліпшиться.
Реформа передбачає перехід стаціонарів із цілодобовим перебуванням під юрисдикцію Калуської ЦРЛ. Відтак, районну лікарню, ймовірно, закриють, і саме у цьому, за інформацією “Вікон”, полягає тихий спротив району медичній реформі. На перехідному етапі — до 2020 року — на місці районної лікарні буде працювати Центр первинної медико-санітарної допомоги, а при ньому — вузькі спеціалісти та денний стаціонар. Надалі реформа передбачає інші зміни. Хоча, з огляду на те, як “скрипить” реформа нині, важко передбачити її плавний рух у майбутньому.
Уже з наступного року міська влада обіцяє взятися за ремонт сільських амбулаторій — після того, як завершить капітальні ремонти у Калуській ЦРЛ та інших денних стаціонарах. За 2 роки у ремонт амбулаторій та ФАПів із міського бюджету було вкладено 116 тис. гривень, а, наприклад, оновлення тільки нейрохірургічного відділення Калуської ЦРЛ обійшлося у 193 тис. гривень. І хоча, зрештою, місто геть не зобов’язане вкладати кошти міського бюджету у сільські заклади охорони здоров’я, але можна прогнозувати: якщо реформа “піде”, то — і не вкладатиме, адже сільська первинна медицина перейде на фінансування району. Сподівання, мабуть, лише на те, що реформа і справді “потягне” за собою серйозне державне фінансування. Бо наразі серйозні на вигляд ініціативи — на кшталт розвитку сільської медицини — держава намагається скинути на худенькі плечі місцевих бюджетів, вбиваючи при цьому будь-які надії на реальні зміни.
