— Я не хотів публікувати ці малюнки. Не хочу, щоби в Калуші шуму було, — розповів Володимир Безрукий «Вікнам». — Це Юра, який розмальовує каски, привів до мене кореспондента. Я саме стояв на охороні. Каже: «Піди поговори! Я почергую!»...
Володимир приїхав на Майдан 3 грудня. Не планував їхати у Київ, але дивився новини по телебаченню і зрозумів, що не може залишатися вдома. У Києві він — вже більше місяця. Кілька разів їздив у Калуш провідати родину.
Володимир закінчив інститут культури і мистецтв в Івано-Франківську. Навчався у Львівській національній академії мистецтв на скульптора. На Євромайдані малює портрети мітингувальників. Тих, хто став для нього другом і тих «хто совісно несе службу». А це волонтери, охоронці, дівчата, які працюють на кухні.
— Я роблю своє маленьке діло. Я би хотів малювати більше. Але не завжди є на це час, — зазначив у розмові.
Володимир відчуває атмосфера взаємодопомоги між постійними мешканцями Майдану, і хоче приєднатися посильним вкладом, зробивши те, що найкраще вміє. Крім малювання, Володимир сумлінно несе службу охоронця.
— Я малюю тих, кого хочу, — каже Володимир. — Свого заняття не афішую. Запрошую людину, яку вирішив намалювати до намету, і працюю з нею.
Відколи розпочав, художник змалював майже всіх постійних учасників табору калушан. Є у його колекції і портрет Івана Стратієнка, коменданта табору.
— Як, не впізнаєте? — дивується Володимир. — Я змалював його так, як він завжди ходить, у світлій шапочці, натягнутій на вуха і куртці із відкидним коміром. А це — портрет дівчини Марії, яка приїхала до Києва з батьком. Щодня ходить у Будинок профспілок. А ще — готує їсти, розливає чай. Намалював дівчину із організації «Відсіч». Поряд із калуським наметом ці дівчата поставили свою «мобілізаційну хату», так її і назвали.
— Ні, Анну Заячківську я не бачив, — каже Володимир про участь у «майданному» господарстві “Міс Україна” з Івано-Франківська.
Якщо Володимир бачить, що людина, яку він малює солодко спить, не буде її будити. За три тижні, поки він почав свій проект, бувало і таке.
— Ось цей чоловік, ми його називаємо «Камаз». Я не знаю його офіційного імені. Між нами кажучи, це такий «онук» Нестора Махна. Він був дуже змучений після чергування в охороні, і поки я його малював, заснув. Так і вийшов на цьому ескізі — сплячим.
Почав свій проект Володимир близько півтора тижні тому. Всього у доробку Володимира вже близько двох десятків ескізів. Малює вуглем, але планує усі портрети перевести у масло і зробити виставку у Києві, якщо зможе її організувати.
Художник передає людям, які йому позують, копії намальованих ескізів.
— Я відіслав готові роботи до Калуша. Попросив робичів зробити копії. У всіх людей, яких я малював, записую телефони. Потім повідомлю їм про подальшу долю портретів, — зазначає Володимир Безрукий.
“Хрещений батько” історії про Володимира Безрукого — Юрко Яськів.
