Комплекс, як вважалося досі, мав би належати екснардепу, “регіоналу” Володимирові Личуку. Автомайдан уже неодноразово навідувався до нього. Громадських активістів обурює, не так те, що бізнес належить “регіоналу”, як те, що комплекс збудований із порушенням природоохоронного законодавства. Володимир Личук повідомив ЗМІ, що його родині погрожують, але жодної позиції щодо своїх маєтків — не висловив. Натомість, з’ясувалося, що у ресторану не один власник, а — три, два з яких твердять: вони не мають відношення до Партії регіонів. Через ЗМІ до громадськості намагалися донести: готові соціалізувати свій бізнес і — виправляти помилки.
19 лютого на сесії Калуської районної ради громада Калущини звернулася до головного калуського “регіонала” Володимира Личука добровільно передати свій маєток у народну власність. Відповідне звернення зачитав очільник калуського Автомайдану Володимир Павлів. Мовляв, на базі комплексу “Князь Святослав” можна створити спортивно-оздоровчий комплекс для молоді.
Громадськість не вперше виявляє увагу до комплексу. Так, “Князя Світослава” у Вістовій уже тричі відвідав Автомайдан — з Івано-Франківська та Калущини. Одного разу приїхали навіть серед ночі. Спочатку бізнес від розгніваних людей охороняли кілька десятків правоохоронців. Нині міліція від охорони комплексу, фактично, усунулася і заявила: вона — з народом.
Тим часом, у Калуші уже спалили автомобіль біля міжрайвідділу СБУ та — майно з офісів Партії регіонів. Народ, обурений подіями на Майдані і радикалізований сотнею смертей у силових протистояннях, свій гнів і безсилля виливав на місцевих представників провладної партії та — силових структур.
Зрештою, невідомо, як далеко може зайти революція народної свідомості. Але у питанні ресторану “Князь Святослав” — нововиявлені обставини, які “Вікна” пропонують на розгляд громадськості.
МАЙНОВІ…
Отже, “Князь Святослав” має трьох співвласників. Окрім Марії Личук, яка, за документами, володіє 51% комплексу, співвласниками є Михайло Щупак — 34%, та Володимир Довбняк — 15%. Бізнес має три складові: ресторанно-готельний комплекс, спортивно-оздоровчий комплекс та — літній майданчик зі сценою.
— Бізнес тут почав Володимир Довбняк, — розповідає сільський голова Вістови Василь Хомич. — Сільська рада надала йому в оренду 10 “соток” землі, тут були збудовані два невеликі будиночки. Потім до нього “пристали” два інші підприємці — Марія Личук та Михайло Щупак.
Будівництво ресторанно-готельного комплексу розпочалося у 2008 році і тривало до 2011 року. У 2011 році Михайло Щупак викупив 34% у Володимира Довбняка, заплативши майже 318 тис. гривень. Цього ж року власники комплексу викупили у сільської ради земельну ділянку площею 90 “сотих”, заплативши 240 тис. гривень.
За словами Михайла Щупака, досі частка Марії Личук у бізнесі зменшилася приблизно до 20%, адже з 2011 року вона матеріально не підтримувала бізнес. Уже зараз співвласники планують переглянути свої частки у бізнесі, вочевидь — викупити у сім’ї Личуків їхню частку у бізнесі.
Михайло Щупак каже, що йому належить більша частка “Князя Святослава”
Як відомо, у 2012 році Володимир Личук втратив мандат народного депутата. Однак, не вкладаючись матеріально, ймовірно, колишній нардеп докладався “авторитетом” та зв’язками. Адже нині є питання щодо того, чи законно зведені окремі складові комплексу.
…Й ЕКОЛОГІЧНІ НЮАНСИ
Готельно-відпочинковий комплекс зведений біля річки Лімниці.
— Біля відпочинкового комплексу протікає річка Лімниця. Річка є природним об’єктом, який входить до ландшафтного заказника місцевого значення “Ріка Лімниця” з водоохоронною смугою вздовж берегів 100 м, у межах яких заборонене будь-яке будівництво. Не дотримується навіть відстань прибережної захисної смуги для малих річок, яка становить 25 метрів (ст. 88 Водного кодексу України). На неодноразові звернення депутатів обласної ради до уповноважених органів, до екологічної інспекції, на депутатські запити були надані відповіді, серед яких і такі, що у місцевому бюджеті немає коштів на відмежування земель заповідника з іншими землями. Екологічна інспекція повідомила, що виміряти межі між річкою і готельним комплексом — неможливо. Цей комплекс розташований у межах природного заповідника і грубо порушується природоохоронне законодавство України, — твердить юрист івано-франківського “Автомайдану” Микола Стадницький.
— Хочу вас запевнити, що готельно-ресторанний комплекс стоїть за 100 метрів від Лімниці і зведений згідно з чинним законодавством, — запевнив Василь Хомич.
Сільський голова навіть привіз із собою рулетку — щоб на ділі довести свої слова. Проте, міряти відстань — не став. За його словами, від будівлі ресторану до Лімниці — 108 метрів, власники запевняють, що — 128 метрів.
Між тим, згідно із ст. 89 Водного Кодексу України прибережні захисні смуги річок є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Там, зокрема, не дозволено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних).
Активісти міряють відстань не від будівлі готелю, а — від паркана, який звели для того, щоб захистити комплекс від річки у паводкові періоди, — запевнили власники журналістів. Однак, імовірно, що у законодавстві не міряють відстань від будинку чи — паркану, а — відстань від земельної ділянки, на якій буде проводитися будівництво.
— Умова була, щоб сама будівля була за 100 метрів, — каже Василь Хомич.
І міркує: є і позитив, що тут “виріс” ресторан, адже власники проводили берегоукріплення. Але, якщо цей процес не довести до кінця, то після кількох повеней “Князя Святослава” може просто не залишитися, — вважає сільський голова.
Поза тим, співвласники володіють пакетом документів на спортивно-оздоровчий комплекс. Зокрема, серед них — свідоцтво на право власності на нерухоме майно, технічний паспорт на будинок, державний акт на право власності на земельну ділянку, договір купівлі-продажу земельної ділянки, декларація про готовність об’єкта до експлуатації. Декларація, яка є у розпорядженні “Вікон”, стосується реконструкції існуючої будівлі кафе під ресторан. Будівництво розпочалося у червні і завершилося у листопаді минулого року.
Як пояснив “Вікнам” Михайло Щупак, ідеться про реконструкцію кафе під ресторан, адже коли робили документацію, помилково вписали у документи слово “кафе”, яке має свої обмеження, згідно із законодавством. Інспектуючі органи видали власникам відповідні приписи, ті недоліки — усунули. Також, за словами Михайла Щупака, серед документів — і декларація про готовність об’єкта до експлуатації фізкультурно-оздоровчого та спортивного комплексу, яка зареєстрована у 2012 році. За логікою, якщо власник має усю необхідну документацію, претензії треба виставляти не йому — а фахівцям, які видавали та затверджували усю документацію. Однак, нині відомо про те, за яких умов працювали всі перевіряючі інстанції в Україні. Як охарактеризував сільський голова, у подібних ситуаціях поскаржитися можна було хіба що до Бога.
ПЕТИЦІЯ ДО БОГА?
— Єдине, до чого у мене є претензії — і я про це говорив усім трьом власникам, — це літній майданчик і сцена, які зведені без жодних дозволів. Адже ці об’єкти перебувають у межах природоохоронної зони річки, і тому жодного дозволу сільська рада і не може видати, — акцентував Василь Хомич.
Земельна ділянка, на якій розташувалася сцена та літній майданчик, — не орендована, і не перебуває у власності, фактично — самозахоплена. Сільський голова не береться назвати площу. Лише зазначає: однозначно, менша, ніж та, що перебуває у законній власності.
— Я коли прийшов — то був шокований, що там почали стіни рости. Тоді можна було звертатися хіба що до Бога — адже тут щодня були і судді, і прокурори — і всі все бачили. Самі знаєте, хто був при владі — навіщо буду “завивати у папірці”?. Он депутат обласної ради Сергій Адамович писав у різні інстанції, і — безрезультатно. Взагалі, у нас із Володимиром Личуком були досить робочі стосунки: він багато разів допомагав селу, і ветеранам, й одиноким людям — грошима та продуктовими наборами. Був головним спонсором, коли Ілона Федорко їздила на чемпіонат світу з танців. Але не хотів він до мого слова прислухатися, — каже Василь Хомич.
І вважає, що Володимир Личук має покаятися і вийти із Партії регіонів.
— Має прийти до пам’ятника Романові Шухевичу, кинути партквиток, стати на коліна перед могилою загиблого Ігоря Дмитріва та — його матір’ю та — поїхати до пораненого Івана Філіповича у Польщу, — радить Василь Хомич.
Нині власники готельно-відпочинкового комплексу не готові віддати бізнес у народну власність, але — відкриті для компромісу і згідні діяти відповідно до чинного законодавства. Так, за пропозицією сільського голови, власники готові надати бізнесу соціальну складову: наприклад, закупити спортивні тренажери для дітей, чи — дозволити заняття у басейні за символічну плату. Зрештою, за словами Володимира Довбняка, і зараз ніхто “не гонить” дітей із футбольного майданчика.
Але, очевидно, що просто соціалізувати приватну справу — це не той варіант, який може відновити справедливість. Так, на думку заступника голови Калуської районної ради Сергія Твардовського, потрібно вирішувати питання із землею — найперше — самозахопленою:
— Власники мають звернутися до сільської ради про надання земельної ділянки в оренду для встановлення тимчасових споруд.
Тільки тимчасові споруди, вважає Сергій Твардовський, можуть перебувати у природоохоронній зоні. Якщо зведені будівлі не “тягнутимуть” на статус “тимчасових”, тоді, однозначно, вони мають бути знесені.
— На мою думку, вирішенням ситуації може бути варіант, коли сільська рада звернеться до Івано-Франківського інституту землеустрою, який встановлює межі земельних ділянок. Саме фахівці мають виміряти та встановити дотримання всіх необхідних відстаней — якщо є сумніви щодо того, чи витримана відстань до природоохоронної зони. А потім сільська рада має оголосити конкурс — на оренду земельної ділянки, якою нині власники “Князя Святослава” користуються незаконно. І отримати за це гроші до бюджету.
Зрештою, гроші до бюджету сільська рада може отримати і від іншого. Так, упродовж більше року сільський бюджет поповнювався б орендною платою від земельної ділянки. Крім того, власники не перерахували до сільського бюджету інвестиційний відсоток, який сплачується при введенні об’єкта в експлуатацію, й у Вістівській сільській раді встановлений на рівні 3-10% від вартості будівництва. Положення про відрахування інвестиційного відсотка Вістівська сільська рада прийняла у грудні 2011 року, тобто — вже після завершення будівництва ресторану, але — до зведення спортивно-оздоровчого комплексу. І це, фактично, той ресурс, який сільська рада могла б використовувати, не чекаючи, коли підприємці придбають для соціально незахищених верств населення продуктові набори чи — нададуть матеріальну допомогу.
У коментарі “Вікнам” Михайло Щупак повідомив: власники “Князя Святослава” чекають на пропозицію про якесь юридично вмотивоване вирішення питання. І — готові до співпраці та компромісів.
Михайло ЩУПАК, співвласник ресторанно-готельного комплексу “Князь Святослав”:
— Мене люди добре знають у Калуші. Я — з багатодітної родини: нас у батьків було п’ятеро. Усі заробляємо працею, молодший брат — фермер, інші — мають родинний бізнес. Спочатку я виготовляв м’ясні вироби, які відомі калушанам під торговою маркою “Хотінські ковбаси”. З 2000 року працюю в Іспанії. Зароблені кошти вклав у будівництво зупинки “Журавлик”, згодом — у ресторанно-відпочинковий комплекс “Князь Святослав”. Люди просто не знали, що, фактично, власники комплексу — я і Володимир Довбняк. Мені особисто з людей ніхто не погрожував, тому надіюся на мирне врегулювання ситуації
