Студенти і викладачі політехнічного коледжу стали на бік директора Петра Гринькевича. Фото Оксани Пілянської Акція має суто моральний ефект: Народна рада не може нікого рекомендувати, ні, тим більше? звільнити: сподіваються на совість — як у Європі. Однак, якщо таємне голосування у міліції результату не дало, то, ще не знаючи результатів, директор політехнічного коледжу пообіцяв: якщо не отримає мінімум 60% підтримки — напише заяву на звільнення.
Ранок понеділка для міста почався біля «технікума»: здавалося, хтось відмотав події, принаймні, на кілька місяців тому — велелюдний мітинг біля входу до навчального закладу та — «президія» на сходах.
Причина зібрання — звернення, яке було озвучено учора на мітингу: у ньому — про корупційну складову навчання у коледжі.
— Народна рада нині прийшла провести люстрацію, — обурювалася викладач політехнічного коледжу Світлана Стасів. — Нас обурює, як діє Народна рада: нині, як і традиційно щоранку, студенти і викладачі зібралися у вестибюлі навчального закладу, щоб заспівати «Боже великий, єдиний…». У цей момент до коледжу почали під’їжджати і підходити люди. Один молодий чоловік забіг до коледжу із криками: «Усі на акцію!». А екс-народний депутат Євген Гірник почав вимагати від директора написати заяву на звільнення — негайно. Увесь колектив «заклеймили» звинуваченнями у хабарництві. Щоб звинувачувати у корупції, потрібно мати докази.
Суперечка біля політехнічного коледжу «розросталася» на очах. Активізував процес виступ колишнього директора політехнічного коледжу, члена Народної ради Ігоря Ільницького. Його виступ заглушили криками «Ганьба!». Після того «ганьбили» уже усю Народну раду. Несподіваною, можливо, — й для обох сторін конфлікту стала позиція студентів: якщо частина студентів просто мовчала, то частина активно висловлювала свою позицію, причому — не на користь представників Народної ради. Урешті, викладачі зробили для студентів «коридор» й оголосили про продовження навчального процесу.
Уже сам цей факт є показовим. Адже, на початку Майдану студенти — це була рушійна сила, яка «підняла» Калуш. Студенти співпрацювали із представниками Комітету опору диктатурі, і численні студентські акції включили доти пасивне місто у хвилю загальноукраїнських студентських страйків. Зрештою, саме від студентів звучали нарікання про те, що дирекція навчального закладу чинить перешкоди їхній участі у мітингах — на початках. Але із радикалізацією Майдану змінилася і форма протестів: викладачі разом зі студентами виходили на «Ланцюг єдності» та, за твердженням директора коледжу Петра Гринькевича, політехнічний коледж поповнив «запаси» охоронців під час блокування військової частини. За однією із версій, реакція молоді пояснюється тим, що стався витік інформації і зі студентами за кілька днів встигли «попрацювати».
— Ми не прийшли нікого ставити на місце, — пояснила член Народної ради Валентина Бідонько. — До нас надійшло повідомлення — тому ми прийшли. Якщо завтра надійде інше повідомлення — з навчального чи медичного закладу — ми підемо і туди.
Вирішили конфлікт уладнати уже провіреним методом — таємним голосуванням: на цей варіант погодилися як викладачі, так і представники Народної ради.
Зібралися — опівдні. Голосували — окремо викладачі, окремо — студенти. «Оргкомітет» вибрали із представників студентства, працівників коледжу та Народної ради.
На думку члена Народної ради Ігоря Очкура, ситуація, яка склалася у коледжі, — нормальна, і реакція колективу — чомусь дуже різка.
— Народна рада не має на меті когось рекомендувати на посаду — лише показати реальну картину, — пояснив Ігор Очкур.
Він додав: Народна Рада не може звільнити. Але сподівається на моральний вплив — як у Європі. Адже, у Європі чиновник, який заплямував себе якимись незаконними чи неморальними діяннями, йде у відставку.
Нагадаємо, першу «люстрацію» такого типу провів «Автомайдан» — у міськвідділі міліції: правоохоронці висловлювали свою думку про обласного начальника міліції — Володимира Сміха та — заступника начальника Калуського МВ УМВС Романа Гриніва. Попри те, що Роман Гринів не набрав навіть третини голосів, — ситуація у міськвідділі не змінилася. І такий чинник, як публічний осуд, тут не спрацював.
Між тим, у коментарі «Вікнам» директор політехнічного коледжу Петро Гринькевич запевнив: якщо рівень довіри до нього буде менше, ніж 60% — напише заяву на звільнення.
— Я не відмовляюся від люстрації — ні я, ні вся моя сім’я, бо знаю, що я люстрацію — пройду. Але ж не у такий спосіб — ми ж не вороги, щоб вриватися і кричати різні звинувачення. Хабарництво — це пережиток і одним розчерком пера це не ліквідуєш. Я постійно наголошую на цій темі на нарадах. Але, якщо студенти мають такі докази — хай приходять до мене, а не тільки говорять про це на віче. Торік, коли студент до мене прийшов і написав заяву про те, що викладач у нього вимагала хабаря, уже за кілька днів ця викладачка у калуському політехнічному коледжі не працювала, — повідомив Петро Гринькевич.
Кілька годин у політехнічному коледжі тривало голосування та підрахунок голосів. За результатами голосування, 100 викладачів висловили директорові навчального закладу підтримку, 25 йому не довіряють.
Крім того, довіряють Петру Гринькевичу 470 студентів коледжу. Не довіряють — 88.
Зрештою, тема, яку підняла Народна рада, — боротьба із хабарництвом — дуже актуальна. Адже кулуарно у Калуші майже достеменно знають, що де і скільки коштує. Сьогодні до редакції «Вікон» телефонували читачі, які на правах анонімності готові були поділитися думками про корупційні процеси у політехнічному коледжі. Однак, публічно говорити — відмовилися. І це, мабуть, яскраво говорить про те, що будь-які спроби врятувати потопаючого — якщо він сам не докладе до цього жодних зусиль — марні. От тільки про методи і продумування власних кроків Народній раді варто задуматися. Як, зрештою, і про те, щоб почати люстрацію із себе. Було б, принаймні, показово і перекрило б кисень для спекуляцій.
Олег САВКА, громадський активіст, член Народної ради:
— Причин нинішньої невдачі є декілька:
1) недостатньо налагоджені канали комунікації між активом калуського Майдану та загалом студентства даного закладу;
2) чудово налагоджені канали комунікації між адміністрацією коледжу та студентським загалом;
3) спонтанність проведення даного заходу й у зв’язку з цим відсутність попередньої інформаційної роботи з студентами;
4) присутність серед активістів особи (до якої я особисто ставлюся з великою повагою), яку адміністрації закладу вдалося зобразити в очах студентів потенційно зацікавленою в зайнятті керівної посади.
З останнього мусимо надалі зробити для себе висновки, що при люстрації певної керівної посади “люстратори” у жодному разі не можуть бути навіть потенційними кандидатами на зайняття даної посади, інакше буде поставлено під сумнів об’єктивність та легітимність такої люстрації, навіть якщо вона лише громадська... Саме тому я виступав проти того, щоб координаційний штаб калуського Майдану був суб’єктом висунення кандидатів на будь-які керівні посади в органи державної влади та місцевого самоврядування. Бо коли обираєш роль контролера, координатора та арбітра, то гравцем вже автоматично бути не можеш... Але сам факт, що з корупцією в навчальних закладах миритися не будемо, дає надію на виправлення тих, хто ступив на цю слизьку дорогу, та покарання тих, хто не захоче виправлятись.